Архів: 09.02.2004 – 19.02.2004
За що іноземці люблять Україну? Душевна відвертість і оптимізм українців підкорюють серця представників інших національностей (26.08.2010)
Відзначаючи найбільше національне свято - День Незалежності, "Товариш" вирішив провести опитування серед представників інших національностей, які живуть або часто відвідують Україну. Головне питання, яке ми ставили, звучало так: "За що ви любите Україну?"
Марсель Моххамад, 35 років, іранець. Директор школи східних танців Marsel. Живе в Києві.
- Я жив у багатьох країнах, зокрема європейських, і ніде мені так не сподобалося, як в Україні. Це вільна країна, яка дозволяє будь-якій особистості вільно розвиватися. Для мене це дуже важливо як для творчої людини. Тут є свобода слова, свобода самовираження, повага до творчості.
З іншого боку, тут дуже добрі люди. В Європі всі зайняті виключно собою і роботою. Люди менше спілкуються, підтримують зв'язки між собою. А тут люди відкритіші, товариські, полюбляють збиратися разом і відпочивати, а не тільки працювати. Для мене як людини зі східним менталітетом це дуже важливо.
Наталія Буланова, 27 років, росіянка. Генеральний директор PR-агентства Nota Bene. Живе в Санкт-Петербурзі.
- Я дуже люблю приїжджати до України. Хоча 25 років живу в Росії, серйозно подумую про те, щоб переїхати до Києва найближчим часом.
Що мені подобається? Передусім, клімат. Багато сонця, гарна осінь, справжня весна. Проживши понад дев'ять років у холодному Петербурзі, починаєш цінувати кожний теплий день і можливість просто спокійно гуляти вулицею, не закутуючись у теплий шарф і не рятуючись від крижаного дощу, який застигає на одязі крижинками. Мені подобається атмосфера, люди. У кожного міста є своя неповторна аура.
Люблю Київ. Я вважаю його найкращим містом у світі! Київ - теж мегаполіс, столиця України, але на відміну від Москви і Петербурга там немає такого скаженого ритму, ніхто нікуди не біжить стрімголов. При цьому справи вирішують так само ефективно, як і в Росії. Взагалі, якщо говорити про бізнес, я бачу, як розвивається Київ, думаю, в найближчих декілька років його чекають величезні інвестиції.
У Києві найгарніші дівчата. Вони завжди мають чудовий вигляд, красиво одягаються. В Петербурзі, наприклад, більше прийнятий спортивний стиль: кеди, джинси. Сукні одягають досить рідко. В Києві дівчата не бояться бути жіночними, із задоволенням носять взуття на високих підборах і сукні щодня. Дуже багато салонів краси.
Також мені дуже подобається Одеса, Львів, Ужгород. Західна Україна мене просто шокувала в хорошому сенсі цього слова. Гори, ліси, водоспади. Інший світ. Угорська кухня, закарпатські рецепти страв. Замки в Мукачевому. Взагалі, з погляду туризму, Україна для мене на першому місці. Багато цікавих місць, і у кожного є своя історія. Збираюся побувати в місті Кам'янець-Подільський і ще раз цього року відвідати Одесу.
Мені комфортно перебувати в цій країні, тому що я почуваюся як удома. Один народ, одна мова. Спільна культура. Мені подобається мова, люблю слухати пісні українською.
Українська кухня - це окрема тема! Такої кількості оригінальних ресторанів, напевно, немає більше ніде. Якщо ресторан стилізований під український хутір, будьте певні - там буде продумано все до дрібниць: фартухи на офіціантках, аксесуари, навіть серветки будуть підібрані в одному стилі. Повністю занурюєшся в атмосферу. При цьому від вартості й рівня ресторану це не залежить.
Армен Костандян, 25 років, вірменин. Лауреат міжнародних конкурсів, мультиінструменталіст, композитор, соліст державного академічного оркестру "РадіоБенд Олександра Фокіна". Живе в Києві.
- В 11 років я переїхав зі своєю сім'єю з Вірменії до України. Тут закінчив школу, потім - консерваторію. Зараз працюю за фахом. Я музикант. Для мого творчого і професійного розвитку тут є всі необхідні умови.
Жодного разу в Україні не відчув дискримінації за національною ознакою. Ніхто мені не "перекривав кисень". Україна в цьому плані благодатна країна. Якщо хочеш навчатися, працювати, розвивати свою справу - будь ласка, все залежить від тебе.
Мені подобається легкість, з якою живуть українці. Вони життєрадісні. Простіше ставляться до проблем. Напевно, це допомагає їм витримати напружену економічну й політичну ситуацію в країні. А ще я в захваті від самобутньої національної музики, в якій відображається душа українського народу. Така музика звучить на Західній Україні.
Олександр Бєлоусов, 24 роки, білорус. Програміст компанії Epam Systems. Живе в Мінську.
- Люблю Україну за те, що в ній є щось близьке, рідне, слов'янське! У вашій країні легко відпочивати, тому що ти незалежний від туристичних маршрутів. Ти не мешкаєш у багатоповерховому готелі, де потрібно дотримуватися рамок пристойності і "тримати марку", ти відпочиваєш і всі це розуміють. Та і з людьми простіше. Немає труднощів перекладу. До того ж душа українська ближче білоруській, ніж болгарська, турецька чи єгипетська.
В Україні гарна природа з дивовижною історією. Крим завжди шалено вабить. Але все одно, найголовніше - люди. Дуже радий, що у мене є друзі українці.
Селчук Арікан, 30 років, турок. Інженер будівельної компанії "Догуш Іншаят ве Тідраєт". Живе в Адані.
- В Україні я прожив шість років. Мені подобається, що в цій країні у людей менше стереотипів, вони вільніші морально. Через це з ними легше спілкуватися і влаштовувати своє життя. Мені дуже подобаються українки. Вони дуже гарні. Очі просто розбігаються на вулиці. Крім краси, ваші жінки мають і інші чесноти. Якщо чесно, українки не такі корисливі й примхливі, як туркені. При цьому відрізняються самовіддачею і здатністю палко кохати.
Сем Маклері, 57 років, американець. Президент міжнародної компанії ВІЕС. Живе в Чикаго.
- 1995 року ми відкрили філіал нашої компанії в Україні. Відтоді, як мінімум, двічі на рік я та мої партнери відвідуємо вашу країну. Американці люблять Україну, передусім, за щиросердість, відвертість. Особисто для мене дуже важливий людський чинник. Українці здебільшого щирі люди. Якщо в Європі більш формальне спілкування, відчувається відстороненість, то у вас навпаки. Пам'ятаю, коли уперше приїхав на Західну Україну в село, як мене приймали. Одна стара бабуся хотіла напоїти безплатно молоком. Просто так. Інша запропонувала покуштувати національну страву - борщ із салом. Ніхто не просив грошей. Для людей я був гостем. Звісно, у великих містах я не стикався з такою добродушністю, але все одно, мені подобається мати справу з українцями.
Ви умієте посміятися над собою, над своїми умовами життя і будь-яку проблему звести до жарту. Американці також люблять гумор, напевно, тому ми і знаходимо спільну мову в спілкуванні. А ще мені подобається те, що українці ведуть спокійний спосіб життя. У тому плані, що особливо нікуди не поспішають. В Америці люди постійно в суєті. Ми не маємо змоги стільки відпочивати, як ви. Та і свят у нас менше. Але тут, як на мене, є мінус. Приїжджаєш наприкінці грудня і розумієш, що люди гуляють до середини січня. Потім травневі свята. Раніше не розумів такої значної кількості вихідних в Україні, зараз звик.
Не може залишити байдужим природа. Чого варті самі Карпати! Шкода, що ваша держава не розвиває туризм. Багато моїх знайомих американців хочуть приїхати до України, але на заваді - відсутність елементарного комфорту. Якби побудували готелі, продумали маршрути - упевнений, іноземці до вас натовпами їздили б. Україні є що показати. І це країна, куди хочеться повертатися, незважаючи ні на що.
Любов ІСАКОВА
Архив за 09.02.2004 – 19.02.2004
Версія для друку
