Друга полоса

Лев Миколайович Толстой писав: "Найвірніша ознака істини - це простота і ясність. Брехня завжди буває складна, химерна і багатослівна". Ці слова класика зі всією справедливістю можна віднести до виборчої кампанії Прем'єра.

Майбутні президентські вибори для Юлії Тимошенко мають колосальне значення. Поразка на них, швидше за все, стане початком кінця її політичної кар'єри. Вірогідність того, що їй вдасться утретє стати прем'єр-міністром, мізерна, а чекати п'ять років до наступних президентських виборів... До того часу, будемо в це вірити, український політичний Олімп пройде процес очищення і оновлення. Гарантії того, що Тимошенко збереже свою привабливість для якоїсь частини електорату упродовж цих років, дуже скромні. Саме тому зараз вона та її команда кидають на шальки терезів у буквальному розумінні все.

Разом з тим хвалені політтехнологи, покликані із США зліпити з Прем'єра образ Мадонни, припускаються помилки за помилкою. Позначилися і ментальні відмінності. Зовнішньо позитивна реклама "Вона працює" своєю недоладністю розохотила народ, породивши величезну кількість пародій. Людині, незнайомій з реаліями нашого життя, яка бачить тільки папери з переможними цифрами, живе у п'ятизірковому готелі "Hyatt" і обідає з прем'єрськими радниками в кращих ресторанах столиці, може справді здатися, що в Україні все не так уже погано. Тільки така людина буде потім здивовано знизувати плечима - чого це країна сміється покотом, дивлячись на креативи гастролюючих політтехнологів? І ось вже доводиться, засукавши рукава, в авральному порядку переробляти, перебудовувати рекламу.

А річ у тім, що у людей є чітке розуміння - якщо в країні й відбувається щось добре, то це не завдяки, а всупереч зусиллям влади. Зовсім недавно спеціально для нас зробили роз'яснення: "Вона" - це все-таки Україна. Сама Прем'єр з інтонаціями дитини, яка нашкодила, відзвітувала: щодня до пізньої ночі працюю, але знаю "що мільйони людей кожного дня теж багато працюють". Що в даному конкретному випадку означає це "теж"? Тобто "робота" Прем'єра ставиться вище від праці шахтаря, вчителя, металурга, селянина, вище за роботу будь-кого з нас із вами? Цей більш ніж показовий момент в плані ставлення цієї влади до пересічних українців скидається на поблажливе поплескування по плечу: мовляв, добре-добре, умовили, ви теж щось корисне робите для країни.

Юлія Тимошенко взяла за принцип кинуту колись Ліндоном Джонсоном фразу: "Мені треба, щоб жоден виборець не міг підтертися клаптиком паперу, на якому б не було мого зображення". Не пройшла вона й спокуси "світовою павутиною". Щоправда, тест на спілкування з електоратом в "Мережі" Тимошенко успішно провалила. Глава уряду завела собі сторіночку в ЖЖ (живий журнал) - аналог щоденника, тільки доступного великій кількості читачів. Цілком природно, що такі щоденники автори ведуть особисто. Тимошенко клятвено запевнила інтернет-спільноту, що свій ЖЖ вестиме сама у вільний час. Але вже перший же запис підтвердив побоювання - за леді Ю пишуть її помічники. Що, втім, для України й не дивно - на самостійне спілкування зі звичайними людьми не здатна не тільки Тимошенко, а й багато інших політиків. Тому запис про братів-сестер (яких у Прем'єра зроду не було), з якими нібито Юлія Володимирівна в дитинстві влаштовувала бійки за поштовий конверт, виставив на посміховисько і самого Прем'єра, і її команду піарників. Після цього казусу серйозного ставлення до ЖЖ Прем'єра з боку читачів і журналістів можна й не сподіватися. На жаль, Україна перебуває на вкрай архаїчному рівні розвитку передових технологій, про інтернет в кожному будинку, селі можна тільки мріяти, тому ознайомитися з цією ганьбою можуть далеко не всі. А шкода. Виходить, що всю виборчу кампанію глави Кабміну можна охарактеризувати одним коротким, але ємним за значенням анекдотом: є брехня, є зухвала брехня і є Юлія Тимошенко.

Данило КРАВЧЕНКО
оглядач