Архів: 13.01.2004 – 19.01.2004
...Настав час зробити тисячу паперових журавлів (10.08.2010)
65 років тому, коли поволі, але впевнено підходила до свого завершення Друга світова війна, демократична держава США зробила злочин проти людства, що можна порівняти зі злочинами нацистської Німеччини. Тоді, 6-го і 9 серпня 1945 року, на японські міста Хіросіма і Нагасакі скинули атомні бомби. У ті дні за лічені хвилини, десятки тисяч людей загинули, перетворившись на тіні на землі, стінах або сходах будівель. У Хіросімі безпосередньо від дії ядерного вибуху загинули від 70 до 80 тис. осіб, у Нагасакі до кінця 1945 року загинули від 60 до 80 тис. Кількість померлих від променевої хвороби, раку й інших захворювань серед населення обох міст на серпень 2009 року перевищувала 413 тис. осіб. Це був перший і останній раз, коли ядерна зброя була застосована безпосередньо проти людини. Але пов'язано це не з тим, що світ жахнувся від наслідків бомбардувань двох японських міст. Просто досить швидко був відновлений status quo, і США більше не були монополістами в цьому питанні. Нині так званий Ядерний клуб складається з восьми країн, три з яких проводять агресивну зовнішню політику, спрямовану зазвичай на своїх сусідів.
Індія і Пакистан досі, незважаючи на низку воєн, не можуть вирішити питання територіальних претензій одне до одного. З двох сторін тримаючи в лабетах Кашмір ці дві держави, які розвиваються, ні на хвилину не дають забути, що вони є володарями ядерної зброї. В цьому ж регіоні є ще одна країна, яка нині ще не вступила до Ядерного клубу, але робить все або багато для цього. Йдеться про Іран, одну з небагатьох найбільших східних країн, яка дозволяє собі зневажливо ставитися до всього навколишнього світу, якщо в нього (світу) інша з президентом Махмудом Ахмадінежадом точка зору на питання світової або регіональної політики. До речі, Фідель Кастро, який нещодавно активізувався, продовжує наполягати на тому, що США і Ізраїль можуть спровокувати третю світову війну атакою на Іран. Ще однією країною, яка, на його думку, може стати причиною всесвітнього воєнного конфлікту, є КНДР.
За політичними мірками "безсмертний" команданте Кастро один з небагатьох державних діячів такого масштабу, а може вже і єдиний, хто продовжує порушувати тему можливості третьої світової війни. Звісно, у разі такого воєнного конфлікту питання застосування або не застосування ядерної зброї не розглядатимуть. І саме тому третя світова війна, якщо вона, не дай Бог, трапиться, має більші шанси знищити людство, ніж численні комети, зіткнень з якими деякі чекають десятиріччями, або туманні апокаліптичні пророцтва Нострадамуса...
В Україні як і раніше часто можна зіткнутися з точкою зору, за якою ми не повинні були відмовлятися від ядерної зброї. Це звучить тим дивніше, що саме нашій країні доводилося зіткнутися з атомною катастрофою, наслідки якої досі тією чи іншою мірою відчувають на собі як українці, так і білоруси, і росіяни. Мати зброю - значить бути готовим будь-якої миті застосувати її. Я не впевнений, що люди при своєму розумі, а тим паче ті, які зіткнулися з такою катастрофою, як Чорнобильська, здатні застосувати ядерну зброю проти інших людей, що нехай і говорять іншими мовами й мають інші свята або інше віросповідання. А використовувати ядерну зброю як аргумент при геополітичному шантажі - це помилковий шлях, що веде не тільки до економічного відчуження, а і до міжнародного остракізму...
7 січня 1943 року народилася японська дівчинка Садако Сасакі. За два роки вона пережила бомбардування Хіросіми, перебуваючи за півтора кілометра від епіцентру вибуху, ще за десять років вона померла від лейкемії (злоякісне захворювання кровотворної системи). Садако повірила в легенду, за якою потрібно було зібрати тисячу паперових журавлів для того, щоб твоє бажання виконалося. На жаль, вона не встигла зробити необхідну кількість птахів, знову ж таки за легендою (тепер уже життєвішою), зібравши тільки 664 журавлики. Хай це прозвучить інфантильно або навіть просто для когось безглуздо, але нам би таке прагнення, таку віру й таке бажання зцілення, ні, не від лейкемії, а від байдужості до чужого горя і спільного майбутнього. До відмови від мирного і не дуже атома. Всього-на-всього потрібно - щоб мирне майбутнє залежало від віри та тисячі паперових журавлів. Зібрати їх не так вже й важко, коли ти здоровий, попереду все життя і під рукою є папір.
Данило КРАВЧЕНКО,
оглядач
Архив за 13.01.2004 – 19.01.2004
Версія для друку
