Архів: 25.09.2003 – 02.10.2003
Щоб вони так жили, або І знов - про прожитковий мінімум (02.11.2011)
Питання співвідношення офіційно затвердженого і реального прожиткового мінімуму та відповідності одного іншому особливо активно обговорюється напередодні кожних виборів.
Закон "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. 966-XIV, що закладає правову основу для його встановлення і застосування, був прийнятий за наполяганням соціалістів на виконання діючої тоді Конституції 1996 року. Зокрема її ст. 46 вимагає, що "пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом".
Як це повинно працювати
1. Профільні міністерства визначають набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, без яких людині загрожує фізична, психологічна та соціальна деградація. У результаті формується так званий мінімальний місячний споживчий кошик - скільки й чого потрібно людині на один місяць і скільки грошей їй треба мати, щоб усе це купити.
2. Кабмін узагальнює розрахунки міністерств, перевіряє їх за участі громадськості, складає зведений набір та обчислює його вартість. Саме це і має бути головним змістом щорічного урядового законопроекту щодо прожиткового мінімуму для кожної категорії населення у наступному році, який повинен розглядатися парламентом. Причому - до розгляду Держбюджету на наступний рік. Щоб Уряд, готуючи проект бюджету, виходив з уже затвердженого розміру прожиткового мінімуму.
На жаль, протягом останніх років це робиться одночасно з прийняттям Держбюджету, по суті - формально.
Як вони зробили українців "маленькими"
Отже, згідно Закону "Про прожитковий мінімум", Кабінет Міністрів В. Ющенка 14 квітня 2000 р. видав Постанову 656 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення". Та постанова діє і понині.
На жаль, обсяг газетної публікації не дозволяє навести повний текст цієї, можна сказати без перебільшення, пам'ятки - уявлення влади, як повинен жити "маленький українець". (Підозрюємо, що цей неологізм народився у В. Ющенка саме під враженням підписаної ним постанови).
Однак, не встоїмо перед спокусою і таки наведемо один з наборів, затверджених цією Постановою (див. таблицю).
У нас проста житейська ситуація перетворюється на надзвичайну
Зверніть увагу в цих таблицях на одну обставину, про яку добре знають ті, хто справді жив на прожитковий мінімум, і про яку можновладці, схоже, навіть не здогадуються.
За логікою і розрахунками влади, якщо йдеться про товар зі строком служби більше місяця, то, значить, його вартість рівномірно розподіляється на весь цей термін.
Наприклад, якщо влада вважає, що жінці працездатного віку достатньо однієї пари рейтузів на чотири роки, то, відповідно, у межах прожиткового мінімуму щомісяця вона одержувала лише 1/(4 роки х 12 місяців у році) = 1/48 вартості цих самих рейтузів. (До речі, останні роки ніхто з "маленьких українців" не знає, якими саме цінами задавався Кабмін у своїх розрахунках прожиткового мінімуму. Це раніше потрібні дані розміщалися на сайті Верховної Ради разом із відповідним законопроектом, тепер же - ні!)
Але уявімо, що єдині рейтузи стануть непридатними до використання раніше визначеного В. Ющенком строку - фактор "Мейд ін Чіна - Ноунейм Інк. продакшн" дасться взнаки, або трапиться інша несподіванка, фатальна навіть для добротного одягу.
У такому разі є два варіанти: або чекати з покупкою нових рейтузів декілька (десятків) місяців - доки накопичиться необхідна сума; або відірвати з і без того спресованого домашнього бюджету вартість тих клятих рейтузів, компенсуючи несподівані розходи за рахунок, наприклад, їжі. Тобто будь-яка позапланова витрата перетворюється для "маленького українця" на надзвичайну ситуацію.
І, знову ж, не забувайте, що прожитковий мінімум - це не соціальна виплата, а лише встановлена владою одиниця для оцінки ваших доходів. Які ще треба власними силами забезпечити - заробити. Незалежно від того, залишилися в тебе пристойного вигляду рейтузи-брюки або - ні.
Закон та поза ним
Якщо хтось вважає, що автор занадто занурився у "чорнуху", що для працюючої людини життя на прожитковий мінімум, скоріше - виняток, то це не так.
Фактично у кожній схемі посадових окладів або тарифній сітці - бюджетників, держслужбовців, правоохоронців, інших подібних категорій працівників та адміністративно-господарського персоналу є розряди, заробіток за якими - на рівні прожиткового мінімуму або мінімальної зарплати. Зрозуміло, що на цих посадах працюють насамперед початківці.
Тепер уявіть собі молодого податкового інспектора або контролера-ревізора КРУ, посадовий оклад якого перевищує прожитковий мінімум на 1 (одну!) гривню, який живе без допомоги батьків.
Нікого не хочу образити... Однак - стане він законослухняно протягом 48 місяців відкладати з кожної зарплати на брюки-рейтузи, а чи почне шукати альтернативні джерела надходжень?
Особисто мені це питання здається риторичним.
Якби Кабмін та парламент...
І ще одне зауваження. Відповідно до ст. 3 Закону "Про прожитковий мінімум" набори продуктів, непродовольчих товарів та послуг визначаються не рідше одного разу на п'ять років. Тобто протягом часу, що минув з 1999 року, їхній перегляд мав би відбутися вже двічі. Однак цього не відбулося жодного разу.
Можливо, якби Кабмін та парламент виконували цей закон, то помітили б, що таких предметів жіночого гардеробу, як рейтузи з комбінаціями вже років з десять не продають і не виробляють. Спитайте будь-яку жінку цього самого працездатного віку.
Якби ж то влада ставилася до перегляду та актуалізації соціальних стандартів так само ретельно й сумлінно, як, скажімо, до перегляду цін і тарифів на догоду олігархам. Ото вам іще одна ілюстрація того, як і в чиїх інтересах вона працює.
А тому й хочеться побажати від щирого серця: щоб наша влада сама жила на той "прожитковий мінімум"!
Андрій СТРЕЛЬНІКОВ
Архив за 25.09.2003 – 02.10.2003
Версія для друку
