Архів: 03.12.2003 – 23.12.2003
Анатолій ПАЧЕВСЬКИЙ: "Народ сподівався, що хоч на цих виборах з'являться нові солідні прізвища, а вони - переважно вихідці із кучмівського гнізда" (12.01.2010)
- Якої думки члени Вашої партії і громадської організації про кандидатів у президенти України?
- Не вестиму мову про всіх 18 претендентів, не відбиратиму хліб у політологів. Скажу про найхарактерніших, як на мене, фігурантів президентських перегонів. Що про них особливо скажеш, коли вони (за деяким винятком), за словами моєї покійної бабусі, ніби з одного тіста виліплені. Народ сподівався, що хоч на цих виборах з'являться нові солідні прізвища, а вони - переважно вихідці із кучмівського гнізда.
Приміром, Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Володимир Литвин, Віктор Янукович, Сергій Тігіпко, Арсеній Яценюк, Юрій Костенко. Ким тільки не були вони при Леонідові Даниловичу - хто прем'єром, хто спікером, хто віце-прем'єром, хто міністром.
Однак здебільшого ніхто з них, окрім Януковича, не керував ані трудовим колективом, ані районом, містом, чи областю, а готуються управляти зразу великою європейською державою.
Такі посягання нічим іншим, як відвертим нахабством, не назвеш. Троє з вищезазначених свого часу були банкірами, але ж проблем виробництва чи соціальної сфери ніхто з них навіть і "не нюхав". На вкрай збанкрутілого чинного президента, який наважився піти на повторний термін, не варто витрачати слів. Але ж яким треба бути, щоб цього не усвідомлювати й робити приємне обличчя при поганій грі.
До президентської гри приєднався наймолодший претендент на ім'я Арсеній. Серед людей старшого і середнього покоління склалося враження, що цей молодик на шляху росту і змужніння зупинився на юнацькому рівні. Ми, селяни, я, як керівник потужного господарства, не сприймаємо його передвиборних гасел, зокрема такі: "Україну врятує продуктивне село" чи "Україну врятують освічені люди". Якась нездорова романтика.
Чи, приміром, претендент на булаву історик Володимир Литвин. Читав би школярам свій предмет, можливо, і до 53 років, якби не "волохата рука" тестя - першого секретаря Печерського райкому партії м. Києва, члена ЦК, депутата Верховної Ради УРСР. Зіркове одруження, і зять - кандидат наук, доцент і в цьому званні, хоч і не професор, раптом проректор Київського держуніверситету.
Згодом тесть влаштує зятя до ЦК у відділ Леоніда Кравчука, а вже президентом той "передасть" Володимира Литвина в адміністрацію президента Леоніда Кучми.
2002 року Леонід Кучма "пересаджує" його в крісло спікера парламенту, яким Литвин керує вже вдруге й видає себе за рятівника та майбутнього вождя нації. До цього часу він не може "відмитися" від справи журналіста Георгія Гонгадзе, як недоторканний не з'являється на допити до Генпрокуратури. Про моральне обличчя цього кандидата в президенти свідчать хоча б такі факти. За головування в парламенті Литвин став академіком і навіть віце-президентом Національної академії наук України. Як сповіщає газета його народної партії (грудень 2009 року, цитую: "В. Литвин - це самородок. Він належить до того типу людей, які всього, що мають у цьому житті, добилися самі. Це люди типу Ломоносова" (мається на увазі геніальний російський вчений. - Ред.).
Примазуючись до імені всесвітньовідомого основоположника Російської академії наук, цей "український Ломоносов" зганьбив себе і як вчений, якого науковці спіймали на плагіаті при написанні докторської дисертації. Простіше кажучи, Литвин навмисно присвоїв (тобто вкрав) наукове авторство на чужі історичні роботи.
Не дивно, що жоден з академіків на виборах не агітує за Литвина. Який з нього може бути президент, коли він нині не здатний управляти парламентом. Якби свого часу не "волохата рука" тестя - не знали б ми цього державного діяча. Ось така безсоромна брехня того Литвина, який нібито потрібен Україні і час якого нібито настав. До речі, "волохата рука" самого Литвина витягнула нагору і двох рідних братів - обидва з нижчих чинів прискореним темпом стали генералами.
- А що Ви скажете про інших претендентів?
- Про такого, як Олег Тягнибок, скажу небагато. Від його гасел тягне дрімучим націоналізмом пробандерівського розливу. Такий Україну не об'єднає. Окремо скажу про прем'єрку Тимошенко.
Вона нібито кліщами вчепилася в корупцію, хоч сама перебуває в оточенні корупціонерів і олігархів. Бореться за президентство з останніх сил, не гребуючи ні засобами, ні методами. Наробила передвиборної колотнечі поспішною приватизацією земельних паїв та присадибних ділянок. Залишила країну без державного бюджету на 2010 рік, аби управляти фінансами вручну. Завела країну в неймовірну боргову яму іноземними кредитами. Обіцяє наліво, обіцяє направо...
Роздає від свого імені те, що належить виділяти на місцях уряду чи державі (квартири, автомобілі медустановам, міліції, інвалідам, шкільні комп'ютерні класи тощо). Чи не найзатятіша в обливанні брудом і брехнею своїх конкурентів на виборах. Виборці мають право знати про кандидатів у президенти все, аби не помилитися у виборі.
Однак вона всіляко уникає публічних відповідей на запитання про свій майновий стан чи своє етнічне походження. Характерний як приклад її політичного авантюризму і такий факт. Щоб відібрати у Ющенка голоси виборців - католиків у західних областях, вона, нібито ще й православна християнка, ощасливила своєю аудієнцією навіть Папу Римського Бенедикта XVI. Людина в своїх думках і вчинках непередбачувана, а як можливий глава держави - небезпечна для України.
Щодо Петра Симоненка та його блоку. Як молодожон він почав дбати про майбутнє, поповняти лави своєї партії новими жовтенятами. Це справді факт. А от блок лівих і лівоцентристських сил - звичайнісінька фікція. Головний комуніст оточив себе перебіжчиками із Соціалістичної партії, за якими ані людей, ані структур майже немає. Не називатиму їхніх прізвищ, скажу тільки, що в тій команді і колишній голова ВГО "Захист дітей війни". Цей політичний банкрут їздить до деяких областей, де йому, зазвичай без зайвих розмов, показують на двері.
Турбота цього блоку про дітей війни всуціль фальшива і брехлива. Самі передвиборні обіцянки.
- Як Ви, Анатолію Мартиновичу, розцінюєте той факт, що дехто з кандидатів у президенти використовує у власних агітаційних цілях окремі програмні положення Соціалістичної партії?
- На жаль, тенденція це не нова, і вона наростає. Цим перехоплювачам не вистачає власних програмних постулатів для прихильності у виборців лівого та лівоцентристського спрямувань. Скажімо, Юлія Тимошенко раптом захотіла будувати Європу в Україні, передавати чимало владних функцій місцевим громадам та місцевому самоврядуванню.
У передвиборних перегонах ми дізналися, що Симоненко і його блок почнуть будувати соціалізм у капіталістичній державі. Якщо ця маячня справдиться, то в країні запахне громадянською війною.
Литвин і його однодумці раптом стали противниками приватизації землі, оголосили себе прихильниками великого сільськогосподарського виробництва (мало не колгоспів). Землю і душу не продають - золоті слова. Але ж фракція Володимира Литвина в нинішньому парламенті проголосувала за фальшивий Земельний кодекс України, відповідно до якого землю можна продавати. А душу ... нехай Литвин запитає у матері Георгія Гонгадзе. Лівими ідеями намагаються загіпнотизувати електорат і деякі інші кандидати на посаду президента. Ну що тут скажеш. Свого часу Ленін влучно називав таких діячів "политическими жуликами".
- А кого з претендентів підтримують Ваша партія і ВГО?
- Одностайно підтримуємо кандидата в президенти Олександра МОРОЗА - правдиву, морально чисту людину, досвідченого і знаного політика, патріота України. Проти нього ополчилися владні верхи тому, що в нього немає таких гріхів, за які декого з інших претендентів можуть тримати за гратами або в Україні, або в США чи Росії. А ще й тому, що, як на мене, вони побоюються його приходу до влади. Він не замішаний у корупції, "прихватизації" державної власності, а відтак називає речі своїми іменами. Політик європейського рівня - він є найбільш гідним цієї посади. А був би такий президент, стала б європейською державою і наша країна.
Розмову вела Ольга ЗАВ'ЯЛОВА
Архив за 03.12.2003 – 23.12.2003
Версія для друку
