Друга полоса

Глава держави діє за принципом "геть з-перед очей, геть і з серця". Певно, Віктор Андрійович вважає, що знищивши усі видимі згадки про радянську епоху, він знищить і народну пам'ять. Остання його заява обурила не лише істориків, але й простих громадян.

Виступаючи на мітингу пам'яті жертв політичних репресій у Биківнянському лісі, Президент сміливо заявив, що протягом 2007-2008 років було демонтовано 400 пам'ятників політичним діячам 1930-1940-х років і виправлено 3000 топографічних назв.

Президент не погребував назвати символи минулого "символами вбивства". Виголошуючи промову, він зауважив, що Україна стала заручницею двох тоталітарних режимів.

Виходячи з логіки Президента, можна зробити нехитрий висновок: Ющенко не бачить різниці між червоним прапором, який було встановлено у травні 1945 року над рейхстагом, за який віддали своє життя мільйони людей, і прапором зі свастикою.

Але Віктор Андрійович дуже вчасно забуває факти з власної біографії: сам служив у Радянській Армії, а за даними деяких ЗМІ (які, до речі, ретельно приховують після "помаранчевої" революції) 1977 року Ющенко став членом КПРС. А це означає, що Президент намагається відхреститися у такий дивний спосіб і від власного минулого.

Загнавши державу на дно фінансової прірви, Ющенко, певно, не знайшов кращого засобу витратити і без того дефіцитні бюджетні кошти, як на винищення пам'ятників і меморіалів радянським політичним діячам.

Нагадаємо, що влітку минулого року "помаранчева" партія "Наша Україна" намагалася ініціювати прирівняння радянської символіки до нацистської. Такі абсурдні ініціативи, зрозуміло, не одержали суспільної підтримки, оскільки були не чим іншим, як засобом відволікання уваги людей від розвалу коаліції в парламенті.

Між іншим, варто зауважити, що розгляд поданих Ющенком законопроектів відкладається, певно, зовсім не тому, що Верховна Рада завалена роботою. Вже зараз в Україні є безліч опонентів до президентської точки зору. Політична гра з історичними фактами нині є не чим іншим, як прикриттям власного безсилля. Не секрет: немає легшого засобу відмити свою підмочену репутацію, ніж змішати з брудом попередників. Власне цим і займається глава держави, відволікаючи увагу широкого загалу від якості виконання прямих службових обов'язків.

Маргарита МСТИСЛАВСЬКА