Архів: 09.02.2004 – 19.02.2004
Халява під прикриттям. Прикриваючись членським квитком парламентських партій, дрібні чиновники чинять велике беззаконня (23.02.2010)
Так вже в Україні повелося, що поняття "влада" і "свавілля" йдуть нога в ногу. Особливо, якщо справа стосується легкої наживи. Газета "Товариш" уже неодноразово описувала ситуації, коли успішним господарям, фахівцям своєї справи, на заваді спокійної роботи стає жадоба й вседозволеність представників влади. Ще однією такою жертвою стало ПСП "Україна", що в Устинівському районі на Кіровоградщині, яким більше 30 років керує Анатолій Петренко.
"Бо у нас є що ділити"
Одним з флагманів аграрної галузі Устинівського району, та й усієї Кіровоградщини, на сьогодні є сільгосппідприємство "Україна", очолюване кавалером ордена Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора та ордена "Знак пошани" Анатолієм Петренком. Усього, що зробив Петренко для людей, для села, перелічити просто неможливо. За тридцять п'ять років керівництва він проклав сто кілометрів асфальтованих доріг територією господарства, збудував спортивний зал, приміщення сільради та пошти, чотири магазини, 257 житлових будинків, провів газ у село за рахунок фірми, провів водомережу, в кожному дворі є водоколонка, газифікував школу та інші соціально важливі об'єкти, збудував церкву, посадив 365 гектарів листяного та хвойного лісу, був ініціатором створення на території господарства п'яти природних державних заказників.
Як кажуть селяни, він ніколи не хибив перед совістю, перед людьми, тому й довірили йому свої земельні паї майже шістсот з них. І коли переукладали договори, то ніхто із селян не сумнівався, кому віддати свої наділи. Бо знали: ПСП "Україна" та директор Петренко подбає і про соціальну сферу села, і про кожного жителя Криничного та Новоустинівки.
Всупереч розору, до якого призвели сільське господарство так звані реформи, Анатолій Олексійович зумів зберегти цілісність майнового комплексу господарства, кожну галузь. І не тільки зберіг, а й розвиває. Він не боїться відверто дивитися людям у вічі, бо все своє життя трудився чесно і на добро громади. Мало де, скажімо, сучасні керівники проводять збори селян, звітуючи про підсумки за минулий рік. А Петренко це робить, і радиться стосовно господарських справ з людьми. На таких зборах і побував нещодавно кореспондент "Товариша" у Криничному.
- А знаєте, чого оце так сполошилися всі довкола нашого господарства? - запитує літня жінка, яка разом з іншими односельцями прийшла на збори пайовиків та працівників ПСП "Україна". - Та того, що тут бачиться нашим можновладцям сильно ласий шматок. Петренко за 35 років керівництва господарством стільки зробив для села, для людей, що тут є що ділити. Не сколотили ж цього скандалу в Ганно-Леонтовичах чи Докучаєвому, бо там, у тих селах, ділити немає чого! - наголосила наостанок.
До неї у розмові приєдналися ще кілька жінок, які бідкалися, що районна влада та сільський голова колотять людей і підбурюють їх проти директора господарства Анатолія Петренка.
Брехня - як головна зброя влади
Розвал кожного економічно потужного господарства завжди починається з крикунів, які починають колотити людей. Бо який би керівник не був золотий, все одно знайдеться кілька осіб, так би мовити, ображених. По суті, вийшло так, що районна влада стала на чолі конфлікту, організувавши навколо ПСП "Україна" неправдиві чутки, а то й відверту брехню. Почалося все з того, що райдержадміністрація стала ініціатором судового процесу з тим, щоб визнати Державний акт на право постійного користування землею недійсним. Ця земля в розмірі близько 700 гектарів належить сільській громаді й перебуває в обробітку в господарстві, яке сплачує податки, турбується про школу, дитсадок, водомережу, ремонтує дороги тощо, проте як сільський голова Микола Коваль, так і заступник голови райдержадміністрації Олександр Петруненко, який є представником Народної партії, чогось засумнівалися в законності наявного Державного акту на землю, та ще й не спростували, а підсилили потік чуток про те, що директор ПСП "Україна" Анатолій Петренко нібито хоче забрати у приватну власність землю, де знаходяться "і ліси, і струмки, і хати, і кладовища". Навколо цього почалися плітки, які хутко підхопили деякі "небайдужі" засоби масової інформації.
Щоправда, на цей гачок клюнули лише деякі сільські одноосібники, багато з яких до господарства не мають жодного стосунку, та ще деякі фермери, яким Петренко зауважує за забур'яненість їхніх полів, звідки на його поля щоліта "летить парашутиками осотовий десант". Словом, зібрав сільський голова опонентів на так звану сходку, на яку приїхав і Петруненко - "захищати землю". До речі, Вищий господарський суд України визнав дійсним Державний акт на землю. Так що райдержадміністрація суд програла. Але, мабуть, таки у представників районної влади грають амбіції, бо земля сьогодні - таки й справді дуже ласий шмат. До чого вони і апелюють: мовляв, райдержадміністрація повинна розпоряджатися землею.
Зауважмо, не йшлося на сходці про очищення доріг від снігу, бо сільський голова цим і не переймається - а навіщо, коли це робить добровільно сам директор господарства Петренко; не йшлося про тепло у школі, адже газ за рахунок свого господарства у школу провів Петренко; не говорили на сходці про те, що водомережа у селі потребує ремонту, бо її постійно ремонтує Петренко. Натомість посипалися на сиву голову директора необ'єктивні та невиправдані звинувачення, і це дуже обурило пайовиків ПСП "Україна", а їх немало - аж 535 осіб. Тому вони й вирішили зібратися на збори пайовиків та працівників господарства, щоб розставити всі крапки над "і".
За кабанчиком - не до зборів
Запросили на збори і сільського голову, оскільки він теж пайовик. Посилали до нього делегацію, щоб запросити, однак день був суботній, і сільський голова різав кабанчика.
На зборах головним стояло питання "Про виконання договорів оренди земельних і майнових паїв". Анатолій Петренко розповів про те, що розрахунки з селянами проведені сповна і своєчасно. Крім того, видано наперед близько 250 тисяч гривень. Розповів про те, що жодного пайовика чи просто працівника господарства не обійдено увагою.
Всі одностайно у своїх виступах (а виступило близько 20 чоловік) дякували Анатолію Олексійовичу за сумлінну роботу і за постійну турботу про людей села, про школу, про дитсадок, про пенсіонерів. А селяни з села Новоустинівка, яке входить до складу господарства, сподівалися сказати Миколі Ковалю про те, що у селі навіть магазина немає, колодязь треба викопати. Та не було сільського голови, як уже знаємо - мав важливіші "справи". Отож Анатолій Олексійович взяв питання про магазин на себе. (Коли цей матеріал готувався до друку, у Новоустинівці вже запрацював продуктовий магазин), а колодязь директор обіцяв викопати, як розмерзнеться трохи земля.
На підтримку Анатолія Олексійовича стала і районна організація Соціалістичної партії України.
- За кілька десятків років керування господарством Анатолій Олексійович, на відміну від багатьох горе-керівників, зумів зберегти й примножити все, що було колись в сільгосппідприємстві, - говорить перший секретар Устинівського районного комітету СПУ Дар'я ГОРОБЕЦЬ. - Це єдине підприємство в районі, де є всі напрями сільськогосподарського виробництва - тваринництво, рослинництво, є тракторна бригада, автопарк, сьогодні тут працює понад 150 селян. Запитайте будь-кого, хто більше допомагає всім, ніж Петренко? Вся соціальна сфера не тільки Криничного, а й майже всього району тримається завдяки йому. Не раз допомагав Анатолій Олексійович і нашій організації, районному осередку СЖУ "За майбутнє дітей". Скільки цікавих заходів, акцій змогли ми провести саме завдяки його фінансовій підтримці. Переконана, що деякі політично заангажовані районні посадовці навмисне залякують людей, налаштовують їх проти Петренка, бо знають, що він завжди був і є на боці громади, а не чиїхось матеріальних інтересів.
Виступи людей були досить аргументованими і розважливими. Це сприяло прийняттю серйозних рішень. Селяни у своїй резолюції, прийнятій зборами, вирішили звернутися до голови облдержадміністрації Володимира Мовчана зі скаргою на Петруненка. А ще проголосували одностайно, щоб висловити недовіру сільському голові Ковалю, який не переймається проблемами села, а тільки підбурює селян до розбрату в такий непростий час.
Катерина ГОРЧАР
Кіровоградська обл.
Архив за 09.02.2004 – 19.02.2004
Версія для друку
