Архів: 21.08.2003 – 28.08.2003
Меморіал у Лучиці. На Житомирщині відкрито монумент полеглим воїнам (18.05.2010)
На попіл ніхто не згорів,
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам'ять в людей, і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Пам'ять про мільйони загиблих в роки Великої Вітчизняної війни стукає в наші серця. Неоплатним є наш обов'язок перед тими, хто своїм життям надав нам можливість радіти мирному небу, ростити дітей, онуків. Тому не дає спокою думка, що допоки не буде увічнена пам'ять усіх, хто не повернувся до рідних домівок, то не буде сповна відданий борг тим, кому ми завдячуємо власними життями.
"Якщо не ми, то хто?" - таке питання спало на думку членам Новоград-Волинського осередку Союзу жінок України "За майбутнє дітей" та членів Новоград-Волинського райкому СПУ, які підтримали ідею щодо допомоги вшанування пам'яті загиблих в роки Великої Вітчизняної війни в тих селах району, де досі не встановлені пам'ятні знаки. Напередодні Дня Перемоги весняне сонечко щедро дарувало своє тепло численним гостям та жителям села Лучиця. Віддати шану односельцям, загиблим у роки ВВВ, з'їхались і ті, хто давно покинув своє рідне село. Місцеві жителі були щиро вдячні голові ВГО "Союз жінок України "За майбутнє дітей" Валентині Семенюк-Самсоненко за її участь у відкритті пам'ятного знаку в селі Лучиця. Жителів партизанського краю приїхали привітати й давно знайомі селянам депутат Житомирської обласної ради, секретар фракції соціалістів
Л.Слободенко, перший секретар Новоград-Волинського райкому СПУ А.Газаров, заступник голови міськрайонної організації "Захист дітей війни" Т.Глазова. Біля пам'ятного знаку в почесній варті стояли воїни Новоград-Волинського гарнізону і кращі учні місцевої школи. На церемонії відкриття присутні говорили про пам'ять поколінь, про ті буремні далекі роки. Саме обеліски дають змогу майбутнім поколінням поіменно пам'ятати всіх, хто віддав своє життя за мир та спокій на нашій землі. Пам'ятні медалі ветеранам і учасникам Великої Вітчизняної війни вручив військовий комісар. На жаль, через стан свого здоров'я не всі ветерани мали змогу прийти на свято. Спогадами про ті важкі роки поділилася з присутніми безпосередній свідок тих подій Ганна Ничипорівна Костюк. Звістка про початок війни з німецько-фашистськими військами, роки окупації, партизанський рух, звільнення села й Велика Перемога... Вона нагадала, як у повоєнні роки всією громадою відбудовували спалене село, відроджували господарство, як розквітав хмелерадгосп, розбудовувалися ферми, засівалися поля. З болем у серці Ганна Ничипорівна говорила про те, що за роки незалежності, без війни розруха пройшлася селами та містами нашої квітучої України - занепадають села, закривають школи, розібрали ферми, заростають чагарником поля, стоять з побитими вікнами будинки... Хто відповість за це? Бриніли сльози на очах усіх присутніх, літніх людей, учасників Великої Вітчизняної війни, жителів села під час виступу юного покоління - учнів школи. До підніжжя пам'ятного знаку лягли квіти - вони пломеніють вічним вогнем, як серця тих, хто не повернувся з полів Великої Вітчизняної. Під звуки пісні "День Победы" небо здригнулося від військового салюту. В садку, під квітучими яблунями, ветеранів та гостей свята чекав фронтовий обід. Спогади про минуле, друзів, що залишилися на полях ВВВ... І знову - пісня. Та сама фронтова, яка піднімала дух солдата на передовій. Радує те, що цих пісень співали всі. Ще довго в сільській окрузі звучав акордеон. Селяни вдячні своєму голові В.Костюку, члену СПУ, з приходом якого відчуваються помітні зміни в житті села.
Галина РОМАНЮК
Архив за 21.08.2003 – 28.08.2003
Версія для друку
