Гуртом жити - гуртом олігарха бити. Валентина СЕМЕНЮК об'єднає 1,5 млн. сімей, які мешкають в гуртожитках (10.09.2007)
-Фонд держмайна не дозволить, аби олігархи викинули вас із дітьми на вулицю, - переконує голова ФДМУ соціалістка Валентина Семенюк. - Але заради цього ви повинні об'єднатися у громадську організацію - Всеукраїнську Спілку захисту конституційних прав мешканців гуртожитків.
Звісно, українське прислів'я радить разом батька бити. Але, коли мова заходить про проблеми мешканців гуртожитків, то в ролі батька, якому доводиться протистояти, можуть виступати і наші суди, і вітчизняне чиновництво, і українські олігархи. Одні - не бажають шукати вихід із глухого кута, у який потрапили півтора мільйона українських сімей; інші, захищаючи приватну власність, не цураються викинути людей з малолітніми дітьми на вулицю; а хтось, скориставшись недосконалістю законодавства, потирає долоні, виставляючи на аукціонний продаж будинки в центрі міста...
Валентина СЕМЕНЮК судилася з... Фондом держмайна
Валентина Семенюк: "Від Президента, депутатів, міських голів ми тільки й чуємо про недоторканність приватної власності. А хто ж буде захищати людей, яких незаконно привласнили, разом з майном продали?.."
Відповідь на це запитання дали установчі збори Всеукраїнської Спілки конституційних прав мешканців гуртожитків. Ініціатором створення громадського об'єднання став Фонд державного майна України. В актовому залі ВАТ "ЗНДІЕП" зібралося понад 450 представників усіх куточків України. Дехто з'явився навіть з малечею. "Лишити маля нема з ким, а я тут маю бути присутня, бо мова йде про наше житло", - зізналася нам одна з делегаток зібрання, яка приїхала з дитям.
- У залі, дійсно, зібралися люди небайдужі, - погоджується Валентина Семенюк. - Небайдужі до долі, перш за все, своїх дітей, небайдужі до тих, кого ви представляєте, а саме - ваших сусідів, мешканців гуртожитків. Фондом державного майна України детально проаналізовано: сьогодні в гуртожитках проживає 1,5 мільйона українських сімей. Протягом 1993-1998 років при згубній політиці лібералів склалася ситуація, коли під час приватизації об'єктів державної власності до статутних фондів підприємств включалися гуртожитки. Цей процес супроводжувався порушенням закону про приватизацію державного житлового фонду. Тож сьогодні на часі вирішити проблему тисяч гуртожитків, які й понині залишаються на балансах приватизованих підприємств.
Раніше влада закривала очі на цю проблему. А біда з гуртожитками набула вже національних масштабів. До статутних фондів підприємств гуртожитки потрапили під час корпоратизації державних підприємств, у період указотворення, коли у вітчизняному законодавстві були великі прогалини. Тому мною, ще за головування у спеціальній комісії Верховної Ради, було зроблено роз'яснення і звернення до всіх жителів України, зокрема і до тих, хто проживає у гуртожитках, як вирішувати цю проблему правовим шляхом. Ставши головою Фонду держмайна, я продовжила цю роботу, порадивши мешканцям гуртожитків, будинки яких були незаконно включені до статутних фондів, подавати в суд на Фонд держмайна. А Фонд держмайна України, у свою чергу, мав у судовому порядку визнати свою помилку. Я прекрасно розумію, що я, як голова ФДМУ нинішнього, вимушена визнавати помилки своїх попередників. Тим часом на Фонд держмайна почався масовий тиск тих хазяїв, які вже привласнили гуртожитки, або того начальства, яке боялося розставатися із власністю.
- Я - за диктатуру закону, - продовжує Валентина Петрівна. - Тому вирішувати цю проблему треба тільки правовими методами. Таким шляхом вже пройшло чимало гуртожитків. Боротьбу за людей у гуртожитках я розпочала ще у 2002 році. За цей час ми повернули людям 3700 гуртожитків. Ще 1872 чекають свого переходу до комунальної власності, аби громадяни отримали змогу реалізувати своє конституційне право - право на житло. У Фонді держмайна ми спеціально призначили декількох фахівців-юристів, які цілеспрямовано займаються гуртожитками і відстоюють права людей у судах. На сьогоднішній день ФДМУ задіяне у 56-ти судових справах, де ми визволяємо гуртожитки, які незаконно були включені до статутних фондів підприємств. Але бігати по всіх гуртожитках, відвідувати всі судові процеси просто неможливо. А громадська організація, тісно співпрацюючи з юридичними департаментами ФДМУ, допоможе вирішити питання повернення гуртожитків і передачі їх для приватизації мешканцями. Не може держава залишити у біді чи вигнати на вулицю людей, які пропрацювали на своїх підприємствах по 10, 15, 20 років, стояли в черзі на отримання житла і так його й не отримали. Я вважаю, що буде правильно створити Всеукраїнську громадську організацію захисту конституційних прав мешканців гуртожитків. Самі знаєте - один у полі не воїн, а батька тільки гуртом легше бити...
Регіони: війна за власне житло
- Впродовж шести років я варюся в аналогічних проблемах, - зізнається з трибуни член правління Спілки власників житла міста Києва Ніна Карпюк. - Я представляю житлово-будівельний кооператив з чотирьох будинків, у яких 528 квартир. Але ми трохи раніше зрозуміли, що нам необхідно об'єднатися. Адже поодинці нам було дуже важко відстоювати свої права навіть у районній адміністрації (я з Подільського району столиці). Спочатку ми зорганізувалися у спілку власників житла на рівні району, через півроку - на рівні столиці, а потім - і на всеукраїнському рівні. Це об'єднання очолює Валентина Петрівна. За час її керівництва ми отримали значну інформаційну підтримку. Тепер можемо на рівні вести предметний діалог навіть з юристами житлово-комунального господарства, працювати з ними, спілкуватися, заперечувати їм і відстоювати свої права. Ми брали активну участь у внесенні поправок і пропозицій до нового Житлового кодексу, який, на жаль, до цих пір не прийнятий Верховною Радою. А не прийнятий цей важливий нормативний акт досі тому, що нашу житлову сферу ще до кінця не розікрали, не поділили і не прихватизували. Усі ми знаємо, що в державі планується глобальна реформа ЖКГ зі значними капіталовкладеннями з держбюджету. На ці мільярди й зазіхають так звані "ефективні власники", які зумисне банкротують будинки, аби зробити мешканців орендаторами. Цьому процесу можна протистояти тільки спільними зусиллями.
- Ситуація у Криму така ж, як і по всій Україні, - погоджується представниця "ЄвпаторіїЖИЛБУДУ" Галина Онищенко. - Ті гуртожитки, за які ми сьогодні воюємо, якщо копнути архівні документи, по суті були збудовані за державний кошт, тож і належати мали б державі. А нового власника турбує лише чинник наживи на наших будинках. Мешканців змушують підписувати кабальні договори. Людям, які прожили в цих приміщеннях по 30 років, пропонують реєстрацію на півроку. Сімейні гуртожитки стали "холостяцькими", введено плату за койко-місце. По 50 гривень на місяць додатково за кожного пожильця гуртожитку! Плюс квартплата і рахунки за комунальні послуги. Нам відключають воду, тепло, газ. Свої проблеми нам доводиться вирішувати шляхом облоги державних установ, вимагаючи захисту своїх прав у прокуратурі, міськраді тощо.
- Одне з підприємств міста Запоріжжя подало до міської ради кошторис на проживання в гуртожитку, - розповідає свою історію представник запорізької Асоціації домових комітетів Костянтин Бувальцев. - Навіть фахівці головного економічного управління дуже довго реготали, переглянувши його. У кошторис гуртожитків було включено навіть видатки на відрядження за перельоти директора підприємства літаком до Москви! Таким чином квартплата за проживання у гуртожитку становила 3,80-4,30 гривень за квадратний метр житлоплощі! Додайте до цього сплату за всі комунальні послуги. Отож проживання в одній кімнаті гуртожитку виходить 500, 700, 800 і навіть 1000 гривень на місяць!
- А у нас 6,70 гривень за кв. метр квартплата! - лунає голос із залу...
- Скидається на те, що все, що з нами відбувається, - це чиясь спланована, дуже чітко вибудована схема, - переконана львів'янка Людмила Поліщук. - І згідно з тією схемою "працюють" над нами усіма. Два чи навіть три роки тому, якраз завдяки Валентині Петрівні, вона була на той час у Львові, ми всі об'єдналися в місті. До речі, у гуртожитках Львова живе майже 90 тисяч мешканців, це восьма частина міста. На жаль, міська влада, обласна намагаються роз'єднати наше об'єднання. Бо якщо чиновники не дослухаються до наших вимог, ми пікетуємо міську раду. Сьогодні мешканцям гуртожитків загрожує вже й фізична розправа, у прямому значенні цього слова. Якщо потрібні факти, ми їх наведемо. Наших дітей не реєструють. В армію хлопців беруть, а от записатися в бібліотеку - неможливо, потрапити до лікаря - нема реєстрації, до вишів не приймають. Шановні! Дитині виповнилося 18 років, а її позбавляють першого в житті голосування!
- Скажу більше, - продовжує Людмила Степанівна, - нам стало відомо, що половина гуртожитків в Україні на цю зиму може залишитися без тепла! Чому? Цілком законно - за борги. Але не за борги людей, а за борги тих підприємств, у віданні яких лишаються людські помешкання.
Валентина Семенюк: проблему гуртожитків треба розв'язувати комплексно
- Уперше я зайшла у виконавчу владу лише в 2005 році, - резюмує результати обговорення Валентина Семенюк. - За мого керівництва Фонд держмайна вперше (!) перерахував усі гуртожитки в Україні. Раніше навіть ніхто не вів обліку, скільки їх є. Під час повної інвентаризації державного майна доводилося стикатися зі страшними речами. Відверто скажу, були випадки, коли державні об'єкти купували, а гроші платити... забували. Тепер доводиться "розгрібати" всі ці справи.
За роки своєї роботи я добре зрозуміла, як домагатися свого, - каже Валентина Петрівна. - Наведу приклад. Ходили до мене кияни, скаржилися, що у них над головами будують пентхаузи. Один випадок, інший, цілий стос заяв... Можна, звісно, кинутися допомагати одному, другому, третьому... І ніде не виграти. А я зібрала активістів проблемних будинків, сіли, обміркували свої дії і вирішили звернутися за роз'ясненнями до Конституційного Суду. Два дні на трибуні - і ми перемогли. Одним нормативним документом ми домоглися, що тепер ніхто нічого не зможе надбудувати у житлових будинках без згоди мешканців цього будинку. Проблема вирішилася сама по собі.
Так само і з гуртожитками. Проблему треба розв'язувати комплексно, на законодавчому рівні. Наше завдання - внести кваліфіковані поправки до нового Житлового кодексу України. Хто краще за мешканців гуртожитків знає про їхні проблеми? Що таке закон? Це - кельма, якою треба працювати. І цю кельму треба передати тим, хто буде вміло нею користуватися. Цей інструмент для відстоювання інтересів громадян, які проживають у гуртожитках, і має отримати новостворене громадське об'єднання, - завершила Валентина Петрівна.
Оксана СМОЛЬНА
Останні новини
Версія для друку
