Архів: 05.03.2004 – 11.03.2004
Сучасні варвари. Вандалізм набуває характеру тенденції, а держава мовчки спостерігає за тим, що відбувається (11.03.2010)
Останнім часом ми все частіше чуємо про випадки варварського ставлення до пам'яток історії, архітектури. Особливо запопадливі в цьому представники маргінальних націоналістичних організацій. Обливаються фарбами монументи колишніх політичних лідерів, розбиваються меморіальні плити, опоганюються пам'ятники, могили. Кримінальна справа, природно, порушується, але більшість злочинів так і залишаються безкарними.
Кувалдою по горельєфу
Преса пістрявіє заявами про те, що частішають акти вандалізму. Так, наприклад, в ніч з 1-го на 2-ге лютого зловмисники споганили пам'ятник Засновникам Одеси - Катерині II, а також людям, які стояли біля витоків народження міста: Йосипу де Рібасу, Францу де Воллану, Григорію Потьомкіну і Платону Зубову. Постамент пам'ятника вимастили червоною аерозольною фарбою, крім того, на ньому був намальований напис "Кати України". В середині січня у Київському метрополітені знову пошкодили пам'ятник Леніну - горельєф, що знаходиться на станції "Театральна". На початку грудня на скульптуру накинулися кілька молодиків, озброєних кувалдами. Горельєф, щоправда, виявився міцним, так що їм вдалося тільки подряпати його і зігнути в кількох місцях. Зловмисники також випалили на лобі пам'ятника зірку. Схожий злочин стався в грудні минулого року в Хмельницькій області. У Шепетівці було затримано двох юнаків, які понівечили пам'ятник Леніну. При цьому в затриманих була карта із позначеними пам'ятниками в кількох районах Хмельницької області. Вони планували поглумитися над іншими скульптурами вождя революції. І таких випадків по Україні - незліченна кількість.
Кілька років тому в місті Берегове (Закарпатської області) невідомі вкрали бронзовий бюст хірурга Бертолона Ліннера, який було встановлено у дворі районної лікарні. Лікар Ліннер - постать для Берегова легендарна, він звів на ноги чимало місцевих жителів. Але найприкріше, що голова відомого хірурга була виготовлена з гіпсу і покрита тонким шаром бронзи зовні тільки для збереження. Тому жодної цінності як брухт бюст не становив.
Від вандалів потерпають не тільки в Україні. Наприклад, в Польщі у червні минулого року невідомі викрали дві мідні плити з пам'ятників польському і радянському воїнам в Білостоку. Збитки влада оцінила в 12 тисяч євро. Через місяць опоганили кілька могил в Щецині: плити повивертали і розмалювали фарбою.
Вандалізм ідеологічний і звичайний
Пам'ятники руйнують, щоб збагатитися, прославитися або просто похуліганити. Останнім часом частим явищем стає так званий "ідеологічний вандалізм". Той же пам'ятник Леніну, який знаходиться в Києві на станції метро "Театральна", опоганили члени Конгресу українських націоналістів (КУН). Організатор і виконавець - Микола Кохановський. Цю акцію націоналістів було приурочено до дня народження одного з лідерів УПА Романа Шухевича. Представники КУН, коментуючи інцидент, заявили, що руйнування пам'ятника - це особиста ініціатива Кохановського. Відповідальність за акт вандалізму, скоєний в центрі Одеси, узяла на себе досі невідома організація під назвою "Невідомі патріоти". У тексті, розісланому в засоби масової інформації, говориться: "Таким чином патріоти висловили свій протест проти вшановування в Україні ворогів Української Нації. На місці Катерини повинен стояти пам'ятник новому Герою України Степану Бандері!". В інтернеті, крім того, розміщено аматорське відео "акту відплати", відзняте на мобільний телефон.
Вандали знають, чий пам'ятник поганять і виходять з політичних мотивів. Намагаючись у такий дикий спосіб, на їхню думку, відновити справедливість. Окрім "ідеологічних вандалів" є звичайні хулігани, які руйнують громадську власність нічим це не мотивуючи, заради гострих відчуттів, заради розваги. Руйнування майна відбувається імпульсно. В основному це "важкі підлітки", для них це своєрідна гра. Таким чином підлітки намагаються добитися до себе пошани серед однолітків, показати свою "хоробрість", підняти статус.
У травні минулого року в історичному центрі Чернігова, на Валу, яким так люблять прогулюватися місцеві жителі, було зірвано 23 плити. Вони підпирали стіни між стародавніми металевими гарматами, які є надбанням міста. Ще дві плити зловмисники розбили вщент. За словами представників місцевої влади, на реставрацію необхідно витратити понад 50 тис. гривень.
Збиток від вандалізму - величезні гроші
Щоденні матеріальні збитки від вандалізму в Голландії становлять 4 млн. доларів. У 1991 році збиток для Лондонського метро склав 20 млн. доларів. Для французьких державних залізниць - 14 млн. доларів. А загальний збиток від вандалізму в США становить 1 млрд. доларів на рік! Невідомо, чи ведеться така статистика в Україні, але можна стверджувати, що реставрація зіпсованих пам'ятників історії вимагає колосальних грошей, яких владі брати нізвідки...
Численні соціологічні дослідження свідчать про те, що офіційна статистика не відображає реальної кількості скоюваних актів вандалізму і стану боротьби з такими злочинами.
Хто правий, хто винний...
Зокрема, винні усі ми потроху. Вина батьків у тому, що недогледіли, не навчили дитини тому, що руйнуючи пам'ятники, вона не стане "крутою".
Вина держави в тому, що вона мало приділяє уваги цьому питанню, не караючи належним чином правопорушників, залишаючи це безкарним. На жаль, жодну країну світу не оминула ця проблема. Вона має планетарний характер. Але всі цивілізовані країни якось намагаються протистояти цьому. А у нас же навіть не проводиться просвітницька політика, яка посилювала б вплив інтелектуалів і діячів культури. Чом би нам не використати зарубіжний досвід боротьби з цією проблемою? Ось, наприклад, багато європейських країн більшість громадських місць обладнали системами відеоспостереження. Візьмемо простий приклад. В курортному місті Великобританії Ханстентоні для боротьби з асоціальною поведінкою і вандалізмом встановлено відеокамери, зображення з яких передаються в центральну диспетчерську систему відеоспостереження, де вони переглядаються і записуються операторами. Є прямий відео- і радіозв'язок з центральною диспетчерською поліцейського управління, яка працює цілодобово. Відеокамери стали невід'ємною частиною життя мегаполісів. У Лондоні в одному лише метро встановлено 6000 таких камер. Це себе виправдало: вони не тільки допомагають вистежити вандалів, а кілька років тому навіть допомогли розкрити тяжкий злочин - вибухи бомб в громадському транспорті.
А в Португалії, Іспанії, Італії, Англії, які потерпають від вандалізму на кладовищах не менш як ми, у нічний час поліція щогодини об'їжджає всю територію кладовища. Обов'язкові: висока огорожа, брама, що закривається автоматично, гучне радіосповіщення про закриття кладовища, обхід з собаками. Звісно, такі системи охорони використовуються не скрізь. В Німеччині, Фінляндії, Швеції є кладовища, які взагалі не охороняються. Але там великі кошти і громадські зусилля спрямовують на роз'яснення, чому необхідно зберігати і розвивати кладовищенську культуру. За кордоном постійно працюють історики, культурологи, які поповнюють інформаційний багаж громадян. Коли це буде у нас?
Якби наших школярів частіше водили на екскурсії, знайомили з життям і досягненнями видатних людей, чи навряд би вони в майбутньому підняли руку на пам'ятник. Адже кожна пам'ятка - це наша спадщина. Суспільство повинно бути виховано на пошані до своєї історії, національного надбання. Та й будь-який акт вандалізму не приносить ніякого благополуччя країні, а лише провокує соціальні конфлікти й посилює розкол в суспільстві. Хоч би якими "глибокими" ідеологічними поглядами не керувалися хулігани, хіба можна знайти якесь виправдання подібним вчинкам? Жоден пам'ятник (кому б і коли він не був поставлений) не повинен зазнавати варварського ставлення. Адже всім нам так хочеться жити в нормальному цивілізованому суспільстві...
Євгенія ХОМЕНКО
Архив за 05.03.2004 – 11.03.2004
Версія для друку
