Архів: 13.01.2004 – 19.01.2004
Гроші на вітер. Потужний вітроенергетичний потенціал України вже привабив інвесторів (28.01.2010)
Звістка про те, що закордонні інвестори будуватимуть поблизу Молочного лиману, що в Запорізькій області, цілий парк вітряних електростанцій вартістю майже 600 млн євро, спершу наповнила душу гордістю за країну. Є дещо, що ми не зруйнували й не розікрали, і що зруйнувати важко - це вітер! Іноземні компанії готові вкладати гроші в українські вітри, і це не дивно. Але, крім очевидних переваг - економія не відновлюваних енергоносіїв, відсутність шкідливих викидів в атмосферу, - вітроенергетика має свої недоліки.
Крим, Карпати, Приазов'я - став вітряк, де хочеш
Величина вітрового потенціалу України більша, ніж у багатьох європейських країн. У багатьох її куточках природні умови сприяють розвитку цього виду альтернативної електроенергетики. У Харківській, Полтавській областях, у Криму, Карпатах, на Донбасі, Приазов'ї вітри віють з потрібною силою і регулярністю.
Україна постійно залежить від цін на нафту і газ, як і від різноманітних залаштункових ігор можновладців у цій галузі. Ці енергетичні інтриги давно перейшли з царини суто економічної у політичну.
Є атомна енергетика, але вона здається дешевою лише на перший погляд, адже все впирається у проблему захоронення, перезахоронення, утилізації відходів цієї промисловості, яку адекватно не вирішив ніхто в світі.
Тільки вітрова енергетика є безпечною, дає певну незалежність і тому має привабливий вигляд як вихід з енергетичної кризи.
За приблизними оцінками експертів, Україна має вітроенергетичний потенціал у 5000 мегаватт (МВт).
Цієї потужності достатньо, щоб задовольнити 15% усієї потреби країни в електроенергії.
23 заводи й надбавка 0,75 - а вітер і досі неприборканий
Про вітроенергетику й те, чому вона нам так потрібна, написані тонни статей і доповідей. Видані закони, які сприяють її розвитку. Але чомусь і досі вітроенергетика постачає менше відсотка всієї електроенергії, якої потребує країна.
На початок 2008 року, за даними Української вітроенергетичної асоціації, потужність усіх встановлених ВЕС (вітроелектростанцій) становила лише 89 МВт.
Вітрові установки виробляють в Україні, але за ліцензією американців і бельгійців. У виробництві задіяно 23 заводи колишнього військово-промислового комплексу, зокрема й відомий Південний машинобудівний завод. Наші вітчизняні розробки нібито не дотягують до потрібного рівня.
Усі українські вітроелектростанції побудували в рамках виконання Комплексної програми будування вітроелектростанцій, яку наш уряд затвердив 1997 року. Ця ж програма передбачала введення до 2010-го в експлуатацію 1990 МВт вітроенергетичних потужностей. При такій де-юре чималій підтримці уряду потужностей вітроенергетики зараз у 20 разів менше.
Так, комплексна програма передбачала фінансування за рахунок цільової надбавки - 0,75% до чинного тарифу електроенергії, яку виробники продають на оптовому ринку. Обсяг фінансування з цього джерела мав становити, за розрахунками, до 120 млн грн щороку. Однак таких значних коштів галузь ніколи не бачила. 2005 року вітроенергетиці перепало всього 28 млн грн. 2006-го надбавку 0,75% замінили на фіксовані дотації у сумі 80 млн грн на рік, а керувати програмою доручили Національному космічному агентству України.
2008 року в Україні навіть ухвалили закон про "зелений тариф". Це спеціальний тариф, за яким оптові покупці електроенергії зобов'язані викуповувати її у альтернативників, зокрема в тих, які мають вітрові установки.
Пташок шкода
Серед критиків вітроенергетичної стратегії - ті, хто говорять про дорожнечу кіловаттів, вироблених таким чином. Річ не лише в дорогих турбінах. Хоча кожна із 180 вітрових установок, яку встановлюватимуть на Запоріжжі, коштує 3,5 млн євро.
Річ у тім, що українські мережі електропередач давно потребують модернізації. А їх ще доведеться пристосувати до ВЕС. Вітрову енергетику також доводиться підстраховувати іншими джерелами енергопостачання, адже вітер не завжди дме так, як нам того хочеться. Це також призведе до витрат, і кошти на це даватиме не іноземний інвестор, а ми з вами, тобто державний бюджет.
Бувають і форс-мажорні обставин. Наприклад, в Індії сильний вітер зруйнував сучасні вітроелектростанції.
Критики стверджують, що з біопаливом все обійдеться дешевше. Є й декілька інших технологій отримання електроенергії, розроблених вітчизняними науковцями. Але ніхто не квапиться вкладати в них гроші. За підрахунками американських дослідників, 10 соток, зайняті вітроустановкою, дають 10 тис. дол. прибутку, а та сама ділянка, засіяна кукурудзою на біопаливо - лише 300. Отож, будувати вітряки вочевидь вигідніше.
Говорять також про те, що деякі вітрові турбіни погано впливають на здоров'я населення. Такі дані вже назбирали медики у Британії. Люди скаржилися на безсоння, депресію, часті головні болі після встановлення вітроферм неподалік. Від роботи установок може погіршуватися прийом теле- та радіосигналів. Є й інший аспект - вітряки будуватимуть не в пустелі. Та й у пустелі, не кажучи вже про Приазов'я, багате різноманітною фауною, є життя. Як на братів наших менших вплинуть 180 вітроелектроустановок, що їх збираються побудувати на Запоріжжі, навряд чи хтось дослідив.
Вітроенергетика видається меншим злом порівняно з іншими способами одержання електроенергії. Але в неї є свої недоліки. Поки що ми не почули, як наші керманичі збираються їх усувати.
Марія КУЛЕБА
Архив за 13.01.2004 – 19.01.2004
Версія для друку
