Архів: 21.08.2003 – 28.08.2003
Служили два товариші... Соціаліст Віктор Чебан через багато років зустрівся з бойовим побратимом на програмі "Жди меня" (05.10.2011)
Їх здружив Афган
Усе почалося далекого 1975 року, коли два молодих офіцери - Віктор Чебан та Володимир Сухарєв потрапили до одного полку і поселилися в одній кімнаті. Служили вони в одному батальйоні, який, коли почалася війна, увійшов до складу 345-го десантного полку і відомий нині, як знаменита 9-а рота.
Віктор Чебан чесно відвоював своє, за 2 роки став командиром роти. Через часткову втрату слуху внаслідок контузії його комісували. Службу продовжив у Середній Азії, уже після розвалу Союзу працював заступником військового комісара Туркменістану. Незабаром доля закинула його в Україну в закарпатське містечко Виноградово, де він з дружиною Наталею та дочками й осіли. Про побратима не чув і думав, що втратив усі зв'язки назавжди.
Володимир Сухарєв пішов іншим життєвим шляхом, однак не змирився із втратою контактів з товаришем. Він подав заявку на програму "Жди меня", і "висіла" б вона ще надцять років, якби не дочка Віктора Чебана - Олеся, котра якось "рилася" в інтернеті, і несподівано з'ясувала, що батька уже 9 років шукає однополчанин. Олеся написала Сухарєву від імені батька листа, стали чекати відповіді.
Як це було: Віктор Чебан
Відповідь прийшла: зателефонували з "Жди меня" і запитали Віктора Чебана, чи не хотів би він зустрітися з бойовим побратимом. Далі події розвивалися прискорено. Зателефонували з "Інтера", поцікавилися, що це за місто таке - Виноградово, чим воно особливе. І він згадав, що саме там знімався фільм "Табір іде у небо", а ще раніше - "Над Тисою". Уже на другий день команда "Інтера" була у Виноградові. Знімали Віктора Чебана на фоні тих пейзажів, які були у фільмі, зокрема на руїнах старого замку.
Незабаром Віктору знову передзвонили з "Жди меня" та повідомили, що зйомка сюжету в студії відбудеться 25 липня, тобто за тиждень після візиту "Інтера".
Під час зйомки Віктора залишили за кулісами...
Як це було: Володимир Сухарєв
Володимиру теж зателефонували з Останкіно, запропонували приїхати на програму та особисто звернутися до товариша - а раптом він побачить або йому перекажуть. Погодився, приїхав. ...На екрані з'явилися кадри з фільму "Табір йде у небо". "Це вам про щось говорить?" - питають у Сухарєва. Роздратовано відповів, що ні. Пояснюють: цей фільм знімався там, де живе ваш друг. І йдуть кадри з Виноградова, руїни замку і Віктор, котрий звертається до нього.
Фіналу в цій історії не буде, адже побратими після програми вирушили до Тули, де мешкає Сухарєв, і тепер Чебан чекає друга у гості. Обидва полковники запасу регулярно спілкуються по "Скайпу", підключилися й інші однополчани.
Віктор Чебан не змінює своїх поглядів за жодних обставин
Запрошуючи бойових товаришів до себе у гості, Віктор Чебан має що показати і розповісти. Родом із Запоріжжя, а Закарпаття стало другою батьківщиною. Його добре знають у Виноградові, поважають як чесну, відповідальну людину. Наприкінці 90-х Віктор Володимирович вступив до лав СПУ, з того часу є активним членом партії, котрий не змінює своїх поглядів за жодних обставин.
Перший секретар Виноградівського РК СПУ Павло Макар розповідає, що Віктор Чебан постійно обирається членом виборчих комісій, бо його безкомпромісність є гарантією чесного підрахунку голосів. На запитання, чому він, як деякі однопартійці, не перейшов в іншу політичну силу, де можна отримати певні дивіденди, Віктор Володимирович відповідає з усмішкою: "А навіщо? Адже час від часу, зокрема перед виборами, більшість партій стають, так би мовити, "соціалістичними". Крадуть наші гасла, положення нашої Програми, наші ідеї. Щоправда, після виборів усе це забувається. А Соціалістична партія твердо стоїть на своїх позиціях і відстоює їх. Саме це мене найбільше приваблює, тож тікати з неї я нікуди не збираюся".
Людмила ОРТУТАЙ
Архив за 21.08.2003 – 28.08.2003
Версія для друку
