Архів: 17.12.2003 – 08.01.2004
Валентина СЕМЕНЮК-САМСОНЕНКО: Якщо ми будемо будувати СПУ по принципу сім'ї, то в нас буде сильна партія
(25.08.2011)
Перший заступник Голови Соціалістичної партії України Валентина Семенюк-Самсоненко розповіла кореспонденту "Товариша" про ситуацію, що склалася у партії після з'їзду, та основні напрями подальшої партійної та громадської роботи
- По-перше, дозвольте Вас привітати із обранням на посаду першого заступника Голови СПУ і запитати, за які напрями партійної роботи Ви будете відповідати?
- Зараз ми будемо формувати Політвиконком, складати план роботи, де чітко поставимо питання про конкретні дії кожного для виконання програми Соціалістичної партії, а головне - це підняття ролі нашої партії. Якщо говорити про лідерів, то у нас в кожному селі, в кожному населеному пункті є свої лідери. Вважаю, що повинна бути сильна команда, відчуття плеча одне одного і відчуття підтримки. Потрібно товариськість сьогодні вернути у партію. Я завжди кажу, сім'я є сильною тоді, коли є виваженість, мудрість, витримка, коли люди чують одне одного, прислухаються один до одного, саме це робить сім'ю сильною і дружньою. Партія - це сім'я.
Я завжди говорю словами своєї мами. Батьки мої прожили 60 років разом і цього року відсвяткували діамантове весілля. Якось у мами запитала: "Ви з татом стільки років і ніколи діти не чули, щоб ви спорили". Вона каже: "Ми вас завжди з хати відпускали, щоб ви не чули". Я завжди кажу так: якщо ми будемо дотримуватися теплих, добрих, людських стосунків, будувати партію по принципу сім'ї, тоді буде сильна партія, сильна територіальна громада, сильна держава. Сильна партія - це та структура, яка може і контролювати владу, і формувати її. Сьогодні, я вважаю, нам потрібно розширяти наш ідеологічний напрям, нікому не передавати, не переуступати і не йти на компроміси, якщо вони порушують наші головні засади. Ми за 20 років незалежності дуже багато йшли на компроміси. І ці компроміси заради держави призвели до того, що ми маємо невеликий відсоток за партію. Тому вважаю, що компроміси можливі лише в тому напрямку, який стосується конкретних дій.
- На з'їзді ми бачили, що є достатня кількість людей, які не голосували за діючого Голову партії. Це теж партійці, які мають свою позицію. Як Ви будете працювати з ними?
- Хочу сказати, сьогодні робити якісь різкі дії - боронь Боже! Бо це може призвести до негативних наслідків у партії. І я у цій ситуації кажу як жінка. Вважаю, що повинна бути мудрість в тому, щоб примиритись, в жодному разі не дати ніяких приводів для роздора, але саме головне - треба поважати людей за їхню позицію. Згадую 1991 рік, коли з'явився Народний рух, за державу, за незалежність і за все на світі. Пам'ятаю, були такі, хто говорив: не слухайте рухівців. А з ними треба було йти говорити, спілкуватись, переконувати, а не стояти в позі, що ми всі генеральні секретарі. Треба чути, прислухатися. Головне, що я буду робити, - це щоб не було ніяких розправ, не було ніякої ворожнечі і щоб діалог проходив не в кулуарах, а відкрито. Все, що було, повинно забутися, треба починати все, як кажуть, з чистого аркушу в атмосфері товариськості.
- Все ж таки кадрові перестановки будуть?
- Така розмова відбудеться на засіданні Політради, але якщо це і буде, то буде компроміс. Я у цьому випадку хочу навести приклад - як ми виграли перший суд по "Криворіжсталі". Зі мною подавали позов три профспілки, які між собою конкурують. А коли ми виграли суд, то вони обнялися і кажуть мені: "Валентина Петрівна, пішли вип'ємо кави". Найголовніше, я побачила, як вони потиснули один одному руку і говорили "ми", не "я". От я хочу, щоб у нас в партії слово "я" перестало вживатися, а всі говорили б "ми".
Згадайте, ми пройшли багато акцій "Україна без Кучми", "Повстань, Україно!". З чого починався робочий день першого секретаря міського комітету партії? Із дзвінка у міліцію - кого затримали, кого виключають із роботи. І за всі акції ніхто не постраждав. Чому? Тому що було почуття товариськості, відповідальності один за одного. Я прийшла до партії - проста жінка з села - у 1998 році, у міський комітет партії. Прямо з лікарні приїхала на конференцію. Але нічого. І друге місце дали Морозу на виборах президентських 1999 року. І перша власність партійна появилась у нас. Бо я всім казала, коли ти думаєш про те, як сформувати сильну команду, то ти будеш шукати не проблему, а шлях її вирішення, щоб стати дружніше.
- Тепер запитання до Вас як до голови Союзу жінок України "За майбутнє дітей". Про які останні здобутки Ви можете розповісти у цій сфері?
- Мені найбільш приємно, що через жіночу толерантність ми можемо вирішувати багато питань. В нас багато активних жінок, які здебільшого входять до громадських рад при обласних адміністраціях, багато наших жінок у колегіях при міністерствах та відомствах. Що це означає? Ми наперед знаємо, які питання виносяться, як вносити конкретні пропозиції. Хочу підкреслити: бути присутнім і впливати - це дуже важливо. Тому треба мати гарних фахівців. Мені дуже приємно, що навколо Союзу жінок ми об'єднали багато громадських організацій, які мають не тільки ліві політичні погляди, але й абсолютно позапартійні, які об'єднані по інтересах чи по проблемних питаннях. Приємно, що, коли ми приймали клопотання щодо неприйняття нового Трудового кодексу, 36 громадських організацій підписали це звернення.
Ми не просто об'єдналися, не просто провели координаційну раду, а звернулися до Верховної Ради під час другого читання цього документа. Ви ж знаєте, що всі капіталісти проголосували за прийняття нового Трудового кодексу. Автор цього закону, голова Федерації профспілок України Василь Хара запропонував 12-годинний робочий день та ще багато обмежень прав найманого працівника. За цей законопроект у першому читанні голосували Партія регіонів, БЮТ, "Наша Україна" та Народна партія. Це говорить про те, що вони по своїй суті є представниками великого капіталу. БЮТ і "Наша Україна" є представниками транснаціональних корпорацій, а ПР та Народна партія - це наші доморощені капіталісти. Але зверніть увагу - у питанні прийняття вигідного їм Трудового кодексу вони зійшлися і проголосували за те, що буде 12-годинний робочий день, за те, що власник буде робити з людьми що захоче. Я дивуюся, чому комуністи не заблокували трибуну. Але ми, наш Союз жінок та інші громадські організації, домоглися того, що цей кодекс було знято з розгляду.
Також ми домоглися скасування закону про мирні збори, де мирні збори взагалі заборонялося проводити. Нав'язували нам закон про ювенальну юстицію - ми теж його завалили. Щодо закону про щеплення - ми випустили буклети, пішли по областях, пішли до людей, вийшли на парламентський комітет, і закон був знятий з розгляду. Все це робили громадські організації під егідою нашого Союзу жінок. Зверніть увагу, чи було так, щоб у парламенті підряд було заблоковано два кодекси? Не було. А ми, до речі, не перебуваючи у парламенті, Трудовий і Житловий кодекси заблокували.
Мені дуже приємно, що до нас приєднується дуже багато громадських організацій, які підтримують СПУ, Союз жінок. Думаю, що ми, щоб вплинути на ситуацію в державі, маємо активно співпрацювати із громадськими організаціями. Сьогодні громадські організації створюються навколо проблем (ті ж самі гуртожитки - вони з нами). Коли ти показуєш механізм, як себе захищати, то люди сприймають це із великою вдячністю.
Розмову вів Антон ГАЙСИНСЬКИЙ
Архив за 17.12.2003 – 08.01.2004
Версія для друку
