Ярослав Мендусь: Олександр Мороз не буде "підміняти" Президента (22.01.2007)
- Ярославе Петровичу, давайте почнемо з питання номер один - хто програв, а хто переміг 12 січня, коли було ухвалено закон про Кабмін та закон про опозицію?
- Глибоко переконаний, що виграла країна, яку нарешті слід позбавити від нездорової конкуренції між державними інститутами. Ці сутички, холодні і гарячі війни згубно відбиваються і на стані суспільства, і на економічних, соціальних показниках, і на міжнародному іміджі України. Просто декому важко зрозуміти, що йде процес поглиблення політичної реформи, яка передбачає ухвалення цілого комплексу конституційних законів, серед яких складно переоцінити роль і значення закону про Кабінет Міністрів. Так, є деякі дискусійні моменти щодо низки положень цього закону, але поза сумнівом одне: прийняття цього найважливішого документа дозволяє усунути напруженість у стосунках між інститутом Президента і найвищим органом виконавчої влади шляхом цивілізованої форми законодавчого врегулювання найважливіших сфер взаємодії.
- Яке ж це врегулювання, якщо роль Президента після ухвалення закону про КМ зводиться мало не до нуля? Глава держави позбавляється конституційних повноважень, зокрема, у питанні призначення Прем'єра або звільнення силових міністрів...
- Повноваження Президента зафіксовані у Конституції і "робити" замах на них ніхто не збирається. Емоційні оцінки, мовляв, Президента перетворюють на "англійську королеву", є результатом свідомого привнесення у полеміку штучної напруги. Бо йшлося лише про те, що у разі, якщо Президент не виконує передбачені Конституцією функції у встановлені терміни, тоді включаються свого роду компенсаторні можливості. Але принцип розділення властей, виписаний у Основному Законі, працює. Звичайно, це поки перехідна модель, ми тільки будуємо власну політико-державну конструкцію, у нас поки відсутні усталені політичні традиції, і нам доводиться вчитися на ходу. Можливо, тому сьогодні надається стільки уваги законам, у яких парламент намагається врахувати все можливе "підводне каміння". Так, збоку наші дії можуть здаватися спірними, але ж, наприклад, складно уявити собі, щоб президент Франції у встановлений термін не вніс кандидатуру прем'єр-міністра, запропоновану коаліцією сил, що перемогли в парламенті. Але, на жаль, в українській політичній історії такий прецедент був, і подібні суперечки були не бажанням дотримувати букву закону, а були віддзеркаленням внутрішньої боротьби між політичними елітами. Оточення Президента таким чином хотіло де-факто перекроїти Конституцію, де чітко виписано принципи формування влади за наслідками виборів. Тому, щоб уникнути повторення таких конфліктів, доводиться в законі про Кабінет Міністрів розшифровувати ті позиції, які визначені Конституцією, але можуть бути й предметом суб'єктивного тлумачення.
- Це посилення ролі глави парламенту? Адже Олександр Мороз, фактично, змушений буде "підміняти" Президента, підписуючи закони - у разі, якщо Віктор Ющенко відмовиться це робити? Чи не виникне на цьому ґрунті новий конфлікт?
- Повноваження голови парламенту дійсно вагомі, але вони визначені Конституцією, точно так, як і повноваження Президента і Прем'єр-міністра. Переступати через них глава ВР не стане. Що стосується норми про те, коли Президент не підписує у встановлений законом і Конституцією термін ухвалені закони, і тоді у голови парламенту з'являється право ввести їх в дію за своїм підписом, то, знову ж таки, все залежатиме від практики застосування. Я знаю позицію Олександра Олександровича: він є прихильником "незастосування" подібної тактики. Тому що можливі розбіжності слід долати цивілізованим шляхом, через конструктивний діалог, через узгодження позицій. Публічне і прозоре використання таких методів і дозволяє виробити політичні традиції, якими так гордиться кожна європейська країна.
- Чи означає це, що ми спостерігаємо занепад президентської форми правління і цементування парламентсько-президентської республіки?
- Переконаний, що ні про який "занепад" не можна говорити. А слід говорити про те, що політична реформа наповнюється змістом конституційних законів, які були передбачені ще на початку цього шляху, коли кандидат у Президенти Віктор Ющенко і кандидат у Президенти Олександр Мороз підписали угоду про принципи взаємодії. А ще раніше це було предметом обговорення і досить збалансованого рішення при проведенні акції "Повстань, Україно!". Тоді вперше Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Олександр Мороз і Петро Симоненко підписали спільний документ, де йшлося про необхідність здійснення політичної реформи і переходу від президентської до парламентсько-президентської форми правління. Таким чином, не відбувається нічого надзвичайного. Реалізується демократична модель організації влади, за яку і напередодні виборів, і під час виборів виступали і нинішній Президент Віктор Ющенко, і Олександр Мороз, і Юлія Тимошенко, і Петро Симоненко. На користь такої моделі неодноразово висловлювався і лідер Партії реґіонів Віктор Янукович.
- Після 12 січня почалися розмови про те, що владу в країні фактично поділили дві команди - Партія реґіонів та Блок Юлії Тимошенко. Чи згодні Ви з цим твердженням?
- Категорично не згоден. Про розділ країни жодною мірою не йдеться, зате можна говорити про те, що стосунки між інститутами влади стають більш прозорими і зрозумілими. Ясно, хто й за що несе відповідальність, якими інструментами користується для реалізації своїх повноважень. Адже правова неврегульованість - це "живильний бульйон" для суб'єктивізму, корупції і бажання під прикриттям благих розмов про інтереси громадян вирішувати свої вузькобізнесові інтереси. Тепер закон про КМ вибиває козирі з рук тих, хто намагався використовувати правовий дуалізм у своїх цілях.
- Як у нових умовах поведеться Юлія Тимошенко? Ухвалений закон дає фракції БЮТ можливість проникнення у владу, більш сильного контролю над нею. Чи не призведе це до того, що зрештою вона переграє своїх опонентів, у тому числі й соціалістів?..
- Хочу звернути увагу, що закон про опозицію ухвалений в першому читанні. Я був у складі робочої групи і можу стверджувати, що в нинішньому вигляді він не пройде через парламент у другому читанні, а буде доповнений істотними змінами і корективами. Це не зла депутатська воля, а правовий підхід. Тому що ціла низка позицій в цьому законопроекті не узгоджується з Конституцією, наприклад, з 6-ю статтею Основного Закону, де йдеться про принцип поділу властей. Ну не може опозиція "частково проникати" у владу. Хоча сам по собі закон має право на існування, він повинен бути вмонтований в систему законодавства і гарантувати опозиції право представляти свою точку зору, критикувати уряд і коаліцію, пропонувати альтернативну програму розвитку. Інша справа, наскільки сама опозиція готова до таких цивілізованих форм роботи? Досі її представники демонстрували інший підхід: скандали, блокування трибуни, бійки, провокації.
Окрема тема - проголосований в парламенті закон "про імперативний мандат" для депутатів Верховної Ради АР Крим і місцевих рад. На жаль, деякі статті суперечать нормам Конституції України, які по деяких позиціях, нагадаю, є нормами прямої дії. Наприклад, передбачене пунктом 1 розділу VI закону поширення його дії на депутатів місцевих рад, обраних 26 березня 2006 р., суперечить частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або відміняють відповідальність особи. Це призведе до ситуації, коли під час розгляду спірних моментів у судах суди будуть керуватися нормами Конституції України, а не ухваленого закону. Є й інші юридичні нестиковки, які в цьому конкретному випадку мотивують Президента правомірно використати право вето.
- Яке місце тепер посідатиме "Наша Україна"?
- Ми завжди говорили про те, що є прихильниками широкої коаліції, бо це потрібно не тільки соціалістам або Партії реґіонів. Це перш за все потрібно країні, оскільки дає можливість подолати штучний розкол, який нав'язувався протягом тривалого часу і досяг свого апогею під час попередніх президентських виборів. Тому для "Нашої України", я думаю, залишається актуальним питання визначення свого подальшого політичного майбутнього. В цьому контексті мені здається дуже своєчасним пропозиція Голови парламенту Олександра Мороза повернутися до практики проведення круглих столів. Під час останньої наради Президента, спікера і Прем'єр-міністра ця ідея була підтримана всіма учасниками переговорного процесу.
- А чим тепер займатиметься РНБОУ? Раніше передбачалося, що цей орган буде основною противагою Антикризовій коаліції і Кабміну...
- Статус РНБОУ визначений Конституцією і відповідним законом. Тому мова йде тільки про одне: якою мірою професійно цей інструмент буде використовуватися. Тут вкрай важливо, щоб зберігся усталений стиль взаємин між Президентом, Головою парламенту і Прем'єр-міністром. В такому разі, гадаю, РНБОУ має всі підстави бути найважливішою інституцією для ухвалення довгострокових стратегічних рішень, не перебираючи на себе повноваження ні парламенту, ні уряду. Завдання цього органу - не вказувати, що і кому робити, а стати майданчиком консолідації для всіх політичних сил і органів влади. Ви ж знаєте, що реалізація рішень, які приймаються РНБОУ, покладається на Кабінет Міністрів. Тому вони повинні працювати в тісному зв'язку, на етапі підготовки відповідних рішень виключати КМ з цього процесу просто нерозумно. Такі спроби в минулому були. Думаю, що в майбутньому їх або не буде взагалі, або їхню активність буде мінімізовано.
- Про це потурбується Володимир Радченко - силовий віце-прем'єр?
- Володимир Радченко - досвідчений професіонал, що має високу кваліфікацію і досвід роботи в силових відомствах. Навіть за часів Президента Кучми, коли силові відомства використовувалися як дубинка для боротьби з будь-яким інакомисленням, він завжди користувався репутацією людини, яка не переступає букву закону. Тому немає жодних підстав підозрювати його в бажанні виходити за рамки Конституції або чинного законодавства. В усякому разі, виступаючи в парламенті, він ще раз визначив це як найважливіший пріоритет своєї роботи.
- Чи відповість Ющенко ударом на удар? Чи спробує радикалізувати ситуацію за допомогою Конституційного Суду, який вже збирається з силами для відміни політичної реформи?
- Ваше запитання є певним віддзеркаленням настроїв у суспільстві з приводу того, що позиція Конституційного Суду може бути політично заангажованою. Ми ж виходимо з того, що КС є найважливішим інструментом у вирішенні складних політичних і правових питань, що виникають в процесі розвитку державного будівництва. І завжди виступали за те, що він повинен бути позбавлений від будь-яких форм позаправового впливу, коли домінування того або іншого інституту влади, чи тієї або іншої політичної сили позначається на рішеннях КС.
Я глибоко переконаний, що все, що відбувається в країні сьогодні, буде мінімізувати ризики позаправового впливу на Конституційний Суд.
- Поки тривають правові розборки, укладаються найнеймовірніші союзи (наприклад, вже говорять про стійкий альянс БЮТ і ПР), політичний майданчик залишається вільний - на ньому зараз активно працює Юрій Луценко. Чи припускаєте Ви можливість організації екс-міністром МВС "другого Майдану", який "змете" нинішню владу і спровокує дострокові вибори?
- Дай, Боже, нашому теляті вовка з'їсти.
Розмову вела Ольга ЗАВ'ЯЛОВА.
Останні новини
Версія для друку
