Архів: 15.01.2004 – 22.01.2004
Повернення соціалізму... (28.09.2011)
Незважаючи на свій відносно молодий вік, мені дивно спостерігати, як протягом двадцяти років незалежності українська влада намагається навіювати нашим громадянам, що їх нинішнє життя, котре скоріше схоже на виживання, є нормою, мовляв, так живе увесь світ!
Наче й не було радянської, нехай і недосконалої, соціалістичної стабільності, котра все ж гарантувала право на освіту, на працю, оздоровлення, відпочинок...
Сьогодні ті, хто прибрав до рук багатства, створені поколіннями радянських людей, розповідають, що це сентиментальні спогади та ностальгія, які прикрашають сіре буття радянських часів. Але чим далі ми рухаємося до капіталістичного "раю", тим краще усвідомлюємо позитиви соціалістичної економіки, коли громадяни були впевнені, що завтра їх очікує стабільна робота, зарплата, відпочинок.
Мимоволі згадую слова бізнесмена Попкова з відомого кінофільму "Принцеса на бобах":
"Я там корпел над оптимальной формой сливного бачка за сто двадцать рэ в месяц, а здесь у меня три магазина, фабрика своя... Я фабрикант! У меня три магазина, я их ненавижу! ...когда надо гнать, гнать, гнать, знать конъюнктуру, не продешевить, не упустить, там схватить, здесь урвать, тому в лапу сунуть, не вылететь из тележки... Я не могу, я не хочу! Я хочу домой, туда, обратно, к своим ста двадцати тугрикам, ...знать, что тугрики будут, и мне их хватит на портвешок, и на "Отдельную" по два двадцать..."
Нехай узагальнюючи і гіперболізуючи, але нині ця картина відображає настрої представників малого та середнього бізнесу, що мають виживати, гублячи людяність, перетворюючись на павуків у банці. І більшість з них розуміють: це безвихідь, де немає перспективи ані для себе, ані для родини, ані для держави загалом!
А фарс "розбудови держави" стає дедалі масштабнішим. Сьогодні пенсійна реформа - плюс десять років для мінімального пенсійного стажу, плюс п'ять років до пенсійного віку для жінок та загальний мінус для майбутніх пенсіонерів. Порівняймо: в часи застою радянська влада скорочувала робочий тиждень та пенсійний вік для багатьох небезпечних професій.
Ще одне "досягнення": після 20 років запровадження "ефективної ринкової економіки" держава вже відмовляється піклуватися про чорнобильців, афганців, дітей війни та інші малозахищені верстви населення!
Внесений "реформаторським урядом" антисоціальний законопроект про гарантії держави щодо виконання судових рішень за своїм цинізмом і трагічними наслідками для простих українців можна поставити на один антисоціальний щабель з так званою пенсійною реформою.
Загалом законопроект начебто не позбавляє людей пільг і не скорочує їхній перелік, але увагу привертає розділ "Прикінцеві та перехідні положення", який асфальтним катком проходиться по 17-ти чинних законодавчих актах та добробуту третини громадян держави. Адже повноваження щодо визначення порядку, критеріїв, умов їх надання та конкретну грошову суму пільги чи допомоги віддаються уряду!
Під "роздачу" потрапили не тільки пільгові категорії малозабезпечених верств населення, але й пожежники, працівники культури, міліції та прокуратури, яким пропонують переглянути 50-відсоткову знижку з оплати житла та комунальних послуг. Проте найбільших втрат зазнають чорнобильці усіх категорій. Так, санаторно-курортне лікування залишилося безоплатним, але втратило статус щорічного та прив'язку до середньої вартості путівки в Україні.
Крім чорнобильців, утиску зазнають ветерани та інваліди війни, ветерани праці, учасники бойових дій, діти війни, малозабезпечені, навіть такі екзотичні пільговики, як спеціалісти із захисту рослин у сільській місцевості. Одним словом - усі!
Можемо сміливо констатувати - держава стає антисоціальною для своїх громадян. Сьогоднішня національна модель економіки є неконкурентною в глобалізованому світі і не створила додаткових переваг національній економіці ні на мікро-, ні на макро- рівнях.
Стратегія розвитку, орієнтована на постійне зростання споживання, не має перспективи.
Хибні економічні цінності, які сформувалися сучасною ринковою економікою споживання, створили розрив зв'язків між суспільно корисною діяльністю і рівнем життя, що й надалі сприятиме збагаченню багатих та зубожінню бідних, руйнуватиме українське суспільство через неймовірний розрив у доходах. Антисоціальні ж законопроекти ці процеси лише прискорять.
Основне завдання СПУ - це економічна опозиція до існуючої економічної моделі, оскільки саме така модель зумовлює низьку соціальну захищеність та жахливе зубожіння населення з одночасним зростанням доходів олігархічного класу.
СПУ за зміну існуючої ринкової моделі на принципово нову!
СПУ зобов'язана запропонувати модель нового соціалізму, яка враховуватиме досвід провідних європейських країн та здобутки молодих країн Латинської Америки, які після провалу ринкових моделей повернулись до побудови соціалістичних економік.
Формування нового соціалізму повинно спиратися на економічну програму, яка систематизує процес переходу від капіталістичної до соціалістичної економіки з побудовою парламентської республіки. Необхідною умовою такого переходу буде націоналізація всіх приватизованих підприємств, що не виконали інвестиційних зобов'язань (таких більше 90% від усіх приватизованих об'єктів), галузева націоналізація з метою заміни статичних галузей новими динамічними та конкурентними, націоналізація монополістів, націоналізація підприємств критичного експорту та критичного імпорту.
Проте модель нового соціалізму не виключає існування приватного сектору, малого та середнього бізнесу, спільного володіння на засоби виробництва. Ми підтримуємо чесну роботу підприємців, надамо державну підтримку і змогу розвиватися високотехнологічним та інтелектуальним компаніям. Але в країні не буде здирницького підприємництва та паразитування! Ми будемо використовувати конкурентні переваги ринку, проте припинимо існування ринкового суспільства - де надприбуток керує свідомістю людей.
Новий соціалізм - це націоналізація паразитуючого приватного банківського сектору, який не працює донором економіки, перестав бути зацікавленим у виробництві, підтримуючи свою ліквідність за рахунок спекулятивних операцій. Окрім того, що сучасний фінансовий сектор не створює робочі місця, він знецінює заробітну плату та доходи населення, розкручує інфляцію та рівень безробіття. Економічна альтернатива - націоналізація та створення державних спеціалізованих галузевих банків, задля роботи соціалістичної економіки і створення і фінансової підтримки нових динамічних галузей!
Для функціонування приватного інвестиційного капіталу будуть створені умови партнерства з державою у фінансовому секторі економіки, сформована офшорна зона (наприклад, економічно доцільно створити банківську офшорну зону в м. Чорнобиль, що вирішило б декілька ключових проблем, пов'язаних з видатковими статтями бюджету на утримання зони відчуження).
Новий соціалізм дасть в короткостроковій перспективі відповіді на економічні вимоги суспільства:
- усунення економічних джерел суспільної нерівності;
- усунення нерівності перерозподілу доходів;
- побудова економіки знань, зміна технологічного укладу національної економіки;
- справедливе використання природних ресурсів та навколишнього середовища.
Ми маємо повернути кращі соціальні здобутки радянської соціалістичної економіки та створити умови для реалізації підприємницьких здібностей наших громадян, умови, за яких підприємці не перетворюються на павуків і не реалізовують свої підприємницькі амбіції за рахунок добробуту інших громадян!
Держава має стати державою для всіх, а не для обраних! В іншому випадку нас чекає соціальний вибух.
Завдання соціалістів - реалізувати соціалістичні перетворення як альтернативу соціальному вибуху, інакше соціальний неспокій знову використають бізнесмени від політики, залишаючи соціальні цінності в стороні, адже ці цінності не є прибутковими. А сьогодні суспільство за крок від соціального вибуху!
Денис РУСАК,
заступник Голови СПУ з питань ідеології
Архив за 15.01.2004 – 22.01.2004
Версія для друку
