Четверта полоса

ЛИСТИ ЧИТАЧІВ
 
"КПУ декларує принципи захисту трудящих, але прагне догодити... прем'єрці!"

Дорогий "Товаришу", знову звертаюся до вас. Я, Гончар Володимир Якович, соціаліст, перший секретар Золотоніської партійної організації "Всеукраїнська партія "Дітей війни". Одного вівторка я послухав на першому національному каналі радіо о 9.20 виступ Олександра Голуба, й мені стало недобре. Колись виважена й цілеспрямована людина опустилася до рівня лідера БЮТ у висловлюванні софізмів.

Ви, товаришу Олександре Голуб, сказали, що з ініціативи Компартії та її керівника П. Симоненка створено Блок лівих сил, а Олександр Мороз і Соцпартія не захотіли ввійти у названий блок. Ви, крім всього, ще й журналіст, і повинні говорити про її Величність - Правду. За одинадцять років керівництво Комуністичної партії тричі відмовлялося від блокування з СПУ, а під час оголошення Президентом дострокових парламентських виборів торпедувало пропозицію соціалістів красномовним мотивом: "КПУ не буде ліфтом для інших партій". Це пам'ятаю я добре, і це відзначено в газеті "Товариш"  101 (1289) в статті Олександра Мороза "Чужа гра". Більше того, в "Товариші"  107 (1295) в інтерв'ю Олександра Олександровича сказано, що керівництву КПУ не хотілося, щоб наша партія була у блоці. Красномовним в цьому плані було навіть те, що підписання відповідних документів і прес-конференція передбачалися на день нашого засідання Політради і з'їзду. А без рішення з'їзду ми не могли брати участі в цих процедурах. Ініціатори такої постановки питання все знали.

Також хочу відзначити, що в керівництві Компартії є ще й непорядні та самовпевнені люди. Знову звертаюся до "Товариша"  101 (1289), стор. 2-3, "Чужа гра". "...Майже 10 років минуло від того засідання Політради Соціалістичної партії, де було ухвалено установку: в дискусіях, в засобах масової інформації не чіпати комуністів. Не тому, що нема за що їх критикувати, а тому, що людям такі суперечки не до душі, вони не додають авторитету партіям, програми яких не настільки відрізняються, аби кожний громадянин міг чітко визначити відмінність комуністів від соціалістів або інших партій лівого спектру. Але така позиція має свої вади. Особливо тоді, коли інша сторона помилково вважає її слабкістю". Отут мимоволі й спадає на думку прислів'я казахів - нащадків Абая: "Может за добро добром заплатить любой. Зло отплачивать добром может лишь герой".

Пани керівники КПУ і журналісти комуністичної преси, згадайте такі речі. По-перше, завдяки О.О. Морозу була прийнята наша Конституція і визнана Венеціанською комісією найдемократичнішою. По-друге, тільки завдяки Морозу була прийнята політична реформа. За це його клянуть всі буржуазні й ліберальні сили. По-третє, тільки завдяки О. Морозу і Соціалістичній партії України був прийнятий Закон України "Про захист дітей війни". У всіх бюджетах, що приймалися за участі соціалістів у Верховній Раді, було прийнято близько двох сотень поправок з соціальних стандартів і не був підвищений вік виходу на пенсію. По-четверте, вісім років тому тільки соціалістами у Верховній Раді був проголосований законопроект про відкриті списки на виборах до парламенту. А нині ж всі: і комуністи, і капіталісти почали говорити та привласнювати собі й відкриті списки, і закон про місцеве самоврядування, і зняття депутатської, суддівської, президентської недоторканності - фактично роблять плагіат. Але Бог вам всім суддя, якби лишень Україна від цього виграла.

Тепер Компартія знову хоче стати "честю і совістю нашої епохи". Ну що ж - нашому теляті... Для цього керівництву Компартії треба самим мати і совість, і честь. Ось два приклади. Ініціюючи на догоду БЮТ зняття з посади голови Фонду держмайна соціалістки В.П. Семенюк-Самсоненко, пан Мармазов аж шкварчав, як дешевий маргарин, доповідаючи у Верховній Раді про "злочини" Валентини Петрівни. Та її БЮТ не зміг звалити, зате комуніст Мармазов допоміг. А причина тут одна - В.П. Семенюк-Самсоненко не давала красти. І це підтвердили дві публікації в "Голосі України"  2 (4502) 13.01. 2009 року. В матеріалах: "Фальшиві сльози за "Луганськтепловозом" і "Відкритий лист ВАТ "ХК Луганськтепловоз" спеціальній контрольній комісії", де сказано: "Саме завдяки ФДМ України наше підприємство збереглося в Україні як цілісний майновий комплекс, наростило кількість робочих місць, уперше за 15 років за посередництва російського акціонера вийшло на тепловозний ринок російських залізниць". Другий приклад. Ви, комуністи, палець об палець не вдарили, щоб допомогти дітям війни добитися своїх законних прав. Я, буваючи в судах, в Пенсійному фонді не зустрічав жодного представника вашої партії. Ви ще раз підтверджуєте негласне правило олігархів, що ми, пенсіонери, - матеріал відпрацьований. Чому я це пишу? Бо вважаю нерозумним те, що ви паплюжите БЮТ і "помаранчевих" на всі заставки і разом з тим голосуєте за всі їхні проекти.

На каналі ICTV 16.11. 2009 року в передачі "Свобода слова" П.Симоненко сказав, що в своїй програмі він передбачає повернення в державу тих приватних підприємств, які не виконали умови договору щодо інфраструктури. То, Петре Миколайовичу, навіщо ж ви допомогли БЮТу звільнити голову ФДМ В.П. Семенюк-Самсоненко?! Вона стояла і стоїть на захисті прав трудящих. Відповідь однозначна - ви догодили прем'єрці.

На цій же передачі пан Ляшко з теплотою в голосі відгукувався про комуністів, сказавши, що комуністи з розумінням ставляться до їхніх проблем. Я ж вам наведу цитату з газети "Київський вісник"  80 (6349) від 4.08.2007 року, де в статті "Кістка в горлі"! пишеться наступне: "... Пригадую, як тимошенківський підголосок, начебто чесний, начебто журналіст Олег Ляшко бив себе в груди, стверджуючи, що йому відомі факти підкупу спікера парламенту. Потім твердження трансформувались в "інформацію з надійних джерел", потім - "з джерел, що заслуговують на довіру". Зрештою виявилося, що інформацію він узяв на якомусь одноденному анонімному сайті в інтернеті. Коли цю бютівську "честь і гордість" упіймали на брехні, він на деякий час затаївся і виплив недавно..."

Я не думаю, що це розумно, що СДПУ(о) у вашому Блоці лівих сил, партія, яка дискредитувала інтереси трудового люду, хоч била себе в груди, мовляв, вона за народ. Ну що ж - ставайте "ліфтерами" і для решти блукаючих партій. Не дурно ж С.О. Шмельова писала, що кожна людина - коваль свого щастя і нещастя також. П.М. Симоненку вже одного разу було надано реальну можливість кувати не тільки своє щастя, а й щастя всієї України, то він зробив усе, аби цією можливістю знехтувати. Тепер же разом зі своїми однодумцями і журналістами з ненавистю кляне Олександра Олександровича Мороза. І на цей випадок у казахів є мудре прислів'я: "Когда беда грозит, когда бывает худо, мудрец себя винит - глупец ругает друга". А принцип - бий своїх, щоб чужі боялися - далеко не найкращий.

Володимир ГОНЧАР
с. Гельмязів
Черкаської обл.

 
ПОЕТИЧНИМ РЯДКОМ

До редакції "Товариша" днями надійшло факсове повідомлення - це вірш одного з партійних активістів і поширювача соціалістичних ідей на Вінниччині. Річ у тім, що цього вірша його автор прочитав на зустрічі лідера соціалістів з вінниччанами 14 грудня. Люди, які зібралися на зустріч з Олександром Олександровичем, зустріли "на біс" цей поетичний твір. Тож ми і вирішили поділитися ним зі всією нашою читацькою братією, за що вдячні його автору - до речі, він є членом Жмеринського райкому СПУ.

За краще життя піднімайсь, Україно!

Зазнали знущань і тортур покоління -
Нещасний народ!
Сьогодні надія і наше спасіння -
Мороз-патріот!
Правдивий політик, порядна людина,
Хороший поет.
Для нього найвище за все Батьківщина,
А не кабінет!..
Йому не байдуже майбутнє Вкраїни,
Єством - за народ!
За матір щасливу, за батька і сина,
За прапор свобод!
Крізь лють і зневагу, і всі перешкоди,
І масу загроз...
Ніколи не зрадить свойого народу
Політик Мороз!
За краще життя піднімайсь, Україно,
Не знищена вщент!
Сьогодні надія і наше спасіння -
Мороз-президент!
 
Володимир ДЖЕДЖУЛА,
с. Кармалюкове
Жмеринського
р-ну Вінницької обл.

"Арифметика - не народ, її не обдуриш!"

У далекому минулому, згідно зі статистичними даними, опублікованими в газеті "Голос України" та низці інших, станом на 01.01.1927 року в Україні проживало 29,042 мільйона жителів, а станом на 01.01.1932 року - 31,729 мільйона осіб. Тобто приріст населення за 1927-1931роки (всього 5 років) сягнув 2,687 мільйона, а середньорічний сягнув 0,5374 мільйона осіб.

Станом на 01.01.1939 року в Україні проживало 30,946 мільйона осіб, хоча при збереженні темпу приросту населення, які були за 1927-1931роки, загальна кількість повинна була досягти 35,491 мільйона осіб. Отже, внаслідок голоду, викликаного посухою та відбиранням зерна, проведення репресій сталінським режимом, за 1932-1938 роки в Україні вимерло з голоду, не народилося і загинуло в таборах 4,545 мільйона осіб.

У недалекому минулому, станом на 01.01.1990 року, за даними Держкомстату, в Україні проживало 51,838 мільйона жителів, а на 01.01.1993 року - 52,244 мільйона.

Тобто, приріст населення за 1990-1992 роки (всього 3 роки) становив 0,406 мільйона осіб, а середньорічний - 0,135 мільйона осіб. Якби народ України жив у попередніх економічних умовах, то, станом на 01.11.2009 року, кількість населення становила б 54,512 мільйона осіб. Це також підтверджується прогнозом відділу демографії АН УССР від 1974 року, відповідно до якого населення України у 2000 році повинно було зрости до 54,5 мільйона осіб.

Фактично, за даними Держкомстату, на 01.11.2009 року в Україні налічувалося 46,016 мільйона осіб. Тобто за наших, нібито "цивілізованих" часів, завдяки "ліберальним" економічним реформам, вимерло і не народилося 8,496 мільйона осіб. З них передчасно померли 6,184 мільйона осіб, що підтверджується висновком Програми розвитку - спеціального органу ООН - про перевищення наразі кількості передчасних смертей у пострадянських країнах над кількістю передчасно померлих у періоди голоду.

А те, що умови життя погіршилися, підтверджується скороченням середньої тривалості життя приблизно на 5 років: зокрема, чоловіків - до 62,7 року, жінок - до 73,5 року. Українці тепер живуть на вісім років менше, ніж поляки та на 11 років менше, ніж західні європейці. В доповіді генерального секретаря ООН було вказано, що при збереженні нинішніх тенденцій чисельність населення України до 2050 року скоротиться ще на 15 мільйонів.

Володимир ДЕМЧЕНКО
Черкаська обл.


Ведуча рубрики Ірина ШУВАЛОВА