Архів: 22.01.2004 – 27.01.2004
Олександр МОРОЗ: "Результати парламентських виборів будуть не такими, на які розраховує влада" (12.10.2011)
Під час перебування в Івано-Франківську лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз дав інтерв'ю газеті "Галичина".
"Ситуація складна надзвичайно. Прояви фінансово-економічної кризи в світі спалахують раз у раз. Безперечно, Україна від цього надзвичайно залежна, оскільки має деформовану структуру економіки - експортно- та імпортно-залежну. Зміна кон'юнктури світового ринку відразу відбивається на українських виробництвах, що означає ріст безробіття, невиплату зарплат тощо. На моє переконання, реформи треба спрямовувати на активізацію внутрішнього попиту, відновлення виробництва. А так ми прив'язані до світового ринку, схема цієї прив'язки "напівтіньова". Власники підприємств, які дісталися їм задарма, користуються подвійною бухгалтерією, тінізація економіки - понад 50%"
- Недавно Ви озвучили плани створення лівоцентристської партії. Які політичні сили увійдуть до неї і чи готові Ви нині співпрацювати з колишніми соратниками Йосипом Вінським та Станіславом Ніколаєнком?
- Справа не в людях, яких ви назвали. Йдеться про те, що в Україні є симпатії до лівоцентризму. Принаймні четверта частина населення хоче жити у суспільстві соціальної справедливості, яке розвивається за принципами демократичного соціалізму. Загалом же у справедливому суспільстві хотіли б жити всі. Щоправда, іванофранківці та й інші голосують здебільшого за лібералів. А лібералізм, та ще й по-українськи, - це повне обслуговування державною владою інтересів великого капіталу. Тому потрібні принципові зміни політики, а для цього треба об'єднати усіх, хто сповідує принципи соціальної справедливості, прав людини не на словах, а на ділі.
Й. Вінський і С. Ніколаєнко виходили з СПУ, створювали партії, керуючись суб'єктивними інтересами. У лівоцентристському спектрі України понад десяток партій, і щоб спростити вибір людей, дати чітку відповідь на їхній запит, потрібно закрити сторінку минулого, не зважаючи на все те, що колишні партнери говорили...
Ми створили координаційну раду представників шести партій: СПУ, Селянсько-демократичної, ВО "Патріотичний союз України", партії "Дітей війни", "Народної влади" і "Справедливості". Налагоджуємо співпрацю з іншими. Наразі все зводиться до статутних і технологічних питань, де не все так просто, як на перший погляд. Йдеться про ребрендинг. Тут наші позиції розходяться. Соціалісти вважають, що назву партії змінювати не варто, оскільки вона існує 20 років і викликає певні асоціації, а інша відриватиме сприйняття людей саме від нашої політичної сили. Є й інші нюанси, які, гадаю, буде узгоджено. У принциповому плані можливість об'єднання існує. Більше того, вже відбувся з'їзд партії "Дітей війни", на якому прийняли постанову про припинення її діяльності і про об'єднання з СПУ.
- Те, що Ви виграли вибори Голови партії у Миколи Рудьковського з невеликим відривом голосів - 175 на 160, породило чимало чуток про розкол соціалістів. Як будете зцементовувати лави?
- Ніякого розколу не було і немає. Щоправда, М. Рудьковський застосовував певні методи роботи, чого раніше ніколи не спостерігалося. Партія зберегла єдність. Все нормально, все стабілізується.
- Як би Ви охарактеризували нинішню суспільно-політичну ситуацію в Україні?
- Ситуація складна надзвичайно. Прояви фінансово-економічної кризи в світі спалахують раз у раз. Безперечно, Україна від цього надзвичайно залежна, оскільки має деформовану структуру економіки - експортно- та імпортно-залежну. Зміна кон'юнктури світового ринку відразу відбивається на українських виробництвах, що означає ріст безробіття, невиплату зарплат тощо. На моє переконання, реформи треба спрямовувати на активізацію внутрішнього попиту, відновлення виробництва. А так ми прив'язані до світового ринку, схема цієї прив'язки "напівтіньова". Власники підприємств, які дісталися їм задарма, користуються подвійною бухгалтерією, тінізація економіки - понад 50%.
Або криміналізація у сфері використання бюджетних коштів, організації закупок, повернення ПДВ. Це біда для України, реформи ж, які влада намагається здійснювати, не впливають на ситуацію. Візьмемо для прикладу пенсійну. Якщо дивитися не на красиві слова, а на суть, то йдеться про одне - підняти пенсійний вік і збільшити страховий стаж. У результаті виходить, що ми скорочуємо видатки з ПФ, зменшуючи людям пенсію. Подібні приклади реформ і в житлово-комунальній сфері, у царині земельних відносин, в оподаткуванні...
Ясна річ, пенсійне законодавство треба змінювати, але насамперед зробити пенсійний закон одним для всіх. А перед тим вирішити питання детінізації економіки, припинити використання силових структур, податкової служби та інших як карних інструментів для задоволення інтересів, власне кажучи, криміналу.
Коли оцінюємо зростання ВВП, треба аналізувати, що в його основі: кон'юнктура світового ринку, зростання цін? А зарплата за цим встигає? Ні. Тоді це означає лише одне: інфляція зростає, життя людей погіршується. Я не бачу оптимізму в тому, що відбувається в економіці зокрема, у соціальній сфері та настроях людей.
- Кажете, що нинішня ситуація в державі не вселяє оптимізму, а чи не відчуваєте себе винним за поразку "помаранчевого" табору?
- Спочатку потрібно визначити, що таке "помаранчевий" табір. Я був на Майдані, підтримував Віктора Ющенка персонально за умови, що він змінюватиме Конституцію, не дозволить продажу землі, виведе війська з Іраку і т. д. і не моя вина, що він відмовився від цього відразу, як і від тих домовленостей, що були під час формування структур влади.
Ця гризня між Ющенком і Тимошенко дискредитувала результати виборів взагалі. Чому не можна було сформувати "помаранчевої" влади? Бо, бачте, соціалісти не йдуть на контакт. Насправді було зовсім інакше. Навіть коли я зняв свою кандидатуру на посаду Голови парламенту, Ющенко в той же день сказав, що запізно, бо вже парафовано договір з ПР. Бізнесмени між собою домовилися. Треба зробити соціалістів "козлами відпущення", мовляв, бачите, раз не можна створити таку коаліцію, то ми створимо іншу.
З другого боку Юля підігравала цьому, хотіла бути прем'єром. Коли ми вперше зібралися після виборів: представники "Нашої України" Юрій Єхануров, Роман Безсмертний, ще хтось, - Юля прийшла пізніше. Відчувала, що вже при владі. Ми чекали і я запитав хлопців, чому такі сумні, на що вони відповіли: думали, що виграють у Юлі, а Ющенко повністю програв. Я їм: "Та ж нема проблем: складаємо договір про створення коаліції, пишемо, що вона відкрита для інших". Кажу: "Подивіться, у Партії регіонів недурні люди, теж увійдуть в коаліцію і тоді не буде переваг для Юлі. Але це не означає, що Янукович буде прем'єром. Може залишитися той же Єхануров і все гаразд. Буде справді широка коаліція з понад 300 депутатів". Вони окрилені помчали до Президента. А з другого боку зайшла Юля з тим, що тоді ми Конституцію не змінимо, а ви ж хочете її змінити.
Я, здається, був у відрядженні за кордоном чи в лікарні. Повертаюся, а угоду вже підписано - ніхто, крім нас трьох, у коаліції бути не може. Питаю Йосипа: чому, хто? - Та це Юля провела. Тим часом Ющенко їде в Америку, перед тим сказавши, що Голова Верховної Ради - від соціалістів, прем'єр - Тимошенко. А йому там підказали, що Мороз некерований, треба шукати іншого, бо його немає чим тримати - у мене ж немає ні рахунків за кордоном, ні жодного бізнесу.
Тоді й почалася ця "кутєрьма", щоб розколоти коаліцію і відправити Юлю у відставку. У мене не було вибору і я припинив цю катавасію...
- Чи має, на Ваш погляд, реальне підґрунтя думка про те, що в Україні розпочали будувати диктатуру?
- Централізована виконавча влада в руках Президента - ознака саме такого процесу. Ми найперші сказали, що тенденції розвитку авторитаризму - це крок до диктатури. Підігрівання Конституційним Судом цього процесу викликає велику тривогу, адже йдеться про пряме порушення Конституції. І, ясна річ, те, що записано в Конституції ключовим завданням - зробити державу соціальною і правовою, дуже далеке від того, що ми бачимо на практиці. Здебільшого це проявляється у приниженні функцій, ролі і статусу органів місцевого самоврядування. Його у нас просто немає, це декорація, яка повинна бути замінена справжніми органами народовладдя.
- Що принесе для України, з точки зору досвідченого політика, наступний політичний рік?
- У наступному році відбудуться парламентські вибори, адже це конституційна норма.
Венеціанська комісія розглядає проекти закону про вибори, у тому числі й той, що надійшов від уряду. Він має бути суттєво змінений. Принаймні той проект, який надійшов до Верховної Ради від Кабінету Міністрів, - зорієнтований на створення однопартійної системи управління і на безмежне використання адмінресурсу. Як це може проявлятися, ми бачили на місцевих виборах.
Нині є суттєве падіння рейтингу провладних партій і тих, хто їм підігрує. Я думаю, що результати виборів будуть не такими, на які розраховує влада.
Оксана ПРОЦЮК
Архив за 22.01.2004 – 27.01.2004
Версія для друку
