Архів: 11.11.2003 – 20.11.2003
Реформа ЖКГ: захист чи пограбування? (08.06.2011)
" ...Чи напилися ви, чи ні
Людської крові?.."
Т.Шевченко
Слово "реформа" зараз чи не найбільш популярне в країні. За 20 років незалежності нашої держави цей термін всім українцям добряче набив оскомину, а самі реформи пройшлися тайфуном по життях мільйонів співвітчизників. Найголовніше ж те, що, напевно, ніхто не зможе назвати жодної, яка б принесла людям користь, дала б поштовх до розвитку, забезпечила б щасливе й заможне життя або хоча б його покращення. Практично всі так звані реформи принесли більшій частині населення розруху, злидні, безробіття, захмарні ціни, втрату надії та віри у справедливість влади. Небувалу, нечувану корупцію, байдужість, бездушність, безвідповідальність чиновників.
Нам обіцяли реформи - ми їх отримали. Отримали й оторопіли...
Йдеться про серйозні речі, які зачіпають інтереси багатьох. Податковий кодекс - аби простіше було збирати податки, без урахування думки та можливостей платників. Земельна реформа - задешево викупити в селян паї, які зараз орендують за безцінь, в черговий раз обдурити та пограбувати народ. Пенсійна - така, аби не зачіпати інтересів чиновників, а простий люд, щоб не доживав до її отримання. При сьогоднішніх умовах життя цього досягти дуже просто. Реформа освіти - не дати можливості здобути освіту сільським дітям, а реформа медицини - обмежити доступ до лікування сільським людям. Запропонований Трудовий кодекс демонструє абсолютну байдужість до долі трудівників, необмежену сваволю роботодавця й цілковиту незахищеність людини труда.
Яка мораль цих та багатьох інших законів? На чию користь вони приймаються?
Відповідь проста: на користь можновладців та на догоду Заходу та МВФ.
Проблема наша в тому, що ми звикли вірити на слово кожному, хто ототожнює себе з владою. Кожен з нас сьогодні розплачується за непродумано віддані голоси на виборах штучно заниженим рівнем зарплат і пенсій, високими цінами та тарифами, жалюгідними умовами виживання та безнадією... Вже традиційно нас обдурюють, нам платять копійки за голос, і ми - голосуємо (не всі, правда, але більшість)... Нам здається, що голосуємо за інших, кращих. В результаті щоразу обираємо тих самих, готових заради надприбутку продати рідну матір.
Тепер про реформи, які найближчим часом планує проводити нинішня влада.
Реформи в усьому світі проводяться для того, щоб змінити організацію виробництва, економіки, науки, медицини на найвищий рівень сучасних прогресивних технологій. Найголовніша мета - покращення життя кожної людини. Так в усьому світі, але не в Україні. У нас все навпаки. Після реформ по-українськи залишається зубожіння населення, розруха, мільйони померлих і ненароджених, безробіття, а найголовніше - зневіра та апатія.
Для проведення такої необхідної, справжньої модернізації багатьох сфер життя нашої держави не вистачає лише одного - чесної, патріотичної, високопрофесійної влади, не ураженої корупцією.
Українська політика, на жаль, є безвідповідальною і хаотичною; єдине, що залишається в ній стабільним - представництво інтересів олігархів (незалежно від кольору влади) та захищеність державних посад бюрократів. Частина чиновників найвищого ешелону влади навіть не живуть в Україні, прилітають на роботу приватними літаками. Їхні діти навчаються за кордоном, лікуються вони та їхні родини також за кордоном. До їх послуг Феофанія - медичне містечко "для вибраних". Утримання її обходиться бюджету дорожче, ніж всієї сільської медицини.
Всі вони отримують високі зарплати, мають низку різного роду благ, доступ до фінансових ресурсів та інших матеріальних цінностей. Вони можуть дозволити собі не з'являтись роками на засідання Верховної Ради, отримуючи при цьому достойну зарплату. Тепер, виставляючи на сміх всю державу, пропонують узаконити свої неявки на робоче місце. При цьому вони не забувають отримувати ще й різні доплати та матеріальну допомогу. Чи стане така влада проводити які-небудь зміни для того, щоб простий люд жив краще? Думайте....
На засіданні Ділової ради ЄС в Брюсселі український уряд названо найбагатшим у світі. Як таке могло статися, що наша країна скочується в рейтингах до найбіднішої в світі, а її уряд - найбагатший?
За даними видання "Фокус", один із віце-прем'єр-міністрів за рік роботи в уряді збільшив свої статки з 223,6 мільйона до 795,5 мільйона доларів США. Це лише один приклад. В такому разі, звичайно, можна закликати всіх українців затягнути паски.
Дипломатичний радник глави Європарламенту Єжи Бузека Арнольдас Пранцкевічус заявив, що яскравим прикладом класичної олігархії в Європі є Україна: тут відбулося злиття бізнесу, політики і влади. В цивілізованих демократіях це неможливе.
То які реформи задля покращення життя всього народу можуть проводитись?
Біда більшості реформ у нашій країні в тому, що вони не змінюють суспільство, а служать забезпеченню тимчасового інтересу олігархічних кланів.
До розвалу Радянського Союзу Україна володіла найкращим науковим та економічним потенціалом, високими виробничими потужностями в усіх галузях народного господарства, мала сильну матеріально-технічну базу, найкращі в світі чорноземи. Це означає, що жити ми мали б чи не найкраще. Але це не так.
Що чекає нас, якщо заплановані владою реформи підтримає парламент? Особливо новий житловий кодекс, який вже пройшов перше читання? Якщо сказати коротко - проектом житлового кодексу влада наступає на останній притулок спокою і комфорту українців - житло. Необхідність проведення житлової реформи виникла ще задовго до здобуття Україною незалежності. І цілком очевидно, що вона не відпала із здобуттям останньої - навпаки, вона постала ще гостріше.
Житлово-комунальне господарство - занедбаніша та й чи не найскладніша галузь. Усі комунікації (як підземні, так і наземні), ліфтове господарство, значна частина будівель давно відслужили своє, термін експлуатації минув і все це знаходиться в аварійному або близькому до такого стані. І це далеко не повний перелік проблем. Для наведення ладу в ЖКГ потрібні багатомільярдні капіталовкладення.
Влада давно шукає вихід з такого становища. Судячи із запланованих змін до Житлового кодексу - знайшла. Він виявився дуже простим: усі проблеми галузі з держави перекласти на плечі та гаманці квартировласників. Якщо добре проаналізувати сьогоднішній стан, то в занедбаних будинках старої забудови проживає більшість простого люду із статками 800-1800 грн на місяць. Всі заможні давно живуть у власних маєтках чи новобудовах. Проблеми старого житлового фонду набагато складніші та затратніші. І всі вони будуть вирішуватись власним коштом мешканців.
Ніхто не виступає проти реформ. Без них і справді не обійтись. Але чому знову за рахунок вже до нитки обдертого народу? До нині діючих ЖЕКів в усіх мешканців багатоповерхівок є чимало обгрунтованих претензій. Проте при запропонованих змінах до Житлового кодексу нам доведеться мати діло не з комунальним підприємством, а з приватною структурою.
Пропонується два варіанти. Перший - створення на добровільних засадах об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Ця структура має взяти на себе усі функції колишнього ЖЕКу. На перший погляд - привабливо, але тільки на перший. Кабмін запропонував умови для створення цієї структури, які ніхто й ніколи, особливо в малих містах, виконати не зможе. Потрібні ліцензії, погодження, сертифікати, технічні засоби, спеціалісти і т.п. Все це робиться для того, щоб непогану ідею застопорити, бо ж тоді гроші власників квартир будуть використовуватися за призначенням і виключно на потреби їхнього будинку.
А от інший варіант. Пропонується приватна структура. Формується вона сьогодні таємно, лобіюється її створення олігархами. Вона буде носити назву "управлінська компанія". В штаті - директор із заступниками, секретарками, інспекторами, автомобілями. До її прав належатиме вибивання заборгованостей аж до виселення з квартир. Прикрим є те, що ця компанія може не заключати договір з кожним власником житла, достатньо його опублікувати в ЗМІ. Для входження в таку компанію достатньо згоди лише 30% власників, решту - зобов'яже вступити місцева влада. Такий пропонується закон. Все це для того, щоб не втратити контроль над фінансами, які сплачує населення і які до сьогоднішнього дня безконтрольно витрачаються всіма органами влади. Ціна питання - мільярди. Тарифи така компанія матиме право встановляти самостійно, без всяких погоджень та слухань. Платити доведеться за користування східцями, коридорами, за ліквідацію аварій, за дитячі майданчики та стоянку автівок і багато іншого.
Демократично?
Тарифи стрімко поповзуть вгору, стануть непосильними для більшості населення. З'являться боржники. Інспектори управлінських компаній матимуть необмежені повноваження і права: без згоди власників квартири зайти до помешкання, самостійно описати та оцінити майно та іншу нерухомість, у тому числі й квартиру. За борги можна буде виселити з квартири всіх мешканців, навіть неповнолітніх дітей чи інвалідів. Пеня на заборгованість пропонується у розмірі 3% від суми щоденно. Виселяючи з квартири, можуть запропонувати соціальне житло, а якщо у вашому місті такого немає, то пропонуватимуть інший регіон. Думаю, що Чорнобильська зона стане підходящим місцем. Дуже схоже на нове українське ГЕТТО.
Уже сьогодні за діючими тарифами заборгованість мають більш як 4 мільйони співвітчизників, а що буде, коли до складової включать ще додаткові позиції? Та й росту тарифів межі немає і в перспективі не очікується.
З прийняттям такого житлового кодексу багато з нас мають шанс стати бомжами або переселенцями. Виселяти без згоди зможуть і тих, хто не в змозі своєчасно виплачувати банківський кредит за своє житло.У проекті житлового кодексу є низка інших спірних положень. Одне з них - примусове виселення мешканців з будинків, які підлягають реконструкції або йдуть під знос, без згоди жителів. При цьому виселяти мешканців влада зможе у будь-який район міста, а не в межах одного, як це є зараз. Якщо ж власник відмовиться переселятися, його квартиру примусово викуплять. Це лише деякі епізоди із запропонованого проекту закону. Там вони в кожному слові, в кожному реченні. Цей та інші запропоновані владою кроки для "покращення життя" насправді ще важчим тягарем лягають на плечі простих українських сімей, що вже й так ледве зводять кінці з кінцями. Ситуація, яка складається сьогодні, дуже нагадує горезвісні події 30-х років минулого століття. Не вистачає лише абревіатури НКВС.
Українські політики від самого початку так званого реформування, обіцяючи виборцям рай на землі, або кривлять душею, або самі не усвідомлюють, що призначення законів зовсім інше: вони потрібні, щоб забезпечувати на практиці гідне життя своїм громадянам. Тож коли твердять, що реформи понад усе, хочу наголосити - людина понад усе. Якщо реформи дають людині краще життя, якщо вони її захищають, якщо вони надають їй впевненості у завтрашньому дні - тоді вони того варті. В протилежному випадку - це блеф і обман.
Думайте, люди, добряче думайте! Ваша байдужість та довіра політичним силам ліберального типу, ваші сподівання на те, що єдина людина "добрий цар" здатна кардинально покращити життя суспільства - САМООБМАН.
Доки всі ми не усвідомимо, що багаті люди - експлуататори - не будуть захищати наші права, життя не стане кращим. Не слухайте обіцянок, не вірте гарним словам. У нас є розум, є воля, є совість, є здатність робити правильний вибір. До влади ми просто зобов'язані привести справжніх патріотів, чесних і порядних. Щоб захищали нас із вами, а не свій бізнес. Ми ще маємо шанс очистити Верховну Раду та ради всіх рівнів, усю систему антинародної влади.
Степан ГОРДІЄЦЬ,
секретар Жмеринського
РК СПУ
Архив за 11.11.2003 – 20.11.2003
Версія для друку
