Архів: 11.03.2004 – 18.03.2004
Телефонно-конституційна юстиція, або хто насправді заслуговує на суд Лінча (11.01.2012)
Заява фракції СПУ в Полтавській обласній раді щодо рішення Конституційного Суду від 26 грудня 2011 року викликала серед місцевих "властьпрєдєржащіх" справжній переполох. Про це свідчать коментарі представників влади і її штатних провокаторів, котрі не придумали нічого розумнішого, як звинуватити соціалістів у використанні теми соціального захисту для підготовки до парламентських виборів. Так, начебто СПУ лише зараз звернула увагу на невиконання владою законів про гарантії соціального захисту дітей війни, афганців, чорнобильців чи інших верств населення. Між тим проблема, порушена депутатами-соціалістами у своїй заяві, має для України виключно важливе значення. Про це читайте у статті Андрія СКАКОДУБА, написаній для "УП". Подається скорочено.
Конституційний Суд України вже не гарантує верховенство Конституції як Основного закону держави. Його діяльність ґрунтується на принципах нівелювання права, залежності, підпорядкування зверху, закритості, неповного й поверхневого розгляду справ та необґрунтованості прийнятих рішень.
Конституційний Суд сьогодні гарантує лише спокійне життя для президента, уряду та коаліції у Верховній Раді шляхом легітимізації всіх дій влади. Рішення 13 людей у мантіях саме і є сьогодні Конституцією України, а не та книжечка з віртуальними правами й свободами громадян.
Коли 14 червня 2011 року ВР внесла зміни до бюджету та постановила, що уряд може фактично в ручному режимі встановлювати пенсійні доплати чорнобильцям, дітям війни та військовослужбовцям - не було сумнівів, що навіть такий дуже "донецький" КС не посміє не визнати неконституційними норми закону про бюджет. Позиції суду, які містились в багатьох рішеннях, винесених до цього, давали стовідсоткову гарантію, що все ж таки Конституція ще буде існувати в цій державі, що не може такого бути.
А виявилось, що дуже навіть може.
Передусім хотілося б виділити рішення від 26 грудня. Воно - особливе, бо надає уряду майже необмежені можливості: у ручному режимі керувати державою.
Суть справи проста, як двері: в Україні дуже багато пільговиків: судді, прокурори, міліонери, працівники Нацбанку, а ще чорнобильці, діти війни, учасники війни... Якщо чиновницьку братію держава захищає, роздає квартири поза чергою, санаторно-курортні путівки, звільняє від квартплати тощо, то найбільш незахищеним верствам населення держава заглядає до рота й забирає останнє з кишень.
Дискримінація та нерівність в Україні була завжди. Але раніше держава робила вигляд, що все нормально. 26 грудня ж усе змінилось. 13 суддів із бляшанками на шиї та рясами на своїх торбах підтвердили, що усі свої життєві віхи з науковими роботами, кар'єрним ростом можна спустити у власні дорогі санвузли з позолоченими канделябрами.
Конституційний Суд вирішив, що внесені в червні зміни до держбюджету є конституційними. У мотивувальній частині свого рішення розумники в сфері права вигадали, що:
- передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів із метою збереження балансу інтересів усього суспільства;
- метою й особливістю закону про держбюджет є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.
Таким чином, тепер уряд має право своїми постановами звужувати зміст та обсяг прав і свобод громадян. Себто давати менше, ніж це передбачено законами.
Мотиви, з яких виходив суд, просто вражають.
Вони згадали всі свої рішення, які лише опосередковано мають відношення до правовідносин цієї справи. Але чомусь забули рішення, що мають пряме відношення.
Тож згадаємо їх.
Рішення від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, які визнали неконституційними норми законів про бюджет у частині, де зупинялась дія законів, тобто відбувалось ручне регулювання питань соціального захисту та пенсійного забезпечення.
Тоді судді КС вважали, що ВР не повноважна при прийнятті закону про держбюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів, зупиняти дію окремих законів та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
При прийнятті закону про держбюджет мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації й гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень - ст. 48 Конституції.
Не згадав суд чомусь і рішення від 27 листопада 2008 року, справа про збалансованість бюджету, яким припинив конституційне провадження стосовно офіційного тлумачення положень частини другої ст. 95 Конституції стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про держбюджет видатків на загальносуспільні потреби, враховуючи наявність двох вищезгаданих рішень КС, що дають відповіді на питання. Суд тоді навіть рішення по суті не виніс - так йому було "все зрозуміло".
Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини й громадянина" Конституційний Суд дав у рішенні від 22 вересня 2005 року. Згідно з ним, "конституційні права й свободи гарантуються й не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна, юридична або фактична ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.
У традиційному розумінні діяльності визначальними поняттями змісту прав людини є умови й засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними й загальними". При цьому КС зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".
Слід зазначити, що обмеження прав і свобод може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом. У ст. 64 Конституції вичерпно визначено такі випадки, а саме, передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть установлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Таку позицію КС підтвердив у рішенні від 20 березня 2002 року. Згідно п.6 мотивувальної частини даного рішення "Конституційний Суд вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації й гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня, ст. 48 Конституції, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, установленого законом, частина 3 ст. 46 Конституції - то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення, відповідно до п. 31 частини 1 ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції, надзвичайного стану".
Сьогодні влада є абсолютно нелегітимна. Починаючи від президента й закінчуючи КС і райдержадміністраціями. І на тлі цієї нелегітимності особлива відповідальність лежить на Конституційному Суді, шість з яких виносили й згадані рішення 2007 та 2008 років, і змогли винести останнє рішення 26 грудня 2011 року.
Тим суддям, які не виносили рішень, що прямим чином суперечать останньому й перекреслюють Конституцію, можна пробачити, бо вони знали, на що йдуть і на яких умовах їм потрібно буде працювати.
Напевно, дуже добре знала суддя-доповідач Наталія Шаптала з Донецька, яке рішення вона готує. Знав і донецький голова суду пан Головін.
Але як змогли піднятись руки суддів, які проголосували в 2007 та 2008 році? Де логіка? Де сумління? Виходить, що Закон - як дишло? Чому ніхто не наважився приєднати до рішення свою особливу думку та не погодитись з такою ганебною позицією?
Насправді рішення суду наприкінці року за судовою практикою не важило абсолютно нічого, бо бюджетний рік закінчився, і практично ні на що вже не впливало. Але рішення було винесено на "перспективу". Тобто на майбутнє. Після того, як стало зрозуміло, що законопроект про скасування пільг не пройде у ВР, саме рішення Конституційного Суду дає необмежені можливості для нашого уряду та судової системи - уже на майбутнє.
У 2012 році всі повинні забути про соціальний захист, пільги, пенсійне забезпечення, бо уряд зможе з легкістю різати як завгодно бюджет, і Конституцію за компанію. Винними можна тут робити і Януковича, і Азарова, і ВР.
Але без рішення цих 13 вовків в овечих шкірах нічого не було б.
Архив за 11.03.2004 – 18.03.2004
Версія для друку
