П'ята полоса

ЛИСТИ ЧИТАЧІВ
 
 
"Тимошенко витирає ноги об рішення Конституційного Суду"

Як сказав поет: це потрібно не мертвим, це потрібно живим. Як не прикро, 18 років незалежності України не дали її народові бажаних результатів. Замість очікуваного порядку ми маємо хаос і беззаконня, замість покращання добробуту - масове зубожіння. Майже 90% населення належать до категорії малозабезпечених, бідних і просто жебраків.

Здавалося б, у такій ситуації обрана народом влада зобов'язана максимум уваги приділити ефективній, дієздатній соціальній політиці. Однак замість сприяння, ми бачимо блокування таких заходів, замість виконання - порушення елементарних конституційних прав громадян. Яскравим тому підтвердженням служить і драматична доля широко відомого нині багатостраждального Закону України "Про соціальний захист дітей війни", автором якого є Соціалістична партія. Нинішня корумпована влада та її прислужники з-поміж депутатів і низки політичних партій зустріли цей закон у штики, всіляко гальмуючи його запровадження. Нам, соціалістам, навпаки, він дав сили й упевненість у роботі. Справа в тому, що одна з найстаріших на Волині міських організацій СПУ - Нововолинська - однією з перших в області створила і громадську організацію "Діти війни". Наша ініціативна група з чотирьох осіб 2003 року за короткий час зареєструвала 2700 громадян цієї категорії з 5 тис., що проживають у місті й районі. Ми також самостійно розробили статут цієї організації, обрали правління і, згідно з законом, зареєстрували її. Так у шахтарському місті з кінця 2003-го офіційно почала діяти нова громадська організація "Діти війни", яку ми вважаємо своїм дітищем і з якою тісно співпрацюємо. Як і раніше, її очолюють наші активісти з-поміж членів бюро й міського комітету.

Але сьогодні, в умовах кризи, економічної і політичної нестабільності, наша робота вимагає нових зусиль, форм і методів співпраці з державними органами. Передусім ідеться про те, як забезпечити повне виконання Закону "Про соціальний захист дітей війни", зокрема його 6-ї статті про нарахування і виплату дітям війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яку уряд вперто ігнорує і не виплачує в повному обсязі.

Не виплачує, хоча йдеться про животрепетні інтереси особливого покоління нашого суспільства. Покоління, яке в дитячому віці перенесло всі жахи найжорстокішої в історії людства війни, підняло з руїн і створило національне багатство держави. Це те покоління, наймолодшим представникам якого за 60, і через це воно потребує особливої турботи з боку владних структур, уряду. Однак натомість кинуте ними напризволяще, а отже - приречене на дочасне вимирання. Ми, соціалісти, розцінюємо це як геноцид, злочин проти власного народу.

Цілком зрозуміло, що з такою ситуацією не змирилися і діти війни. Так почалася і набула безпрецедентних розмірів їхня війна з владою шляхом судових позовів. Відомі її перші результати в деяких областях України. Цим досвідом ми теж вирішили скористатися.

24 листопада 2008 року в приміщенні офісу міського комітету нашої партії для цього відкрили спеціальну громадську приймальню з надання дітям війни безплатної юридичної і практичної допомоги щодо оформлення позовних заяв, про що завчасно було повідомлено опублікованою в міській газеті статтею "Щоб діяв закон". Для плідної її роботи ми забезпечили приймальню всім необхідним, продумали все до дрібниць. Заздалегідь надрукували 5 тис. бланків позовних заяв, для їхнього заповнення виділили постійних людей з-поміж наших найкращих активістів. За неповні чотири місяці приймальня обслужила, не взявши за клопітку й відповідальну роботу жодної копійки, понад 3 тис. людей. Загалом із цією великою роботою ми успішно впоралися, у чому, слід справедливо визнати, значна заслуга також судів першої інстанції: Волинського окружного адміністративного й міського Нововолинського. У нас не було практично жодного випадку відмов у прийнятті й розгляді позовних заяв. Тяганину створив сам уряд, двічі упродовж трьох місяців змінивши місце розгляду заяв з міського суду на обласний і навпаки, що стримувало процес і викликало законні скарги з боку позивачів. Із самого початку й донині суди не забезпечують конвертами. Цей начебто дріб'язок призводить до того, що позивачі не одержують вчасно (або й зовсім) ухвалених постанов, які без їхнього відома передаються до Львівського апеляційного суду.

Але саме в цей період особливо негативно проявилися і позначилися на вирішенні цієї пекучої проблеми свавільні дії управління Пенсійного фонду Нововолинська. Незважаючи на те, що в пункті 6 постанови Конституційного Суду від 7 липня 2007 року чітко сказано, що його рішення щодо Закону "Про соціальний захист дітей війни" обов'язкові до виконання, остаточні й не можуть бути оскаржені, а ст. 111 Закону "Про Державний бюджет України" є неконституційною, наш Пенсійний фонд наперекір здоровому глузду пише апеляційні скарги на всі без винятку рішення судів першої інстанції, вимагаючи повного ігнорування справедливих вимог позивачів і набуття чинності антиконституційної ст.111 закону про державний бюджет. Єдина мета таких апеляцій - будь-що затягнути справу і прислужитись уряду Тимошенко, який теж давно блокує цей конче потрібний людям закон, що його чекає не дочекається шестимільйонна армія дітей війни України. Доречно нагадати, що іще в переддень злощасних дострокових виборів 2007 року саме Тимошенко, саме бютівці закидали всю Україну листівками з червоним сердечком, в яких запевняли, що цей закон нарешті набуде чинності й вони все зроблять, щоб так сталося. У листівці були названі конкретні цифри доплат, які мають одержати діти війни. Як завжди, на цей популістський гачок попалися довірливі виборці. Завдяки їхнім голосам Тимошенко стала Прем'єром і згодом викинула з голови свої обіцянки. Тепер вона витирає ноги об рішення Конституційного Суду і сміливо викреслює з бюджету рядок про фінансування Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Як же розвінчати цю ганебну дволику політику, як все-таки відкрити дорогу до справедливості? Ми, нововолинські соціалісти, вирішили, що просто зобов'язані відстояти правду. Це питання ми обговорили на бюро і пленумі міськкому. За рішенням делегатів звітно-виборчої конференції звернулися з цією проблемою до депутатів і Голови Верховної Ради України, до Голови Конституційного Суду, Генерального прокурора України, вимагаючи посилення контролю за виконанням закону. Відповідаючи, усі посадовці погодилися, що треба щось робити, але...

Варто зазначити, що наша наполеглива повсякденна праця проросла вже першими паростками. Ми вже одержали кілька перших постанов, в яких чітко записано, що суд дії Пенсійного фонду визнав неправомірними і зобов'язує його виконати рішення суду першої інстанції "про нарахування і виплату коштів, передбачених законом". Громадська приймальня соціалістів стає усе популярнішою серед нововолинців. В усі дні, крім вихідних, її двері широко відчинені не лише для дітей війни, а й для людей різного віку й різноманітних професій, які потребують допомоги у вирішенні своїх проблем. І їм тут ніколи не відмовляють.

Тут часто звучить прізвище лідера нашої партії О.О. МОРОЗА, добрі слова на адресу соціалістів. Мовляв, у Нововолинську СПУ - єдина партія, яка переймається долею дітей війни, долею пересічних людей. І всі відвідувачі підкреслюють: "Так, як приймають у вас, не приймають ніде, в жодній установі". Хотілося б щиро подякувати активістам нашої організації: Станіславі Ясенєвій, Ларисі Білан, Аріадні Маїло, Марії Самчук, Людмилі Віденіній та Тамарі Подоляк.

Секретар Нововолинського МК СПУ,
керівник громадської приймальні
Марія БОЛДИРЄВА

К ДЕТЯМ И ВНУКАМ

Дорогие внуки наши, дети,
Юные, горячие сердца!
Раз один живем на этом свете,
Выслушайте деда и отца.

Мы и вы - одно созданье мира.
Родина - наш общий с вами дом.
От Курил до Кушки, до Памира
Блага жизни созданы трудом.

Наших с вами прадедов и дедов
Кровью, потом наших матерей,
Что в сраженьях гибли за Победу,
Через смерть фашистских лагерей.

Там страдали, гнили, умирали
Ваши деды, матери, отцы
В ужасе растоптанной морали,
Что несли Европе подлецы.

Похоронки в семьи почтальоны
Разносили летом и зимой.
Два десятка с лишним миллионов
С поля брани не пришли домой.

А когда великая Победа
Вспыхнула, как яркая заря,
Вам сказали, что отцы и деды
За Победу воевали зря.

Говорят, напрасно воевали,
Шли на смерть сквозь бомбы и напалм.
Говорят, во всем виновен Сталин:
С нами он на Гитлера напал.

Через жизнь живущих, ужас смерти
Заявляю с пеною у рта
И прошу вас, милые, не верьте,
Это - подлость, ложь и клевета!

Кто сражался Родины во имя,
Пал в сраженье, пулею раним,
Вспомните его святое имя
И снимите шапку перед ним!

С вами вместе мало жить осталось,
Мы уйдем, как утренний туман.
Просим: уважайте нашу старость,
Различайте правду и обман!

Говорят, мы вас уже не любим,
Не считаем вас уже детьми.
Просим вас, не верьте этим людям,
Если можно их считать людьми!

П.М. МАТЮХІН
м. Черкаси

Ведуча рубрики Ірина ШУВАЛОВА