Архів: 22.01.2004 – 27.01.2004
Обережно! Злі депутати! (12.10.2011)
Так Іван Кілик назвав свою статтю, розміщену на сайті "УП". Пропонуємо її нашим читачам
Недаремно українці давно порівнювали Верховну Раду з цирком, і не лише тому, що обоє під куполом. Причин для такого колоритного порівняння було вельми достатньо, і часами було би навіть дуже смішно, якби, як-то кажуть, не було так сумно...
Віднедавна основним ідолом (не) української влади стало магічне прагнення стабільності. Новомодні впливи заразили і парламент - він просто дивує своєю стабільною деструктивною функцією і нахабним паразитуванням на тілі України.
Остання модна витівка - височезний паркан, який з'явився невідомо звідки і невідомо як - принаймні, для Литвина. Хоча вдавати дурника перед телекамерами цьому персонажу вдається аж надто віртуозно - що зробите, багатолітній досвід...
Отже, паркан. І це не просто елемент художнього кування чи якась господарська необхідність. Це символ, і символ настільки яскравий, що супроводжуватиме парламент до його останнього дня.
Це символ прірви, нездоланної межі між народом і його обранцями. Це демонстрація відмежування від інтересів, проблем, прагнень, надій суспільства, яке власне й утримує відокремленців.
Це показ цинічно-вишуканої зневаги до якихось там українців і до їх такого дивного і дуже невчасного бажання творити свою національну державу.
З висоти і простору сесійної зали їм, депутатам, здається, що вони вже майже на небесах, практично за п'ять хвилин від раю - а тут якісь виступи, протести, суєта...
І коли дрімота на робочому місці малює їх у сновидіннях ледь не зі святим ореолом - раптово тривога, термінова евакуація в туалет, нервові зривання тремтячими руками депутатських значків...
До речі, знаєте, чому втікали саме в туалет?
А тепер паркан. Зі сторони виглядає дуже колоритно: велика будівля, перед якою простора площа, обнесена високим парканом. Що нагадує? Особисто в мене одна асоціація: вольєр.
Великий вольєр для породистих, жирних, дресированих і диких друзів людини. А паркан - як запорука того, що вони нікого не зможуть ні покусати, ні втекти.
Бракує лише належної таблиці-попередження - щось на кшталт "Обережно! Злі депутати! Не підходити ближче 10 м!". Щоб не покусали руки, які їх кормлять.
Жарти жартами, але констатація очевидна: депутати юридично українського парламенту показово і принципово не мають і не хочуть мати нічого спільного з українським народом.
Більше того: їх власна самозакоханість і нехтування своїм безпосереднім обов'язком - служінням Україні - досягла свого апогею і вже відверто рекламується.
Коментарі тут і справді зайві. Лиш варто пам'ятати, хто справжній володар вольєра - його різношерсті утриманці чи таки господар. А він може і гицлів запросити...
Архив за 22.01.2004 – 27.01.2004
Версія для друку
