ЛИСТИ ЧИТАЧІВ (04.03.2010)
Доброго дня та доброго здоров'я вам, дорогі наші читачі!
Рубрика з вашими листами вкотре рада зустрічі з вами на сторінках "Товариша". Як і завжди, наша газета готова надати вам місце для дискусій, відгуків, пропозицій тощо. Пишіть нам, адже кожна така листовна зустріч додає лише позитиву в наших стосунках, ми потрібні одне одному, і разом нам буде набагато краще. Хай щастить неодмінно кожному з вас!
Ведучий рубрики Віктор БАРАНОВ
"Вплиньте на своїх нащадків, особливо якщо вони у владі"
Я, Безшапошніков В.Г., звертаюся до ветеранів, учасників війни, дітей війни, до всіх тих, кому за 70.
Ми живемо в країні капіталізму, що переміг, де в нас відібрали всі права, свободу, краще життя і перетворили нас на жебраків. Питання: хто в цьому винен? Відповідаю: ми, літні люди. Хто зараз керує країною? Наші діти й онуки. Давайте дітей, які зараз правлять країною, перевиховаємо у соціалістів. Як це зробити? Пропоную свій варіант, як я перевиховав свого 36-річного сина.
Він закінчив інститут електроніки. Я заплатив за навчання багато грошей. Але на той час він не міг знайти собі роботу за спеціальністю, навіть двірником не міг влаштуватися. Довелося йому, так би мовити, сидіти в мене на шиї. Я йому запропонував вступити до лав Соцпартії, в якій сам перебуваю з 1992 року, щоб займатися громадською діяльністю, досягати чогось спільними зусиллями. А він відповідає, мовляв, ні тату, у нас в інституті читали політичні лекції і говорили, що соціалізм і Радянський Союз - це погано. Я йому і сказав: ну раз погано, тоді йди шукай сам, де краще, геть з дому! Він зібрав речі й пішов.
Не було його півтора року. І раптом увечері дзвінок у двері. Я виходжу, а переді мною стоїть мій син з витягнутою вперед рукою, в якій він тримав червону книжку члена нашої партії, після чого подякував мені, що я з ним так вчинив. Він за цей час багато що переосмислив і зрозумів.
Дорогі побратими, вплиньте на своїх нащадків, особливо якщо вони у владі перебувають, ось приблизно таким чином, тому що ми не повинні з вами доживати останні роки в холоді й голоді.
З повагою до вас,
учасник ВВВ,
соціаліст
Володимир Григорович БЕЗШАПОШНІКОВ
м. Донецьк
"У серці болем віддається"
Добридень! Я член СПУ із 2002 року, активний учасник усіх масових заходів партії в районі. Постійний шанувальник і вашої газети - вона моя за духом і переконанням. СПУ єдина, хто відстоює дітей війни, до яких і я належу. Надрукуйте, будь ласка, мій коротенький віршований спогад про те лихоліття.
Спомин
У серці болем віддається
Сум по тих прожитих літах,
Коли війна дитинство наше
Перетворила в страх і жах.
Я пам'ятаю вир воєнний,
Гули ворожі літаки -
Бомбили рідний мій Житомир
Фашистські нелюди, круки!
Нам довелось переїжджати.
Були голодні тії дні...
І опинились ми з сім'єю
В селі глухім, неначе в сні.
Гіркими плакав я сльозами
За рідним містечком своїм,
Та час загоїв трохи рани
В маленькім серденьку моїм...
Глухе село вже стало містом -
Життя вирує і кипить,
Та спомин про моє дитинство
У серці болісно щемить.
Г.М. ДЕКАР
м. Шумськ Тернопільської обл.
ОДНИМ РЯДКОМ
"Здрастуйте,
редакціє!
Я не член СПУ, але я вважаю, що за соціалізмом майбутнє, тому я завжди голосую за СПУ і за О. МОРОЗА. А що стосується другого туру, то я галочку поставив у третій графі "Нікого не підтримую".
П.Ф. ЗАЯЦЬ
м. Боярка
Київської обл.
"Голові СПУ О.О. Морозу від соціалістів і безпартійних Жовтневого р-ну м. Запоріжжя. Населення України бажає бачити в парламенті України представників лівих сил для контролю над олігархами".
Від імені тих,
хто звернувся
В.І. ПАНАСЕНКО
м. Запоріжжя
"Ось і виявилося, народ, який створював багатства, став жебраком, а кравчуки, кучми та їхні комсомольці Ющенко, Тимошенко, Коломойський, Тарута та ін. - багатіями-олігархами. І опинилися ми в країні чудес, де медицина не лікує, а калічить, де освіта не знає, чому треба навчати, де розвинуте літакобудування, а для польотів купують старі боїнги, де морська держава майже не має Військово-Морського флоту, а торговий флот розтягнутий і розпроданий баригами. І багато-багато ще є "чудес" в нашій країні".
Анатолій Аркадійович ХАЛАПОВ
м. Березань
Київської обл.
Бідний краде в бідного
Шановна редакціє
газети "Товариш"!
Сьогодні 10 лютого 2010 року. Для мене цей день запам'ятається надовго. Річ у тому, що вночі прийшли злодії на моє подвір'я і вчинили крадіжку. Це вже не вперше таке. Такий випадок уже був 2004 року, коли злодії зірвали замки і забрали мопед, оприскувач, усілякі інструменти. А цього разу вони обчистили весь погріб - украли всю консервацію, продукти, корм для скотини. Знову доведеться їхати на базар і купувати корм для худоби, щоб дозимувала.
Але я не про це. Для мене це не головне. Я хочу звернути увагу ось на що. Я думаю, як же так? Я цілу весну, літо й осінь горбатився з дружиною на своїх сотках присадибної ділянки, щоб виростити все це і зберегти, а тут прийшли злодії і в один момент все вкрали.
Ось я не раз думав після цього: а, можливо, цю крадіжку вчинив зовсім не злодій, а голодний чоловік? Він теж хоче їсти. Одне слово, бідний обікрав бідного, бо я живу з дружиною на одну пенсію. І такі випадки не поодинокі як у нашому, так і в навколишніх селах. Думаю, що це по всій Україні таке твориться. А чому так відбувається? Бо така в нас система в державі, яка породила безробіття і безкарність. А безробітна людина ось у такий спосіб шукає засоби до існування - краде продукти в іншого.
Хіба в нас за радянських часів були такі масові крадіжки в селах? Ніколи! Я пригадую післявоєнні відбудовчі роки. Як нам було важко, як тяжко діставався той шматок хліба, як ми зводили кінці з кінцями, щоб вижити. Потім життя поступово налагоджувалося, люди стали жити краще, але такого злодійства, щоб люди лазили по чужих погребах, хлівах і коморах, - не було. Довгі роки так званого застійного періоду люди в селі жили спокійно, не турбуючись, що може прийти злодій і пограбувати.
Звідси простий висновок. Думаю, що вже час нашим людям задуматися і надалі обирати таку владу, яка забезпечила б достойне життя всіх у країні. А буде робота, буде зарплата, буде подолана бідність, тоді й таких ганебних випадків крадіжок різко зменшиться, а, можливо, і взагалі зникне, як цього немає в багатьох цивілізованих країнах.
Валентин АЛЬОШИН
смт Понінка Полонського р-ну Хмельницької обл.
Останні новини
Версія для друку
