П'ята полоса

Останніми роками в Україні тема рейдерства стала особливо актуальною - адже наші можновладці зуміли перетворити цей доволі складний юридичний процес на простий засіб накопичення капіталу. Іноді навіть не треба бути висококваліфікованим юристом, а лише мати міцну "кришу". В попередніх номерах "Товариш" уже порушував тему рейдерства у Брусилівському районі Житомирської області. Коротко нагадаємо передісторію і продовжимо висвітлювати тему свавілля місцевих чиновників.
 
Конституція - не для Президента?

Останнім часом в одному з районів Житомирщини не згасає низка земельних конфліктів і суперечок між місцевими чиновниками та агропідприємцями. Якщо коротко, то можновладці фактично почали за допомогою рейдерських схем та адмінресурсу збирати землю. Кому і для чого - здогадатися не важко. А от що буде з селянами, яких відверто грабують? - це вже інше питання. Зараз на прикладі кількох агропідприємств спробуємо зробити висновки про загальну ситуацію в одному з районів Житомирщини, а саме - Брусилівському.

Тут найбільша низка земельних суперечок "вийшла з-під пера" і розгоралася під патронатом Віктора Гребеника. Президент Віктор Ющенко призначив його тимчасово в.о. голови Брусилівської райдержадміністрації. Нікого не хвилює, що рішенням Конституційного Суду визначено, що посаду "т. в. о. голови райдержадміністрації" не передбачено законом, і те що Президент відверто порушив Конституцію України. 3 липня Гребеника все ж зняли з неіснуючої посади, але він "самопризначився" керівником апарату райдержадміністрації, зберігши при собі печатку. Більше року він налагоджував свої "земельні справи" розпорядженнями, які не можна вважати легітимними. Було створено близько десяти нових землевпорядних фірм, які під виглядом агроінвесторів та під прикриттям районної влади займалися захопленням земель. Дуже показовою є історія фермерського господарства "Нові Озеряни ВД", яку нам розповів виконуючий обов'язки директора Микола Жабенко.

Збанкрутували село

Фермерське господарство "Нові Озеряни ВД" було засновано 2006 року. Київська фірма "Відродження" викупила майновий комплекс колишнього колгоспу і за згодою громади взяла в оренду людські паї загальною площею 1850 гектарів. Нові власники прийняли господарство вщент розваленим, а землю порослою півтораметровими бур'янами. Все це потребувало не лише фінансових вливань, а насамперед нелюдської праці та мудрого господарювання. Підприємство забезпечило роботою понад 60 селян, справно розраховувалось і по заробітній платі, й по паях. До того ж підтримувало соціальну інфраструктуру села, постійно виділялися гроші на ремонт школи, лікарні, допомагали інвалідам, одиноким людям літнього віку, відправляли дітей селян на відпочинок та оздоровлення.

2007 року на зборах села фермерське господарство попросили заплатити гроші (36 тис. гривень) за виготовлення державних актів на землю, які потім були видані на руки людям. Звичайно ж, після цього підприємству треба переукласти договори з пайовиками, і, за словами Миколи Жабенка, тут "почалася історія". Були терміново організовані сільські збори. На них Гребеник привіз п'ятьох "своїх" інвесторів (за чутками, з Комінтернівського району Одеської області), які запропонували пайовикам укласти договори з ними і, звісно ж, на значно кращих умовах, ніж ті, що пропонувало фермерське господарство "Нові Озеряни ВД". Таким чином близько 50% людей пристали на пропозиції інвесторів. А щоб селяни не сумнівалися, інвестори виплатили їм додаткові "аргументи" в розмірі 200 гривень, мовляв, це лише початок. Приблизно половина земель все ще була у розпорядженні "Нових Озерян ВД". Господарство вчасно розраховувалося за паї згідно з нормами, встановленими законодавством України, і навіть більше: безкоштовно надавалася техніка для сезонних робіт на селянських присадибних ділянках. Натомість інша половина пайовиків залишилася фактично ні з чим. Заїжджі інвестори обробляли паї, наймаючи і техніку, і робітників, тобто не забезпечували ні робочих місць, ні допомоги соціальній сфері села.

- На нашу пропозицію домовитися і розділити землі порівну межею люди Гребеника відповіли однозначно: "Ми вас звідси виживемо", - розповідає Микола Жабенко. - На наступних зборах нас обливали брудом, як тільки могли, не пускали людей укладати з нами договори, буквально тримаючи селян за руки.

Тоді, за словами Миколи Миколайовича, "приїхали дядьки з мішками грошей", зібрали людей у приміщенні колишнього магазину і почали роздавати селянам по 1500 гривень за пай. Звичайно ж, усі люди кинулися до них. Таким чином інвестора "Нові Озеряни ВД", київську фірму "Відродження", змусили відступити. На зборах її директор чесно сказав людям, що землі йому не дадуть, а відповідно і за паї розраховуватися буде нічим. А ті півтори тисячі гривень, які отримали пайовики від людей Гребеника, скоріше за все розраховані на п'ять років, бо аналогічна ситуація сталася в одному з сусідніх сіл.

- Хіба ж наших людей важко надурити? - запитує Микола Жабенко. - Чи хто з них поцікавився умовами договору, який вони підписували? А бізнесмени при владі вдало цим скористалися і вижили людину, яка справді працювала на село. "Нові Озеряни ВД" вклали у розробку землі, розвиток господарства більш як 7 мільйонів гривень. А Гребеник прийшов на готову м'яку земельку. На паях працює наймана техніка, а селяни до своєї землі й підступитися не можуть. Роботою людей ніхто не забезпечує. Соціальна сфера життя села нових інвесторів не цікавить зовсім. Скоріше за все, тепер пайовики у найближчі років п'ять не отримають й копійки. А щодо мене, то я мушу годувати родину, а Гребеник видав негласне розпорядження: Жабенка нікуди на роботу не брати. Навіть друзі мене сахаються. Отакі у нас тут методи.

Не всі "по зубах"

Не залишилося поза "увагою" районної влади і сусіднє господарство ТОВ "Агрофірма Брусилів", яку очолює заслужений працівник сільського господарства України Сергій Вареник. Фірма була заснована ще 1998 року, і з того часу постійно перебуває під ударами адмінресурсу місцевих чиновників. Тим не менше господарський хист та наполегливість керівника минулого року забезпечили ТОВ "Агрофірма Брусилів" звання найкращого підприємства області.

Сергій Вареник - авторитетний господар і відома в Брусилові людина. Багато жителів містечка працюють на його підприємстві. Боргів ні по зарплаті, ні по паях тут ніколи не було. Значення фірми для села та для всього району важко переоцінити. У селах, де Вареник уклав договори з пайовиками, надається широка допомога в соціальній сфері. За словами керівника, сьогодні у підприємства сім підшефних шкіл, місцева лікарня отримує допомогу продуктами харчування, надається допомога інвалідам та одиноким літнім людям. Ніхто із селян до керівника ТОВ "Агрофірма Брусилів" не має жодних претензій. Навіть коли голова районної ради Валерій Габенець (колишній партнер Вареника) захотів відхопити ласий шматок від спільної справи, використовуючи переваги службового становища, зв'язки із судами та з одним із міністрів Кабміну, фірма Вареника вистояла. Адже люди твердо довіряли господарю і не "повелися" на обіцяні золоті гори від Габенця. Близько 90% пайовиків переуклали договори саме з підприємством Сергія Олександровича. Тоді горе-компаньйони змогли розійтися по-джентльменському. Вареник мусив піти на поступки, аби лишень не зупиняти виробництво і не залишати людей без роботи.

Проте й сьогодні районна влада не може стояти осторонь успішного господарювання ТОВ "Агрофірма Брусилів". Тепер вже Віктор Гребеник вирішив втрутитися у земельні справи підприємства. Методи практично ті самі, що й у випадку з господарством "Нові Озеряни ВД". Людей скликають на збори, привозять їм кілька інвесторів, які один поперед одного пропонують "найкращі" умови підписання договорів. На щастя, пайовики Вареника вже добре поінформовані щодо ситуації у сусідніх селах, тому майже всі залишаються з господарем, який завоював довіру результатами, а не обіцянками.

Натомість Гребеник, користуючись своїм службовим становищем, тисне на керівника підприємства іншими методами. Він буквально заборонив жителям містечка спілкуватися з Вареником, погрожуючи звільненням або іншими санкціями. А про результати підприємства (яке і цього року мало стати найкращим в області) ніхто й словом не обмовиться, нагороджують лише "потрібні" фірми.

- Сьогодні він (Гребеник. - Авт.) буквально створив зону відчуження. До мене бояться люди підійти в Брусилові, - розповідає Сергій Вареник. - У нас в районі сьогодні тридцять сьомий рік. Половину штату адміністрації він змусив звільнитися. Керівники інших підприємств, мої колеги навіть не можуть прийти до мене обговорити справи, порадитися. Районні наради по сільському господарству ніхто не проводить, на підбитті підсумків роботи в районі про нас жодним словом не обмовилися.

Через земельну суперечку Віктора Гребеника із Сергієм Вареником потрапила у немилість і Антоніна ПРАВДИВЕЦЬ - депутат районної ради від СПУ. Зіткнення інтересів стосувалося землі у селі Лазарівка, куди на збори села прибула і соціалістка разом із Вареником. За це вона потрапила до числа найперших ворогів Гребеника, який одразу ж почав на неї тиснути. Було розпочато службове розслідування. Чиновник маніпулював фактами, підключав потрібних людей, аби тільки звільнити Антоніну Михайлівну. А вона, за словами Сергія Вареника, мало не єдина, хто насмілився виступити проти свавілля районних керівників, за що зараз має купу проблем.

Депутатка звернулася за підтримкою до секретаря Політради СПУ Михайла МЕЛЬНИЧУКА, який пообіцяв надати інформаційну та юридичну допомогу. Тиск на "ворогів" районної влади часто здійснюється незаконними методами і зазвичай є простим маніпулюванням фактами та використанням службового становища. Тому юристи СПУ вживають всіх необхідних законних заходів, аби захистити депутата Брусилівської райради Антоніну Правдивець від сфальсифікованих звинувачень та адміністративного тиску. А в разі необхідності юридичну допомогу отримають і керівники місцевих агропідприємств, які зазнають утисків з боку районної влади. Журналісти "Товариша" стежитимуть за ситуацією і обіцяють якнайповніше висвітлити яскравий приклад свавілля українських можновладців.

Віктор ЦАРЕНОК