Архів: 20.11.2003 – 03.12.2003
Державний авторитет і реноме посадовця (22.06.2011)
Журналісти, політологи час від часу повертаються до теми Гонгадзе. Приводи для того створюються обставинами все триваючого (11-й рік!) слідства, висловлюваннями підслідних, адвокатів та інших причетних до цієї історії людей.
Останнім часом предметом обговорення стали ініціативи різних суб'єктів щодо відновлення кримінальної справи проти М.Мельниченка. Не торкаючись суті цього питання і не будучи адвокатом колишнього офіцера охорони глави держави, зверну увагу на намагання деяких фігурантів змістити акценти, перевести дискусії щодо кримінального злочину в політичну площину. Логіка їхніх міркувань декому може здатися виправданою. Мовляв, країна після другого приходу Л.Кучми до президентської посади розвивалася успішно, до нас пішли інвестори, люди відчували позитивні переміни... І раптом виступ О.Мороза зі звинуваченнями режиму, дискредитація держави, дистанціювання від неї зарубіжжя, гальмування реформ і т.п.
Відносно "успішності" перетворень в Україні на той час об'єктивно висловився один з голландських журналістів. Коментуючи підсумки виборів 1999-го року, він сказав приблизно так: "Не можу зрозуміти українських виборців. Людина розвалила все, що можна було розвалити, а її знову обирають президентом...". Нагадаю тільки, що в країні борги по зарплаті і пенсіях складали багатомільярдні суми, безробіття стало масовим, наслідком "реформ" стало повсюдне розтягування між "своїми" державної власності. Були видані нові антиконституційні укази щодо землі і АПК (результати видні тепер усім). Пам'ятні людям афери з трастами та облігаціями внутрішньої позики і т.ін. Відмінність з попереднім періодом була хіба що в заміні "кравчучок" на "кучмовози".
За вказівкою президента тодішній голова Нацбанку В.Ющенко забезпечує емісію гривні і, ставши прем'єром, розраховується за борги по зарплатах і пенсіях. Через невеликий час закономірно гривня вдвічі обезцінюється, наростає інфляція, галопують ціни. Але багато людей вважають "Вітю і Юлю" своїми рятівниками. Л.Кучма свої заслуги в цьому "порятунку" замовчує. Не через властиву йому скромність, а знаючи суть того, що відбулося.
А ось авторитет України з обнародуванням деяких розмов у кабінеті глави держави упав і продовжував падати. Переносилися призначені до України візити, на міжнародних самітах нашого президента не знали як подалі посадити, вдаючись до маніпуляцій з алфавітом тощо.
Це справді прикро. Але це була (і дотепер продовжується) демонстрація ставлення не до України, а до державної влади в ній. Бо спотвореним лицем нашої держави була влада, що незграбно і брехливо намагалася замаскувати суть злочину, причетність до якого влади була і є очевидною. Очевидною в усьому світі. За протокольною делікатністю, дипломатичним етикетом і міждержавними інтересами, що супроводжували впродовж десятка років різноманітні контакти, маскується зневага до держави, в якій влада принижує народ своєю неоковирною брехнею, імітуванням слідства, нехтуванням інтересів країни задля рятування власної шкури.
Чи сумірні ці речі - авторитет держави і реноме представника влади? На це запитання відповідь зрозуміла. Тому нинішній владі слід юридично завершити справу Гонгадзе, давши об'єктивну оцінку усім, хто до неї причетний, включаючи замовників і організаторів. Тим більше що вони відомі світу вже багато років.
Врешті, йдеться не про лице влади. Йдеться про авторитет держави.
Олександ МОРОЗ
Архив за 20.11.2003 – 03.12.2003
Версія для друку
