П'ята полоса

Першого дня вересня школярі вирушають до школи, а їхні маленькі братики й сестрички - в дошкільні заклади. У садках на малюків чекають відремонтовані спальні, видраєні до блиску їдальні, наново розмальовані казковими персонажами кімнати й майданчики для ігор. Але, на жаль, далеко не всім дітлахам та їхнім батькам пощастить це побачити. Річ у тім, що нині потрапити до садків Кіровограда (та й усіх обласних центрів України) - велика удача.
 
Влаштовуємо дитину

Групи переважно переповнені. І якщо ви не записали своє дитя в зручний садок заздалегідь, коли йому ледве півроку виповнилося, то зіткнетеся з реальною проблемою, яку важко вирішити.

Випадково почувши обурений монолог однієї знайомої, яка дуже засмутилася після відвідин дитсадка, де в неї попросили спершу матеріальну допомогу у 800 грн, ми подумали - а чом би не перевірити, скільки коштує влаштувати дитину в інші садки міста?

Скажемо відразу, зараз немає жодного значення, розташований садок за місцем проживання чи ні. Хоча передусім тут зобов'язані приймати дітей з найближчих житлових кварталів, а потім всіх інших, на практиці такий принцип далеко не завжди спрацьовує. І багато батьків, переступаючи поріг дитсадка, все частіше стикаються з досить жорстким прийомом.

Отже, перший дитсадок спочатку приємно здивував. Так, має він скромний і злегка занедбаний вигляд. Ну та що вдієш. Завідувачка, поцікавившись віком дитини, відразу ж мене відвела до медсестри. Та запропонувала обійти всіх лікарів, а потім тільки до них.

Виявляється, тут вільні місця є - вочевидь, цей садок не дуже популярний. Зараз у молодшій групі налічуються усього 18 осіб. Але все одно порадили поквапитися.

Ніхто ані словом, ані натяком не дав зрозуміти, що за це мені треба щось "поверх" платити.

- Стандартна ціна - 6 грн на день. Потім на батьківському комітеті ви вже вирішуватимете, скільки треба здавати до фонду групи, - пояснила завідувачка.

Загалом, все мало життєстверджувальний вигляд. Доки наприкінці мені не сказали: "Ну й доброчинний внесок - 300 грн. Платіть на самому початку". Сума фіксована для всіх. Заплатив - приводь дитину. Жодних проблем...

Наступний садок, до якого я завітала, був повною протилежністю попередньому. Але якраз у цей дитячий рай просто так і не потрапиш. Тут черга на два роки вперед, батьки записують малюків, щойно ті народилися. Групи переповнені: в ясельній, наприклад, вже понад 30 осіб.

Купувати меблі, фарбу тощо тут не примусили. Достатньо гроші принести - а далі адміністрація сама розбереться. Чудово розуміючи, що не йдеться про сотню-дві, кажу навмання: "Тисячі півтори нормально?" Народ знітився. Начебто забагато, але чом би й ні?

Утім, після спілкування з привітними керівниками жодного неприємного осаду не залишилося. Сюди насправді грошей не шкода. Видно ж, що не в кишеню їх ховають, а в дитсадок вкладають.

Хочеш не хочеш...

У наступних декількох садках мені ввічливо, але настійно відмовили. "Місць немає, треба було наперед записуватися". Може, якби ще кілька разів туди прийшла, мені суму й озвучили б, але поки що - без варіантів.

До речі, не завжди завідувачки натякають на допомогу в першій же розмові. Так, в одному з садків спочатку традиційно відповіли, що групи переповнені, але коли я туди звернулася удруге - дали зрозуміти, що були б зовсім не проти отримати для групи нове пластикове вікно: "Вашій дитині має бути тепло, правда ж?" Звісно, має, хто ж сперечається. Щоправда, запропонували можливість "знижки" - склопакет можна поставити "на двох". Якщо я знайду собі напарника, то і його дитину в групу візьмуть. Де 30 дітей, там і 32, чом би й ні?

Наступного дня після цього журналістського експерименту я поговорила з декількома подругами, які вже пройшли всю цю "вступну" процедуру.

Одній сказали, треба 100 дол. платити або "до побачення". Та подумала-подумала й вирішила, що все ж таки "до побачення", про що через знайомих у садок і повідомила. Але там вирішили "піти на поступки": "Немає сотні, ну і гаразд". Дитина в садок пішла, але її мама одразу ж заплатила обов'язковий внесок у 500 грн. Не 100 дол., звісно, але 2/3 суми садок "відбив".

Інша молода жінка, Ірина, доповнила загальну картинку своїми враженнями. Як з'ясувалося, у матерів-одиначок проблем з улаштуванням дитини виникає набагато більше.

Ірина записалася до найближчого садка наперед, постійно туди навідувалася, нагадувала про себе. "Все нормально, - говорили їй. - Приводьте, коли настане час". Вона й повірила. Більше ніде не дізнавалася, навіщо - місце ж заброньоване. Але коли привела синочка за руку, то почула різку відмову: "Місць немає". Що робити?

- Звертаються деякі матусі до мене, депутата, як до останньої інстанції, - говорить соціалістка, депутат Кіровського районної ради в місті Кіровограді Олександра ГРЕБЕНЮК. - Звісно, я співчуваю молодим мамам і намагаюся допомогти як тільки можу. Коли депутатською наполегливістю, а коли доводиться просити й "по знайомству". Головне, щоб дитину влаштувати й дати батькам можливість працювати. Але це загалом проблеми не вирішує. В Кіровограді за останні декілька років з власності міста перейшли декілька садків. Приміщення втратили своє цільове призначення. Воно і зрозуміло, адже десять років тому народжуваність дуже знизилася, в деяких садках не було дітей навіть для однієї групи. Але зараз справді малюків багато, деякі дитячі дошкільні заклади переповнені. Тому депутати з нашої фракції СПУ і в районній, і в міській радах порушують питання про повернення приміщень дитячих садів у комунальну власність. Коли це стане можливим, сказати важко, адже нині те, що переходить у приватне, повернути складно. Але ми хоча б намагаємось...

Ганна КУЗНЄЦОВА,
Любов ПОПОВИЧ
м. Кіровоград