Архів: 25.07.2005 – 20.04.2006
Іван БОНДАРЧУК: Сьогодні у соціальній сфері між деклараціями та реальністю існує дистанція досить великого розміру (31.07.2006)
Розподіляючи тиждень тому комітети у Верховній Раді, більшість народних обранців прагнули потрапити у комітети, пов'язані з банківською діяльністю або ж паливно-енергетичним комплексом. Проте мало хто наважиться бути відповідальним за питання науки та освіти, молодіжної політики. Така ж ситуація і з соціальними проблемами. Для Соціалістичної партії завжди пріоритетними були питання соціального захисту громадян, тому не дивно, що саме представник фракції Соціалістичної партії України Іван БОНДАРЧУК очолив Комітет з питань соціальної політики та праці. У розмові з нашим кореспондентом він розповів про головні причини занепаду соціальної політики та перспективи подолання соціальної кризи в Україні.
- Іване Миколайовичу, тривалий час у процесі ринкових перетворень у суспільстві панував стереотип соціального захисту населення як чогось залишкового порівняно, наприклад, із питаннями промисловості або вдосконалення технологій. На вашу думку, на якому рівні зараз знаходиться соціальна політика держави?
- Якщо взяти нашу Конституцію, яку приймали 10 років тому, то в статті першій, де йдеться про визначення нашої держави, сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава". Отже з-поміж усіх визначень є таке слово, як "соціальна". Це формально дуже добре і означає, що держава не просто декларує, а й розуміє соціальну функцію, тобто функцію захисту та підтримки співвітчизників. Є певна категорія громадян, які потребують додаткового соціально захисту з боку держави - це інваліди, пенсіонери, діти, багатодітні сім'ї тощо. Але між деклараціями та реальністю на даний момент існує досить велика дистанція.
І те, що представник Соціалістичної партії України одержав посаду голови Комітету з питань соціальної політики та праці, є не просто свідченням визнання нашої боротьби у цьому напрямку впродовж 15 років. А це також велика відповідальність, тому що ми розуміємо, що з нашого комітету повинні виходити такі законопроекти, які сприятимуть покращенню життєвих умов населення України. У свій час я, як керівник Вінницької обласної організації Соціалістичної партії, в період виборчої кампанії зустрічався з людьми, і мене запитували: у якому комітеті я хотів би працювати у разі обрання? Я відповідав, що не бачу для себе інших шляхів, як комітет із соціальної політики. Адже я маю певний досвід у цій сфері, очолював обласну раду, остання посада перед обранням - заступник голови державної адміністрації, на якій я відповідав за вирішення соціальних питань. Тому для мене це не просто тимчасове бажання, це моє відверте прагнення.
- Вже пройшли перші засідання в комітетах. Які ключові моменти ви виділили для подальшої роботи у своєму комітеті?
- Наразі керівництво Верховної Ради вимагає надати свої пропозиції щодо подальшої роботи. Тобто щоб до відпустки ми визначилися, які законопроекти будемо розглядати на наступній сесії, яка розпочнеться 4 вересня. Дещо ми вже зробили, утворили чотири підкомітети. Наш комітет подав на ратифікацію європейську соціальну хартію. Дуже хороший документ. Але, як на мене, ми навіть дещо поспішили, ратифікувавши цю хартію в цілому. Тому що є деякі моменти, які поки що ми не зможемо реально втілити в життя. Проте ми взяли на себе дуже великі зобов'язання перед європейською спільнотою, бо ратифікація цієї угоди передбачає постійний моніторинг з боку євроструктур. Нещодавно у Верховній Раді обговорювався проект бюджетної резолюції на наступний рік. У другому читанні затвердили цей проект. І голова Бюджетного комітету Микола Азаров, доповідаючи про реалізацію зауважень, які вони врахували між першим і другим читанням, відзначив, що на вимогу Комітету соціальної політики включено положення про недопустимість і неможливість скорочення видатків на соціальні потреби в бюджеті наступного року. Те, що там враховувалося, - це, звичайно, добре, але ще є низка моментів, які ми повинні чіткіше конкретизувати. А, отже, знайти своє відображення в проекті бюджету, який ми маємо подати до Верховної Ради восени.
- На вашу думку, наскільки ефективно сьогодні працюють органи місцевого самоврядування, як суб'єкти управління соціальним захистом населення на реґіональному рівні?
- Наразі соціалісти мають можливість реально впливати на розвиток подій не тільки в парламенті, а й на рівні місцевої влади, тому що ми досить широко представлені в органах місцевого самоврядування. В деяких областях нам це вдається. Ми хочемо створити соціалістичну вертикаль. Прагнемо, щоб питання соціальної політики стали пріоритетними для рад різних рівнів. Сфокусувати увагу на вирішенні всіх соціальних проблем від великого міста до маленького селища. Нам слід чіткіше визначити шляхи збільшення державної підтримки села. Якщо ми проголосили цей рік "Роком села", а нічого не зробили, то хоч на фініші цього року потрібно докласти зусиль. Адже сьогодні вкрай недостатня газифікація сіл, скрутна ситуація з наданням необхідної медичної допомоги в сільській місцевості. Це все проблеми соціального захисту. І якщо ми дійсно зможемо досягти певних позитивних змін у цьому напрямку і скоординуємо роботу разом із представниками органів місцевого самоврядування, результат буде вдвічі більший. Для того щоб це сталося, я ініціюю проведення семінару з головами та секретарями аналогічних комісій обласних рад. Можливо, потім ми підемо і далі. Проведемо такі семінари для керівників комісій районних та міських рад.
- На які закони потрібно звернути увагу в першу чергу в здійсненні соціальної політики держави?
- Верховна Рада нового скликання отримала у спадок декілька десятків законопроектів соціального плану, які були підготовлені нашими попередниками. Деякі з них пройшли режим першого читання, а деякі відправлені на повторний розгляд. Є над чим працювати. Зараз проревізуємо ті законопроекти, що нам дісталися у спадок, і вирішимо, яким чином їх вдосконалити.
Один із прикладів - проект Трудового кодексу України, який розробляється впродовж трьох років. Зараз я працюю над цим документом. Адже ми досі користуємося КЗПП радянських часів, настав час замінити його. Потрібно звести всі закони, що реґламентують права як найманих працівників, так і роботодавців, в один надійний і дієвий документ, щоб врахувати всі реалії сьогодення.
А також не слід забувати й про те, що питання соціальної політики стосуються не лише нашого комітету. Ми зі своїми колегами внесли проект постанови, в якій пропонуємо накласти мораторій на підвищення комунальних тарифів на нинішній і на наступний роки, наразі він знаходиться на розгляді в інших комітетах. Маю надію, що до завершення цієї сесії він буде проголосований. На мою думку, потрібно розібратися і перш за все забезпечити випереджаюче зростання заробітної плати і пенсій. А вже потім говорити про підвищення тарифів.
- І яким чином можна сьогодні цього досягти?
- Необхідно зробити ревізію і переглянути, які в нас є додаткові резерви наповнення бюджету. Таких резервів, як підвищення платіжної дисципліни, тобто вчасної сплати податків, не достатньо. В мене є кілька законопроектів моїх колег по партії стосовно більш ефективного використання державного майна під час приватизації, а також введення програм більш економного використання енергоносіїв. Якщо ми зуміємо втілити ці механізми у життя, то зможемо збільшити надходження до бюджету. Нас, соціалістів, цікавить не лише один комітет і прийняття законів, які сприяли б підвищенню заробітної плати і пенсій. Все взаємопов'язане. І насамперед потрібно вирішити проблеми економічні.
- Яка зараз ситуація з поверненням громадянам України знецінених заощаджень СРСР?
- Це зобов'язання з нашої виборчої програми. І тому ми працюємо над прискоренням повернення знецінених заощаджень громадян. Але існує багато підводних каменів у цій справі, яких не видно на перший погляд. Багато наших колег, депутатів із інших фракцій наполягають на терміновому поверненні вкладів. Але потрібно зважати на реальний стан речей. Адже зробити це за один раз нереально. І я, як голова комітету, захищаю цю позицію комітету і пропоную підходити до вирішення проблеми реально. Тому що ми можемо підняти ту планку, яку в результаті не подолаємо. Слід діяти поступово, за принципом крок за кроком. Ми пропонуємо, щоб записали в проекті бюджету видатки на ці цілі в обсязі не менше 1% від валового внутрішнього продукту. Це кілька мільярдів гривень. На відміну від десятків мільйонів, які виділялися досі. Проте на все потрібний час для правильного планування роботи. Якщо це буде зроблено (а ми рішуче налаштовані працювати у цьому напрямку), то ми реально прискоримо вирішення цієї проблеми.
- Як проводиться робота комітету щодо питань погашення заборгованості із заробітної плати?
- Верховна Рада, затверждуючи бюджетну резолюцію на 2007 рік, дала доручення Кабміну підготувати законопроект, який би гарантував повернення заборгованості із заробітної плати працівникам підприємств-банкрутів. Тобто тих, що вже втратили свої активи. Таких, що мають заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками, дуже багато. Зараз ця заборгованість становить понад один мільярд гривень. І, як правило, підприємства вже не мають чого продавати, щоб виплатити людям зарплатню, що вони заборгували. Це, скажімо, колишнє сільськогосподарське підприємство, в якому одна шафа і печатка. Вже всю худобу і техніку розпродали, але ж люди не винні, що стали жертвами тієї нерозумної і безвідповідальної політики. Адже люди працювали, вклали свою працю та здоров'я, і вони повинні одержати, відповідно, ті гроші, на які вони заслуговують. І у всьому цивілізованому світі держава бере на себе зобов'язання і повернення цих боргів через відповідні гарантійні фонди.
Розмову вела Надія ДУНАЄЦЬКА.
Архив за 25.07.2005 – 20.04.2006
Версія для друку
