Шоста полоса

Соціальна інфраструктура українського села дедалі занепадає. Особливо швидко це відбувається у тих населених пунктах, де місцеві депутати розглядають свою посаду як спосіб легко підзаробити та чекають на диво, яке вирішило б усі проблеми громади. Жителям Кунева, що на Хмельниччині, пощастило більше, адже депутат сільської ради від СПУ Ніна Несвітська не чекає з моря погоди, а щоденно наполегливо працює задля добра односельців.

Село Кунів Ізяславського району на Хмельниччині - чималеньке, з багатою історією та власним гербом зі срібною міською короною, що означає давні самоврядні традиції. Колись тутешньою річкою Вілією проходив кордон України з Річчю Посполитою. Про ті часи нагадують одноповерхові будинки колишньої прикордонної застави. В одному з них розмістилася сільська амбулаторія, роботою якої завідує член Соціалістичної партії України, депутат сільської ради Ніна Несвітська.

Біля дверей медичної машини - черга, всі налякані непростим перебігом цьогорічної епідемії грипу, тому Ніна Борисівна заледве знаходить кілька хвилин, аби розповісти нам про стан справ у селі.

- Колектив у нас невеличкий: усього вісім чоловік. Намагаємося якомога більшій кількості людей зробити флюорографію, щоб убезпечити від захворювань на туберкульоз та запалення. У селі робота не кабінетна, робочий день ненормований, цілодобово ми маємо бути готові виконувати свій обов'язок. Але нічого, справляємось: і медсестри, і стоматолог, і лаборант, і "швидка допомога", - розповідає головний сільський лікар.

На підтвердження цих слів на Ніну Борисівну тут-таки вже чекають кілька селян: "Що робити, що порадите?" І прямо посеред вулиці вона починає імпровізований прийом, знаходячи для кожного і професійну пораду лікаря, і тепле слово.

Утім, шанують тут свою "докторшу", як називають її селяни, не тільки за це. Багато Ніна Несвітська робить як депутат сільської ради. Одна зі справ, у якій вона проявила організаторський хист - це будівництво водопроводу до одного з кутків Кунева. Частину коштів виділили з бюджету, частину зібрали самі люди, місцеве комунальне підприємство надало екскаватор - але треба було об'єднати ці складові в роботу, яка дала б результат. І він є: на 15 подвір'ях вода є і в хаті, й біля хати.

Сама Ніна Борисівна цю справу не вважає своєю заслугою. "Це повсякденна робота - така сама, як і в лікарні, - переконана вона. - Але ж із таких, на перший погляд, несуттєвих речей, і складається життя. Якщо кожен буде зацікавлений своєю справою, а тим паче, якщо всюди - від району до Верховної Ради - працюватимуть, як у селі, то не треба буде ані авралів, ані революцій, а скрізь буде толк".

Ольга РУДЕНКО
Хмельницька обл.