Архів: 08.01.2004 – 15.01.2004
Справа Кучми і суд над системою (21.09.2011)
11 років тому зник журналіст Георгій Гонгадзе. 16 вересня у Києві пройшла акція вшанування його пам'яті. Учасники акції пройшли від Майдану Незалежності до Адміністрації Президента, тримаючи транспаранти, свічки та лампадки з іменами 63-х журналістів, загиблих в Україні за роки незалежності.
"Справа Кучми і суд над системою" - так називається стаття Володимира Чемериса для інтернет-видання "Українська правда", засновником якого був Георгій Гонгадзе. (Подаємо скорочено).
Свого часу учасники "України без Кучми", яка вибухнула після вбивства Гонгадзе, говорили не тільки про необхідність відставки Кучми, а й про необхідність подолання системи кучмізму, яка виявила себе в президентському авторитаризмі, переслідуванні та навіть фізичному знищенні громадян за їхні погляди, у політичному та економічному всевладді великого капіталу, соціальній прірві між невеликим числом наближених до президентської влади олігархів та масою українців.
Екс-президент говорить, що "справа Гонгадзе" була змовою проти національних інтересів і що її замовники знаходяться за межами України.
Що ж, це характерна риса всіх диктаторів - шукати руку Вашингтона чи Москви у тому, що проти них повстав власний народ. Насправді ж національні інтереси України полягають у тому, щоб ми були демократичною і правовою країною, де злочини, вчинені навіть міністрами і президентами, не ховалися під килимком, як сміття, яке не варто виносити з хати. Ми будемо демократичною нацією лише тоді, коли відверто визнаємо, що один або кілька з наших президентів - злочинці, коли дамо злочинові адекватну оцінку.
"Україна без Кучми" хотіла суду над Кучмою, уявляючи його як суд над Системою. Зрозуміло, що за Кучми такого суду не могло відбутися. Але його не могло відбутися і за "помаранчевих". За "помаранчевих" Система кучмізму залишилася. Просто у Кучми тоді було інше прізвище. Можливо, навіть ДВА.
Ті ж самі порушення громадянських прав, переслідування опонентів, намагання повернути президентський авторитаризм. "Помаранчева" міліція так само розганяла мітинги, як і міліція часів Кучми, а "всенародне" обговорення "народної Конституції" Ющенка мало чим відрізнялося від організації кучмівського конституційного референдуму 2000-го року.
Прірва між "великими українцями" та українцями "маленькими" (вислів Ющенка) не лише не зникла, а й поглибилася. Заводи та природні багатства України приватизувалися із ще більшою швидкістю. Соціальна держава в Україні була демонтована практично повністю. Освіта, медицина і гідне пенсійне забезпечення залишилися такими ж недосяжними, як і за Кучми.
Зміна влади в Україні 2010-го не призвела до системних змін. Соціальні та політичні тенденції, започатковані у 90-тих, за влади Януковича та Партії регіонів лише знайшли свій подальший розвиток.
Саме по собі відкриття справи проти екс-президента є для України надзвичайно позитивним фактом. Суд над кучмізмом стане не лише судом над Кучмою особисто, а й судом над "помаранчевими" вождями і "реформами" теперішніх українських правителів. Тепер будь-який авторитарний президент в Україні знатиме, що він може відповісти за свої дії.
Як мінімум, суд над Кучмою відкриє українцям багато інформації про функціонування першого кабінету країни. Як максимум, покаже, що авторитарна влада, це - не "порядок", а злочин.
Кучма має відповісти не лише за смерть Георгія, а за тисячі смертей українців, які дочасно пішли з життя через витворену екс-президентом диктаторсько-олігархічну Систему. Ми ще не знаємо, чи вбивав Кучма. Але ми точно знаємо, що вбивала Система, витворена за Кучми. В тому числі й система "орлів" з правоохоронних органів.
І якщо Печерський і навіть Верховний Суд виправдає конкретного громадянина Кучму, то суд історії не виправдає кучмізму - системного терору над українцями.
Головне, що у цьому суді історії зроблено перший крок: Кучма - підсудний.
Архив за 08.01.2004 – 15.01.2004
Версія для друку
