Архів: 26.02.2004 – 05.03.2004
Олександр МОРОЗ: "Земля - це Рубікон, це основа державності" (08.06.2010)
- Як Ви оцінюєте звернення В. Януковича у зв'язку зі ста днями правління? Які тези вважаєте особливо важливими?
- Не торкаюся організації цього заходу. Тут оцінки можуть бути різними, але стосуються вони форми. Значення має зміст.
Зрозуміло, що в такому документі, як послання глави держави, немає другорядних речей. Їх можна оцінювати хіба що з урахуванням акцентів, розставлених доповідачем, щоб скласти загальну картину програми дій Президента.
Але, передусім, кидається в очі намір Президента брати на себе відповідальність за перспективу держави. Це позитивний момент, тим більше, що всі ми втомилися від тяжби і бажання перекласти одне на одного тягар відповідальності за стан країни, що демонструвалося вищими сановниками протягом останніх п'яти років. Та й Кучма в цьому відношенні далеко не пішов, у кожному виступі тут і за кордоном звинувачував парламент у всіх гріхах. (Пізніше виявилося, що це суперечить правді, з чим погодилося навіть зарубіжжя.)
Так от, демонстрація особистої відповідальності - факт позитивний. Але при цьому важливо мати на увазі, що деякі з сегментів владних правовідносин знаходяться поза повноваженнями Президента. Про них він має право говорити як суб'єкт законодавчої ініціативи, обгрунтовуючи потрібні проекти законів, або звертатися до уряду й парламенту (наприклад, щодо Податкового кодексу, виборчого права тощо), висловлюючи свою думку, наполягаючи на її логічності. Давати ж гарантії самостійно - значить передбачати перевищення своїх повноважень і виводити з-під відповідальності цілі ланки влади. Навряд чи це ефективно.
У зверненні названі орієнтири розвитку України. Деякі з них амбіційні. Щоб увійти до "двадцятки" кращих у світі, Україні попередньо потрібно витратити ще 5-6 благополучних років для розчищення авгієвих конюшень в економіці й інших сферах, а потім визначати пріоритети, сутність найефективніших програм, роль держави в їхньому втіленні, постановку завдань владним структурам. Автори тексту звернення повинні були врахувати, що такі заяви несуть емоційне навантаження, корисне для слухаючої аудиторії, але, водночас, вони мають відтінок нездійсненності, кидають цей відтінок і на інші, навіть цілком реальні наміри. (Мене можна дорікнути в прискіпливості, але це моє враження і, думаю, воно склалося таким же чином у багатьох.)
У числі важливих тез знаходиться все те, що стосується розвитку економіки, її інноваційних і інвестиційних джерел. Увагу слухачів привернули висловлювання з приводу зарплат і пенсій, розвитку науки, освіти й культури. Пожвавлення в залі викликали тези з приводу корупції, боротьби з нею, дистанціювання Президента від олігархів. (Чи вдасться йому це, покаже час, тим більше, що в країні, де бізнес безпосередньо пов'язаний із владою (є нею) дуже непросто всіх "поставити в чергу".)
Багато позицій звернення спираються на аналіз спадщини, отриманої Президентом, у цілому, країною. І хоч опоненти висловлюються з приводу надмірної уваги Президента до провального стану економіки, виробництва, фінансово-банківської ситуації тощо, мабуть, іншого не варто було й чекати. Адже через нетривалий час усі ці провали стануть не просто предметом уваги влади, але і критеріями оцінки її діяльності. Тому кожний керівник на початку своєї роботи намагається зафіксувати стартові позиції: і для порівнянь, і страхуючись від неминучих звинувачень. Ці відвертості важливі для виховання громадян, хоча б тому вони не зайві. Наприклад, висловлювання про стан армії в минулі періоди ТАК не звучали. Але і стан таким не був, деградація зайшла надто далеко, а за цю сферу глава держави відповідає безпосередньо.
Нас, соціалістів, у цілому задовольняє виклад принципів зовнішньої політики, зокрема позаблокового статусу України. Гадаю, визначеність у цьому відношенні потрібна і зарубіжжю.
Два моменти у зверненні насторожують: завершення приватизації, в енергетиці, у тому числі, і короткий вислів "прозорий ринок землі". З першого приводу можна вести дискусію, враховуючи, що держава не може випускати з рук енергетику (що потребує, до того ж, величезних і термінових інвестицій), пам'ятаючи, що приватизація перших п'яти обленерго десять років тому (за ініціативи Ю. Тимошенко) призвела до подвоєння тарифів на електроенергію для населення по всій країні.
А другий привід просто дискусією не завершити. Земля - це Рубікон, це основа державності. Так, правопорушень тут величезна кількість, бігборди над дорогами про продаж землі тільки фіксують привласнення приватними особами чужого права, їхнє свинське ставлення до закону. Але ринок земель сільгосппризначення - це катастрофа з незворотними наслідками. Чи готовий ризикувати таким чином Президент? Його попередники (Л. Кучма, передусім) у цій сфері багато наслідили, але межі не перейшли. Практика свідчить, що найсерйозніші реформування в Україні будуються на "авось", велика приватизація тому підтвердження. Якщо робити ринок землі за європейським, наприклад, зразком, підготовка займе не менше 3-5 років. Ми так не звикли. Жертви - земля і селяни - відомі. Хижаки - вітчизняні і, здебільшого, зарубіжні чекають сигналу "Ату!". Потім буде пізно.
А вихід є. Він - у концепції земельних відносин, розроблених соціалістами. Він - у розвитку кооперативного руху, у тому числі на приватній основі. Він - у перспективах села, а значить, у перспективах мільйонів українських громадян.
Чи вистачить у парламенту відповідальності, щоб зважено підійти до вирішення корінної проблеми для України? Чекати недовго, але мова, як розумієте, йде не про терміни.
- Як швидко можна реалізувати внутрішньополітичні й міжнародні програми, запропоновані Президентом 4 червня?
- Деякі терміни, строки доповідач вказав сам, за ними можна орієнтуватися (в гуманітарній сфері, зокрема, в податковому законодавстві, виборчій системі...). У цілому ж, слід розуміти, що всі реформування повинні проводитися одночасно, системно, вибравши проголошені напрями. Спостерігати це цікаво, а здійснювати украй складно.
- Як Ви оцінюєте ухвалений ВР закон про основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики? Яких змін у міжнародній політиці чекати Україні?
- Прийняття такого закону - вимога Конституції. Позитивним є те, що закон є, визначена парадигма розвитку, поставлені цілі, деякі умови, плани, зобов'язання для інститутів влади.
У багатьох статтях закон повторює норми Конституції, дещо їх розширюючи, що мені як співавтору перших, прийнятих парламентом "Засад..." в 1994 році, здається логічним. Але той документ був більш деталізованим, конкретним, хоча й викликав незгоду в тодішнього президента.
Тут же закон внесений Президентом. Усе тепер залежатиме від того, як при законодавчому супроводі "напрямів" буде трактуватися їхній зміст. З урахуванням того, що закон щільно кореспондується зі зверненням Президента, обидва акти можна вважати оформленням стратегічних намірів владної команди.
При цьому немає підстав чекати радикальних змін у зовнішній політиці. Річ у тім, що наша зовнішня політика упродовж двох десятиріч була, м'яко кажучи, невизначеною. Точніше, пристосовуваною. Погано це чи добре, - окреме питання. Але важливо, що за цей час, зазнаючи десь іміджевих втрат, ми нікуди "не вступили", не припустилися грубих помилок. Окрім, хіба що, помилки в розвитку українсько-російських відносин, що виправляється тепер.
Більша визначеність (позаблоковість, вступ до ЄС, стратегічне партнерство з Росією) вимагає конкретного наповнення. Зробити це складніше, ніж оприлюднити наміри. Але така функція влади.
- З чим впорався, а з чим не впорався, на Ваш погляд, новий Президент? Яку оцінку його діяльності, роботі нової влади Ви поставили б?
- Оцінки діям Президента роблять громадяни. Соціологія і різні заміри під час інтерактивних опитувань свідчать у цілому про позитивні оцінки. Передумовою до них є визначеність позиції влади в різних сферах її діяльності. І, головне, відсутність чвар, що так обридли людям за попередні роки.
Такі оцінки - підтвердження того, з чим Президент "впорався". З чим "не впорався" - покаже час. Впоратися зі всім неможливо. Але ця філософія не задовольняє людей. Так влаштоване життя.
- Сергій Ківалов заявив, що необхідно буде вносити зміни до Конституції у зв'язку з реформою судової системи. Ви з цим згодні? Чи потребує Конституція такого вдосконалення? Чи знайдеться у ВР достатньо голосів для таких змін?
- Реформування судової системи можна провести, ухвалюючи необхідні закони в рамках діючої Конституції. Ці рамки досить широкі.
Якби законодавець змінив ставлення до поняття безстроковості обрання суддів, то правки торкнулися б тільки 128-ї статті Конституції. Але мова, очевидно, про такий статус суддів не йде. Авторів, як я здогадуюся, цікавить порядок призначення і звільнення суддів. Це ризикова операція, оскільки вона може порушити конституційний принцип незалежності судової влади. Керуватися конкретною ситуацією при змінах Конституції не можна. Конституція повинна бути стабільною, стояти "над ситуацією". Тим більше, ситуації схильні до змін.
У той же час, свавілля, що чинять багато судів, господарські особливо, хабарництво й інші язви, вимагають втручання, контролю дотримання закону в такій важливій справі, як судочинство. Але, повторю, мені здається, все це можна відрегулювати законами.
- Чи буде ухвалений закон про регіональні мови? Чи потрібен він нині Україні? Чому російській мові буде дано визначення регіональної, а не "другої державної"? Чи викличе цей закон черговий сплеск громадського протистояння?
- Ми ратифікували чимало міжнародних документів із цього приводу. Їх просто потрібно дотримуватися. Порядок дотримання можна оформляти і законом, наприклад "Про порядок використання мов в Україні". Років 8-10 тому я вносив такий проект, не зазіхаючи на статус мов, одночасно звільняючи громадян від штучних труднощів.
Усі вже давно зрозуміли, що "мовне питання" в Україні віддає душком політичної спекуляції. А вона шкодить усім.
- Нині опозиція заявляє про повну її зачистку з боку влади - заборони на мітинги, акції протесту, "вигнання" з телеканалів. Ви особисто бачите тиск на опозицію з боку нової влади? Як повинні будуватися відносини опозиції і влади на нинішньому етапі?
- У доповіді на засіданні Політради (тиждень тому) я говорив про це. Обмеження у ЗМІ є. По відношенню до соціалістів вони були й раніше, тільки більш радикальні. Можливо ті, хто привласнює собі статус опозиції, відчули на собі, ними також упроваджуваний, інструментарій? Хоча їхня участь в іміджевих телешоу не дає приводу говорити про утиски. Ті ж герої, змінилися, щоправда, позиції, аргументи. Та ж, у переважній більшості випадків, свара, що дратує людей.
Ця опозиція представляє собою сили, що прагнуть владного реваншу. Окрім такої жаги нічого в ній немає, що належить до опозиційності.
Поради з приводу свободи слова давати не варто. У зверненні Президента згадується потреба громадського телебачення, незалежності ЗМІ. Потрібно цим займатися! Але корінь проблеми - приватна власність на засоби інформації при "умиванні" рук з боку держави. Вона не повинна "строить" ЗМІ, але зобов'язана створювати умови для забезпечення людей об'єктивною інформацією. Це їхнє конституційне (!) право. Інструменти для цього: умови передплати, вартість інформаційних послуг, впорядкування реклами, забезпечення конкурентних умов редакціям, виданням, каналам...
- Чи чекати в Україні інфляції, враховуючи, що Нацбанк все ж таки включив "друкарський верстат"?
- Емісія завжди передбачає інфляцію. Але емісія може бути "зв'язаною", тобто не викидаючою на споживчий ринок надлишкові гроші, не відображаючись майже на цінах і рівні добробуту.
Мені здається, в Україні давно немає цінової політики. Пов'язано це з багатьма обставинами: тінізація, спекулятивне посередництво зі знищенням конкурентного середовища, хабарництво контролюючих органів, злочинний характер бюджетних закупівель товарів... З цим злом і треба боротися.
- Чи отримає Україна кредити від МВФ? Чи зможе уряд самостійно вирішити соціальні проблеми, наскільки ефективно вони можуть бути виконані, за рахунок чого?
- Кредити Україна отримає, - вони МВФ потрібні не менше, ніж Україні. Як використає їх уряд, побачимо. На соціальні проблеми кредити МВФ використовувати не можна. Треба жити з власного виробництва.
Розмову вела Ольга ЗАВ'ЯЛОВА
Архив за 26.02.2004 – 05.03.2004
Версія для друку
