Архів: 12.11.2003 – 03.12.2003
Людям - роботу, а не подачки. Соціаліст Михайло ЛОМАГА вважає, що українським селам могли б допомогти народні бізнес-проекти (12.01.2010)
Є думка, що успіх будь-якої організації, в тому числі й партійної, передусім залежить від того, як працюють люди на місцях, тобто в низових ланках. Саме через авторитет первинних організацій, які найближче стоять до пересічної людини, формується громадська думка про ту чи іншу політичну силу. Цей постулат своєю роботою і життям підтверджує один з найактивніших членів СПУ в Іршавському районі Закарпаття Михайло Ломага.
І фельдшер, і журналіст
Михайло Васильович тривалий час працював у рідному селі Брід завідуючим фельдшерським пунктом, заслужив повагу і авторитет серед односельчан. Крім того, він очолює первинну партійну організацію Соціалістичної партії України, є членом бюро райкому. Саме до нього люди йдуть за порадою, допомогою, бо знають, що не відмовить і зробить все від нього залежне. Завдяки наполегливості Михайла Васильовича на виборах 2006 року в селі соціалісти отримали досить високу підтримку.
У Броді Михайло Ломага живе вже майже 50 років. Тут народився, але після закінчення медичного училища працював в інших місцях. Та завжди вабив рідний дім - як і кожного закарпатця, для котрого рідний край - найкращий.
У молодості стрункий веселий юнак завжди був душею компанії. Люди тяглися до нього вже тоді, бо набув авторитету в них завдяки чесності та чуйності. Фельдшерська посада не залишала багато вільного часу - хворих завжди вистачало. Часто до нього приїжджали з інших сіл, і Михайло Васильович ніколи не відмовляв.
Робота роботою, але душа прагнула чогось іншого, цікавішого, творчого. Молода людина відчувала бажання виразити себе, висловити свої думки. Визначитися допоміг, як це часто буває, випадок. 1954 року до села приїхав кореспондент районної газети, у котрого було завдання описати трудові здобутки у вирощуванні гіллястої пшениці. Журналіст не мав жодного уявлення, як про це писати, і пожалівся Михайлу, що зриває завдання редакції. Несподівано для себе самого Михайло Ломага запропонував допомогти кореспонденту, і за два дні його нарис був надрукований у районній газеті "Нове життя".
Це було початком. Потім він писав про своїх односельців, про події, що відбувалися в селі. Серед журналістів Іршавщини поступово склалася думка про Михайла, як про вдумливого і серйозного автора, який умів у невеличкому матеріалі розкрити героя своєї розповіді з несподіваного боку. З особливим почуттям Михайло Васильович писав про ветеранів Великої Вітчизняної війни, і кожна його розповідь була неповторною.
Минав час. Радянський Союз розвалився, змінилися пріоритети. Усе, що колись було важливим і дорогим серцю простої людини, стало нецікавим, і Михайло Ломага вирішив, що на цьому його журналістська діяльність закінчилася.
Та доля вирішила по-своєму. Від однієї з пацієнток Михайло Васильович почув цікаву історію, яка надзвичайно вразила його. "Вона так і просилася на папір, я просто не міг опиратися бажанню розповісти цю історію людям", - розповідає він. Вже наступного дня чоловік мав написане оповідання під назвою "Батьківський талісман". Це оповідання стало своєрідним талісманом для самого Михайла Васильовича. З нього почалася його письменницька діяльність.
Відтоді багато років спливло. Нині у творчому доробку Михайла Ломаги сім випущених книжок. На видання останньої гроші виділив обласний комітет Соціалістичної партії.
"...І ми б жили не гірше"
До СПУ Михайло Ломага вступив після певних роздумів. Спочатку придивлявся, прислухався, робив висновки. Почав допомагати осередку Соціалістичної партії в селі, а згодом, зрозумівши, що програма соціалістів найбільше відповідає його власним переконанням, подав заяву про вступ до партії. Він переконаний, що саме соціалістичні ідеї є найсучаснішими. Любить наводити приклад розвинутих країн, де при владі соціалісти і де люди живуть власне при соціалізмі. "Була б і в нас СПУ при владі, і ми б жили не гірше", - часто говорить односельцям.
Ідеї соціалістів, їхню програму намагається донести до односельців і, судячи з результатів, йому це вдається. А результати досить вагомі.
"Людям - роботу, а не подачки", - цей вираз Михайло Михайлович не втомлюється повторювати. Вважає, що недолуге керівництво держави довело людей до зубожіння, і замість того, щоб створювати нові робочі місця, від народу відмахуються дрібними подачками.
"Наші люди вміють і люблять працювати, то дайте їм можливість своїми руками заробити на хліб насущний", - закликає Ломага. Почувши про народний бізнес-проект, Михайло Васильович усім серцем сприйняв цю ідею. Мріє, щоб такий проект запрацював у його селі. Розмірковує, що це могла би бути, приміром, бляхарня, така необхідна для села. Або ж млин, де б люди мали змогу молоти збіжжя. Чи той-таки деревообробний цех. Каже, що і районна влада зацікавлена в цьому, але далі розмов справа не зрушує.
Михайло Васильович упевнений, що на наступних президентських та парламентських виборах у його селі соціалістів підтримають і діти війни. З цією категорією людей він має тісні зв'язки, як і всі активісти партії допомагав оформлювати їм позовні заяви до суду. А нещодавно влаштував для них свято. Цікаво, що головними гостями свята були діти війни і просто сільські діти - зустріч поколінь, коли немолодим і зовсім юним було що сказати один одному. До заходу підключилася школа, молодь влаштувала для літніх людей концерт. А потім всі дружно пригощалися тістечками і кавою. "Я не люблю слово "електорат". Воно якесь претензійне. Я працюю з живими людьми, різними за характером і переконаннями. Спільне у нас усіх одне: бажання для своїх родин та України загалом добра і достатку. Тобто того, за що бореться Соціалістична партія та її лідер Олександр МОРОЗ. Впевнений, що і на президентських виборах за нього проголосує чимало моїх односельців", - каже Михайло Ломага.
Людмила ОРТУТАЙ
Закарпатська обл.
Архив за 12.11.2003 – 03.12.2003
Версія для друку
