Архів: 05.02.2004 – 12.02.2004
Референдум, як нокаут керівництву Оржицького району (23.11.2011)
На фоні резонансних подій, що відбуваються в Україні, як-то: ламання паркану біля Верховної Ради, захоплення чорнобильцями приміщень обласних пенсійних фондів - подія, що відбулася 20 листопада в селі Лазірки Оржицького району, що на Полтавщині, пройшла в масштабах держави майже непоміченою.
Непоміченою - поки що. Бо й справді, як же треба було оржицькій владі "щільно попрацювати", щоб довести людей до проведення референдуму щодо від'єднання від свого району і приєднання до іншого. Якби до іншої держави, скажімо до Німеччини, або до Франції, ще можна було б зрозуміти, а до сусіднього району своєї ж області...
Невже, запитає читач, не можна було вирішити питання спокійно, без зайвого галасу? Організувати збори сільської громади, визначити шляхи вирішення проблем. На жаль, виявилось, що не можна. Районна влада в особі голови РДА та голови ради вибрала інший, певно, по-їхньому більш зручний, а точніше, звичний шлях - заборонити, натиснути, залякати. До речі, наша газета вже писала про це ("На майдані у Лазірках революція іде!", 31 від 29 вересня 2011 року)
Усвідомлюючи такий стиль роботи районного "начальства", Лазірківський сільський голова Василь Ільченко вважає, що після проведення референдуму для його односельців та для нього особисто все тільки починається. Уже наступного дня його почали смикати з району: де взяв кошти на проведення референдуму? Самі ж районні органи так і не знайшли обіцяні до останнього дня близько 10 тисяч гривень.
Так само, як не знайшли кошти на утримання дільничної лікарні в селі, будівництво автобусної зупинки та на допомогу у вирішенні інших соціальних потреб лазірківської громади. Зате очевидно, що голови РДА та райради, прокурор та районний суддя відшукали свій вихід вирішення проблем - сховатися за папірець - винести протест, заборонити, відмінити.
Вони, чиновники, думали, що ніхто із селян не буде займатися референдумом безоплатно. Так, пошумлять, покричать і замовкнуть або злякаються. Та, о диво, ніхто причетних до підготовки та проведення референдуму, ні влади, ні її папірців не злякався, хоч і не заробив на цьому ані копійчини. Люди працювали безплатно, за ідею, захищаючи власні права, проти свавілля влади.
20 листопада 2011 року 68,7% виборців села Лазірки (1352 виборців - із загальної кількості 1967) узяли участь у референдумі. У бюлетені було лише одне питання "Чи згідні Ви на вихід Лазірківської сільської громади з територіального підпорядкування Оржицького району та перехід в територіальне підпорядкування Гребінківського району". "Так" відповіли 1197 осіб, "Проти" - 128. Визнано недійсними - 27 бюлетенів. Ось такий результат "двобою" районної влади і сільської громади. У боксі це називається нокаут.
Що тепер будуть робити оржицькі чиновники та їхнє високе начальство в Полтаві та Києві? Подадуть на лазірківців до суду? Але все було зроблено в межах законів і Конституції, що визнав навіть відповідний парламентський комітет у своєму рішенні. Покладуть результати волевиявлення громадян "під сукно", як це часто буває? Але ж окрилені спільним успіхом члени лазірківської громади на цьому не заспокояться.
Отже, чим закінчиться ця історія - важко уявити. Зрозуміло одне - влада району повністю втратила довіру громадян, принаймні на рівні одного з найбільших сіл - Лазірок.
Чи зрозуміла це сама влада? Якщо ні... Тоді чого дивуємось, що ми так "заможно" живемо у справді багатій, але "демократичній" країні.
Післямова
З проханнями прокоментувати цю подію ми звернулися до голови Гребінківської райради соціаліста Валерія Зінченка, а також до депутата Полтавської облради, першого секретаря ОК СПУ Степана Бульби.
Валерій ЗІНЧЕНКО: "Подія справді безпрецедентна. Проблеми є в кожному районі, але на те і влада, щоб вирішувати їх у порозумінні та тісній взаємодії з сільськими радами і керівниками громад, не допускаючи такого загострення стосунків".
Степан Бульба: "Я був запрошений і брав участь у відкритому засіданні сесії Лазірківської сільської ради 23 вересня, де приймалося рішення про проведення референдуму.
Відверто кажучи, здивувала і обурила поведінка присутніх там керівників районної влади, які замість пошуку шляхів вирішення конфлікту в присутності десятків і десятків селян брутально і безпардонно тиснули на депутатів сільради і сільського голову з метою недопущення референдуму.
За таких взаємин стало ясно, що громада села підтримає референдум. Водночас було очевидним, що районне керівництво не налаштоване на конструктивну співпрацю з громадою і протидіятиме можливості волевиявлення людей. До речі, про це я інформував депутатів обласної ради на сесії 28 вересня. На жаль, мої передбачення справдилися. Влада району досі не хоче визнати свою вину за ситуацію, що склалася. У той час, як мешканці Лазірок змушені були вдатися до таких неординарних дій для захисту своїх інтересів, користуючись правом, визначеним Конституцією.
І справа навіть не в тому, як будуть реалізовані результати референдуму. Мова про те, що влада зобов'язана поважати людей і вирішувати їхні насущні проблеми. В іншому разі вона не потрібна людям".
Віталій БЄЛКОВСЬКИЙ
Архив за 05.02.2004 – 12.02.2004
Версія для друку
