Архів: 21.08.2003 – 28.08.2003
"У городі гречка цвіте, а в голові й на зяб не зорано" (18.05.2010)
Геннадій САВОСІН,
народний депутат України
V скликання,
перший секретар
Хмельницького ОК СПУ
- "Здоров, кума!" - "На базарі була", -
- "Ти глуха, кума?" - "Купила когута".
- "Прощай, кума!" - "П'ятнадцять дала".
Народна приказка.
Останнім часом в засобах масової інформації області з'являються матеріали, які вводять в оману читачів, продовжують політику збанкрутілої "помаранчевої" влади. Тим більше, що автори не завжди, м'яко кажучи, об'єктивно висвітлюють питання сьогодення і минувшини. Як кажуть: лукавий як не мудрує, а все ж заплутається в свої тенета.
Чим при цьому вони користуються ? Можна лише здогадуватися. Але ще в своїй програмі на початку 1945 року А. Даллес наголошував: "Хамство і нахабство, брехня і обман, пияцтво і наркоманія, тваринний страх один перед одним і безсоромність, зраду, націоналізм і ворожнечу народів, перш за все ворожнечу і ненависть до російського народу, - все це ми будемо вправно і влучно культивувати, все це розквітне махровим цвітом". "...І лише не багато хто, дуже не багато хто здогадуватимуться або навіть розумітимуть, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпорадне становище, перетворимо їх на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати і оголосити покидьками суспільства".
Ця тактика використовувалася колишнім Президентом України Ющенком та його посіпаками на місцях. Не відставала від нього і Ю.Тимошенко, які практично зробили з України те, про що мріяв А.Даллес.
На жаль, в цьому "спектаклі" беруть участь і засоби масової інформації і в першу чергу журналісти.
Напередодні Дня Перемоги дехто з представників журналістської еліти області вирішив певним чином додати свого "меду" до відзначення цієї дати.
У газеті "Подільські вісті" з'явився матеріал С. Кабачинської "Без прапора держави не буває" - матеріал дискусійний і не завжди правдивий.
Стосовно стереотипів. Показовими були зізнання авторки матеріалу про свою трансформацію під тиском націоналістичної ідеології, а її словоблуддя про те, що частина населення України - і та, що родом із СРСР, і яка народжена вже в самостійній Україні, але перебуває під впливом старих шаблонів і нових просторікувань тих політиків, що втримуються на плаву тільки завдяки цинічній реалізації гасла "Поділяй і владарюй". Кого вона має на увазі, чи не Ющенка з Тимошенко?
Досить проблематичні її пояснення поняття "бандерівщини". Вона вважає, що це була партизанська війна проти радянської влади. А ось В. Поліщук, доктор гуманітарних наук, політолог, який мешкає в Канаді, стверджує в книзі "Гора породила мишу. Бандерівську": "ОУН-УПА не була ні армією, ні партизанкою". "Ці формування щонайбільше боролися за створення української, фашистського типу, держави, в якій українські націоналісти мали б владу над українським народом".
А в листі на адресу ОУН-Бандери Т. Бульба-Боровець (організатор УПА) пише: "Пригадайте собі 1941 рік, коли бандерівці з висолопленими язиками перли за німецьким фронтом і проголошували "бандерівську самостійну"... Чи існувала коли на Україні така революційна організація, якої власний народ жахався гірше від найлютішого ворога, а її членів не називав інакше, як "путярами" та "сокирниками". Що спільного мають з визволенням України бандерівські спроби проти якої воює цілий світ... я дозволяю собі запитати вас: за що ви боретесь? За Україну, чи за вашу ОУН? За Українську державу, чи за диктатуру в тій державі? За український народ, чи тільки за свою партію?"
За Кабачинською "весь світ віддав належне безприкладній мужності і стійкості людей, які лишились сам на сам із гігантською, озброєною до зубів потугою без жодних шансів її перемогти - не зрадили свій народ і його порив до волі..."
У такому разі, як розуміти, що в західних областях України, де Радянська влада існувала менше двох років, майже в кожному селі споруджено пам'ятники: один - загиблим фронтовикам, другий - односельцям, які загинули від рук бандерівців?
Що це - незнання історії? Чи те, за що у свій час пропагував А. Даллес?
За визначенням Т. Бульби-Боровця ОУН кваліфікується як злочинна організація, метою якої було здобуття влади над українським народом, а не його визволення. Твердженням цього є бандерівські джерела: "27 жовтня 1944 р., на хуторі Майдан-Більшик чота УПА спалила радгосп... 3 листопада 1944 р. в селі Онут спецбоївка ліквідувала голову сільради. 4 листопада в селі Калинівка боївка СБ спалила будинки і скирти в радгоспі, будинок сільради в селі Барбівці і ліквідувала секретаря сільради... 8.1.47 в селі Борщів (р-н Заболотів, Станіславська обл.) боївка ОУН роззброїла "стрибків". Боївкарі здобули 8 крісів і ППШ... того самого дня у тому самому селі розгромили сільську раду, знищили списки виборців...
За десять років боївки ОУН-УПА здійснили 14 424 кривавих нападів. Від їхніх рук загинули сотні депутатів обласних, міських та районних рад, близько двох тисяч вчителів та лікарів, близько 50 священників, близько 25 тисяч радянських військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, 80 тисяч поляків.
Не будемо сперечатись з авторкою з приводу героїзації С. Бандери, його нагородження колишнім президентом званням Героя України, до речі, як і Р. Шухевича, про це красномовно кажуть підписи громадян області, зібрані проти указу.
Хоча і тут у Кабачинської є пояснення: "Наш край до 1939-го був радянським прикордонням, і репресії з 1933-го до 1937-го прокотилися по ньому так щільно й немилосердно, що чимало умів і душ спресовані донині".
Тепер декілька слів про С. Бандеру. Йому зараз, як національному герою, встановлюють пам'ятники, меморіальні дошки, проводять науково-теоретичні конференції, створюються музеї, а він з великим завзяттям відпрацьовував 2,5 млн марок до останніх днів існування третього рейху.
У квітні 1945 р. Бандера та його посіпаки за вказівкою головного управління імперської безпеки створили спецзагони з українських націоналістів для захисту Берліна від Червоної Армії.
Сам Бандера кинув напризволяще своє воїнство і побіг у Веймар назустріч американським військам, змінювати хазяїв. Можна писати про його волю, яка відпрацьовувалася шляхом "затискання пальців дверима, припіканням долонь полум'ям гасової лампи". А заганяти голки під нігті - це взагалі із засобів садистів, які використовувались під час тортур. Тому разом з волею в цієї людини виховувались і якості садиста. І недарма він казав: "Наша влада буде страшна!" Давайте порівняємо цю "тезу" з тим, що написав про "вождя" Д. Донцов: "Не є вадою провідника, коли він часом мусить спустити прогнилу кров... щоби примусити розбурхану стихію покірно зігнути шию". Може і тому в середині УПА каралася смертю через розстріл втеча з неї, а іноді й шляхом відрубування сокирою голови перед відділом. Таким було добровільне формування УПА.
Ось така вона, "беззавітна відданість національно-визвольній боротьбі українців". Хіба вона викликала повагу у ворогів? Коли навіть свої не згодні були з тим, що робилось. Хіба такий прапор потрібний нинішній державі?
Багато про що можна було б дискутувати, але зупинимось. Бо дуже часто відбувається в нашому житті підміна понять. Героями стають негідники, зрадниками - порядні люди, моральність стала не потрібною, а в засобах масової інформації лунає: "народ тільки тоді стає політичною нацією, коли його об'єднують спільна історія і спільні герої".
Стосовно спільної історії. Тут все зрозуміло. Ющенко попрацював на славу. Історія поділила Україну, тим більше його "герої" (Бандера, Шухевич). І ця історія постійно роздмухується його послідовниками на місцевому рівні. П'ять років намагань змінити економічну ситуацію призвели майже до колапсу, а ось в частині історичної фальсифікації - тут все гаразд. Декілька поколінь вивчають історію за Ющенком. І основна ставка робиться на молодь.
"Головну ставку будемо робити на молодь, станемо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них циніків, паскудників, космополітів", - наголошував все той же Даллес. І роблять. За допомогою, в тому числі, містечкових політиків.
65 років тому Радянська держава, до якої входила й Україна, здолала фашизм. Наші батьки, діди, матері поклали на олтар перемоги все, що можна було, і дуже часто своє життя. А ми повинні завжди пам'ятати, що таке фашизм і націоналізм. І жодні виправдовування деяких писак не можуть нівелювати велич Перемоги і героїзувати дії бандитів. Навіть словоблуддя з приводу того, що нова влада намагається вилучити із підручників історії словосполучення "Друга світова війна" і перетворення її знову винятково на "Велику Вітчизняну". Намагається, і справедливо. Бо вона для України була дійсно Великою Вітчизняною війною. Для України, яка була часткою великої держави СРСР. Тим більше, намагання прирівняти бандерівців до ветеранів Великої Вітчизняної. Комусь це не до вподоби, але історію треба знати і поважати. І не треба нинішнім опозиціонерам, навіть відомим своєю чесністю (Гриценко) нагнітати страсті біля власті: "Якщо Янукович вибере шлях монополізації влади і тиску на опозицію - все закінчиться киргизьким варіантом"... Так, принаймні, хочеться опозиції, яка безпорадно здала владу і сьогодні намагається пхати свої "криві палиці" в економіку держави. А заклики до киргизького варіанта? Пригадаймо історію. Крути. Чи не "вожді" здали студентів? В опозиції теж достатньо таких, що зрадять чесних політиків.
Дуже цікавою склалась політична ситуація в державі. Ті, хто повинен відповідати за безлад в державі, галасують більше всіх. Напевно, не треба згадувати, хто більше всіх кричить: "Тримай злодія". Досить! Дамо людям можливість після п'яти років бездарного правління розібратись "хто є хто", без навішування політичних ярликів.
Можна по-різному оцінювати дії нової влади. Але їй треба дати час на реалізацію своєї програми. Від того, що в ЗМІ постійно будуть лунати певні заклики та фантазії, нічого не зміниться. Для цього є ще й опозиція, яка складається з тих, хто довів Україну до певного стану. Сьогодні вони галасують про нові соціальні гарантії, критикують дії влади, спрямовані на виправлення ситуації, яка була створена нинішньою опозицією. Не забувають про відносини з Росією, вартість газу, бюджет 2010 року. Якраз про те, що не спромоглися самі вирішити. Ось такі ми. Чи не настав час перестати брехати, звинувачувати тих, хто намагається робити добро? І, нарешті, дати працювати людям. Лише так можна вийти з халепи.
P.S. Цей матеріал побудований на фактичному матеріалі, який викладено:
В. Поліщук. Гора породила мишу. Бандерівську.
Є. Загривий. Свідчення партизана.
Фаховий висновок робочої групи істориків при урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА.
Архив за 21.08.2003 – 28.08.2003
Версія для друку
