Архів: 23.12.2003 – 13.01.2004
Пам'ятник свинячій нозі? Із національним закарпатським делікатесом тепер можна буде сфотографуватися на пам'ять (26.01.2010)
Напередодні Різдвяних свят у найвідомішому ресторані Закарпаття "Деца у нотаря" з'явився незвичайний пам'ятник вагою 640 кілограмів. І присвячений він культовій закарпатській страві - шовдарю.
Етнокультурний символ
Виготовлений пам'ятник з дерева народними майстрами з сусідніх сіл. Ініціатором його спорудження виступив Баранинський сільський голова Павло Чучка, який розповів нам про обставини встановлення пам'ятника:
- Подібні пам'ятники - це не новина в Україні. Наприклад, в районному центрі Херсонської області м. Гола Пристань є величезний пам'ятник кавуну. Там в кінці серпня проводяться фестивалі кавуна. У Полтавській області є аж два пам'ятники свині. Зрозуміло чому - бо там є племінний завод. Там же є пам'ятник найбільшому в світі варенику. В Білорусі у с. Великі Автюхи знаходиться найбільша канта для молока заввишки близько 15 метрів. Природно, що наш закарпатський шовдарь мусить мати місце серед наших символів. І ми відкрили цей пам'ятник якраз на зимові свята.
Шовдарь - символ добробуту і достатку. Недарма він нарівні з вином і хлібом є невід'ємним елементом Великоднього кошика. Це символ заможного господаря. Господар, який дома годує свиню - це не лінивий чоловік. Це чоловік, який обробляє поле і має чим годувати сім'ю. Звідси йде та приповідка, що для закарпатців "шовдарь" - це слово з великої літери.
На запитання, як обирали місце для встановлення пам'ятника, чому саме в "Деці у нотаря", автор ідеї відповів, що це найбрендовіший туристичний заклад Закарпаття, і, якщо порівнювати з іншими ресторанними закладами, сюди ходить найбільша кількість туристів.
- Таким чином вся Україна бачить наш кулінарний символ. Але зараз він перетворюється вже на етнокультурний символ закарпатців. І підтвердженням цього є відкриття пам'ятника, - наголосив Павло Чучка.
Як приготувати шовдарь
Для копчення відбирають свинячий окіст з тонким салом і добре обсмаленою шкіркою. Поверхню обчищеного окосту натирають невеликою кількістю чистої селітри й цукру (на 1 кг м'яса - 1 г селітри і 1 г цукру), потім великою кількістю солі. Над колінним суглобом роблять внутрішній надріз і отвір біля кісток наповнюють сіллю. Ті, хто любить пряний шовдарь, іноді додатково натирають його часником, розтертим з чорним перцем та майораном. Окіст кладуть в діжку шкірою донизу і добре посипають сіллю. Найбільше солі насипають на голівку стегнової кістки. У такому стані окіст витримують 21 добу. За цей час м'ясо виділяє частину соку, в якому розчиняється сіль, утворюючи розсіл. Цим розсолом кілька разів поливають окіст. Потім його виймають з розсолу, підсушують, струшують зайву сіль, кладуть у коптильню і коптять протягом трьох днів при температурі 25-30 С до одержання червоно-коричневого забарвлення. Для копчення використовують сухі дрова і тирсу листяних порід дерев - бука, граба, ясеня тощо. Копчений шовдарь підвішують у холодному приміщенні, яке добре вентилюється.
Ванда МІЛЬО
м. Ужгород
Архив за 23.12.2003 – 13.01.2004
Версія для друку
