Архів: 17.12.2003 – 08.01.2004
МИКОЛА РУДЬКО: "КУЛЬТ КОМПРОМІСУ В ПОЛІТИЦІ СЬОГОДНІ ЗМІНИВСЯ НА КУЛЬТ КОМПРОМАТУ" (27.07.2011)
- Миколо Олександровичу, нещодавно стало відомо, що з'їзд Соціалістичної партії, запланований на жовтень, відбудеться 31 липня. Чим викликана необхідність дострокового зібрання членів партії?
- Цей крок обумовлено кількома факторами. По-перше, ви бачите, якою є ситуація у державі. Реформи, що їх пропонує і намагається впровадити влада, значною мірою не йдуть, тому що вони слабо орієнтовані на соціальний захист найуразливіших верств населення, зокрема людини праці. А це й вчителі, й інженери, і селяни, й робітники, й ветерани, діти війни і так далі. У зв'язку з цим відбувається певний розрив між владою, з одного боку, і підтримкою цих реформ - з боку народу. Критика ж так званої опозиції дуже часто не є конструктивною, і владі практично не підказують, що і як варто робити. Таким чином, ситуація в країні вимагає певної активізації діяльності Соціалістичної партії.
По-друге, стан справ у самій партії. Думаю, не буде великим відкриттям те, що сьогодні в партії прослідковується певна пасивність її діяльності на різних рівнях. Причинами цієї пасивності є і деякі помилки, котрих припустилася партія, зокрема її лідери. Навряд чи потрібно було йти на вибори під гаслом: "Брати участь - а не перемагати", що принесло партії рейтинг 0,38%. І цей рейтинг автоматично поширився на саму партію. Це і неготовність партії переорієнтуватися в умовах роботи без парламентської трибуни, коли зусиллями "помаранчевої" влади був здійснений так званий антиконституційний хід, аби витіснити соціалістів з парламенту. Це й прояви у партійних рядах певного політичного егоїзму.
Якщо колись у наших внутрішніх партійних відносинах існував культ компромісу, то сьогодні він змінився на культ компромату один на одного, що в принципі неприпустимо. Почалися пошуки чужої вини власних помилок. Говорити почали не один з одним, а один про одного, і виноситься це не лише на партійний, але й на широкий суспільний загал. У результаті особисті інтереси у багатьох почали превалювати над інтересами партії. Політичний егоїзм як дуже негативна риса почав роз'їдати нашу партію. Цьому треба покласти край.
До того ж партія стала дуже забюрократизованою. Погляньте: сьогодні у нас є Почесний Голова, Голова, потім Секретаріат, потім Політвиконком, Політрада і так далі... Як казав колись Ленін: "...якщо Радянська влада колись загине - вона загине від бюрократизму", що значною мірою і сталося. І ось сьогодні ця бюрократична "зараза" поширюється і на нашу партію. І з цим також треба щось робити.
Ще одна причина, можливо, одна із визначальних, це те, що Василь Петрович Цушко подав заяву і категорично налаштований не продовжувати свою діяльність на посаді Голови партії. А що таке партія без Голови? У таких умовах існувати вона, звісно, не може.
- Чи планує партія перейти до активної опозиційної діяльності?
- Запитання, можливо, не зовсім коректне, тому що Соціалістична партія завжди перебувала в опозиції. Сьогодні існує дві основні лінії: ліберальна, яка веде до капіталізації країни, і соціалістична. Ми, звичайно, як партія Соціалістична завжди були в опозиції. Двадцять років партія активно працює і завжди була тією чи іншою мірою в опозиції. І до нинішньої влади у тому числі. Це категорично й незаперечно.
Але потрібно бути справедливим, адже очевидним є той факт, що у спадок від минулої влади сьогоднішня отримала країну занедбану у всіх відношеннях. "Куди не кинь - усюди клин". І вона дійсно почала робити певні кроки на виправлення ситуації. А опозиція створена не лише для того, щоб кричати "Геть!" і "Ганьба!". Це ще й вміння бачити як негативні, так і позитивні моменти. І я це кажу свідомо. Сьогодні, приміром, подолана розбіжність між гілками влади. Згадайте, як виконавча і президентська влада чубили одне одного, а усе це зрештою поширювалося не лише на країну, але й за її межі. Це ж був негатив колосальний. Зараз цього немає.
Прийняті також засади внутрішньої і зовнішньої політики, ухвалення яких СПУ домагалася довгих 15 років. Україна припинила нарешті рух у напрямку членства у НАТО, за що також виступали соціалісти. Покращилися стосунки з Росією, які під час правління "помаранчевої" влади були доведені ледве не до холодної війни. Зрештою, почалися реформи, котрі необхідні сьогодні Україні, хоча їх треба проводити не за рахунок скорочення соціальних програм, не за рахунок збіднілих верств населення. Тобто є певні позитивні кроки, але це зовсім не означає, що партія не повинна бути опозиційною.
Тим паче що та опозиція, яка існує сьогодні в державі, зрештою фіктивна і всезаперечувальна - у неї все не так. Але ж усе не може бути не так. Як кажуть англійці: "Все - це ніщо". Говорити потрібно конкретно і конкретно вирішувати кожну окрему проблему. Тому метою нашої опозиції повинна стати не критика заради критики, не дискредитація влади будь-якою ціною, бо це нічого не дасть, а стимулювання політичної діяльності як влади, так і всього суспільства для утвердження засад соціальної держави і багатобічного захисту людей праці.
Істина також полягає у тому, що партія на сучасному етапі має рішуче посилити свою опозиційну діяльність.
- У ЗМІ більше тижня активно обговорюється вірогідна зміна Голови СПУ. Найбільш реальним претендентом називають Миколу Рудьковського. Яка Ваша позиція з цього приводу?
- Я думаю, що на з'їзді буде висунуто кілька кандидатур. В тому числі й кандидатура Миколи Миколайовича Рудьковського. І я вважаю її цілком реальною з дуже багатьох причин. По-перше, це людина динамічна, людина, яка перебуває у віці соціальної і політичної мобільності. Я противник того, що наша партія перетворилася сьогодні у партію геронтократів, за що нас навіть критикували за кордоном. Потрібно вчитись жити в умовах ринку, заробляти гроші, а Микола Миколайович це добре вміє. Сьогодні він є єдиним спонсором партії. І щоб там хто не казав, але без фінансування жодна партія не проживе.
Далі. Подивіться, скільки людей зрадили партію, відійшовши від неї. Не буду усіх згадувати. Думаю, що ви усіх їх добре знаєте. А Микола Рудьковський тим часом завжди залишався послідовним. Часто він йшов і проти влади. Згадайте період Кучми, Ющенка... За що він був часто і несправедливо переслідуваний.
Це людина, яка сама себе створила. Адже Микола Миколайович послідовно і самотужки займається самоосвітою. Вільно володіє трьома іноземними мовами (англійською, німецькою, іспанською. - Ред.) і весь час прогресує. Крім того, він дуже багато дбає про консолідацію лівих сил у суспільстві. Адже, дійсно, потенціал лівих сил сягає 40%, та вождизм, властивий сьогодні кожній партії, веде до послаблення лівих ідеологій у суспільстві.
Я особисто буду кандидатуру Миколу Миколайовича підтримувати, знаючи його ще зі студентських років навчання на історичному факультеті Чернігівського педагогічного університету, де я свого часу був заступником декана, а потім деканом. Так, звісно, він теж помиляється. Пам'ятаєте, як казав відомий український поет:
"Торжествують: Він не помилявся,
Не змочив -
Ні разу!
Підошов,
Проти вітру -
Жоден раз! -
Не пхався...
Але ж він нікуди і не йшов!"
Не помиляється лише той, хто нікуди не йде. Суть у тому, щоб вміти усвідомлювати, виправляти свої помилки. А ця риса властива Миколі Рудьковському.
Окрім того, він дуже добре проявив себе як начальник виборчого штабу. І там, де його послухали, де члени Політвиконкому очолили список, як по Чернігівській області, ми маємо найбільше депутатів обласної ради - 11. Взагалі на минулих місцевих виборах від СПУ було обрано 6 138 депутатів. Це дуже непоганий показник. І в цьому є певний успіх, для досягнення якого доклав багато зусиль Рудьковський.
- До парламентських виборів залишилося трохи більше року. СПУ вже почала до них готуватися?
- Дуже слушне запитання. Я уважно стежу за висловлюваннями сьогоднішніх політичних лідерів нашої країни. І мене певною мірою стурбувала нещодавня заява спікера парламенту Володимира Литвина, який охарактеризував діяльність депутатів ВР таким чином: "Це просто махрова бездіяльність і політичне тунеядство". І знаю, що недаремно він це сказав. Не виключено, що вибори до парламенту почнуться навіть раніше, ніж 31 жовтня...
Можливо, цього й не станеться, та в тому, що лишень ми відсвяткуємо 20-ту річницю Незалежності, де факто одразу ж почнеться колосальна агітаційна робота - в цьому я не сумніваюся. І ніякі закони цього не стримають. Нашій партії також потрібно бути до цього готовими. Тому що входити в агітаційну роботу без Голови партії, з пасивністю у рядах та іншими негативними рисами, про які я вже сказав, це, звісно, неприпустимо. Тому усі питання, пов'язані із майбутніми виборами, також будуть активно обговорюватись і вирішуватись на партійному з'їзді.
Розмову вела
Аліна КРАСНІКОВА
Архив за 17.12.2003 – 08.01.2004
Версія для друку
