Кому в Україні жити добре. Живемо все гірше, а кількість чиновників зростає (11.03.2010)
Новий Президент Віктор Янукович декларує гасла, які не можуть не подобатися: скоротимо апарати, скоротимо собі зарплати. Таке завдання по зменшенню армії чиновників не виконали його попередники. Штати бюрократів ніколи не зменшуються, а тільки розростаються, згідно із законом Паркінсона.
Семеро до рота, один до роботи
Парадокс: нас стає все менше, а чиновників, які нами намагаються керувати, - все більше. Так, у 1998 році нас було ще 50 мільйонів, а державних службовців налічувалося 183 тисячі. Зараз нас 45 мільйонів, а службовців - понад 290 тисяч. У півтора разу зросла кількість керівників, а рівень життя надалі падає.
Вартість утримування армії чиновників тільки за минулий кризовий рік зросла на 30 відсотків, їхня середня зарплата зросла з 2441 гривні до 3071-ї.
Крім тих, хто має статус держслужбовця, у секторі державного управління працює ще так званий персонал держустанов, яким також треба платити зарплату. Всього на 1 січня 2010 року в Україні було 637,5 тисяч управлінців.
Київ зажрався?
Приростає кількість державних службовців в основному за рахунок територіальних представництв міністерств, а також столичних апаратників. Якщо взяти тільки Секретаріат Кабінету Міністрів, то його кількість з 1992 року зросла у 3,5 разу, зараз там працює 1200 осіб.
Голову Київської міської державної адміністрації Леоніда Черновецького піймали на тому, що в нього заступників утричі більше, ніж мав його попередник Олександр Омельченко. Зараз у нього їх 15. Штат співробітників роздутий у 2,5 разу.
У голови Дніпропетровської облдержадміністрації всього сім заступників. Зате у голови Дніпропетровської обласної ради - 11. Гадаю, список можна не продовжувати.
Торік тільки на зарплату чиновникам пішло 9 мільярдів гривень.
У 2007 році середня зарплата державного службовця була на четвертому місці по рівню зарплат після фінансистів, авіаторів і транспортників.
При цьому панують столичні службовців і начальники, а середня ланка була і є недофінансованою.
На початку кар'єри довелося попрацювати у районній газеті. Співпрацювали ми із районною державною адміністрацією. Плинність кадрів у них була шалена. Не йдеться про начальників - скоріше про середню ланку, спеціалістів, які власне виконували роботу. Начальниця одного з управлінь колись поділилася: а що я зроблю? У молодих спеціалістів зарплата така, що працювати він у нас не може. Людина покрутиться три місяці за 500 гривень і звільняється.
Цю країну загубить корупція
Питання навіть не в тому, скільки у нас чиновників і яка у них зарплата.
У Канаді - 1,2 мільйона. У Росії їх два мільйони, і там гадають, що це забагато. У Франції близько 5 мільйонів - держслужбовцями є також вчителі, лікарі, пожежники і поліція.
Питання в тому, як вони при своїх пільгах ставляться до споживачів, тобто нас із вами. Будь-хто, хто ходив владними кабінетами, погодиться, що більшість із бюрократів гнати треба поганою мітлою, поки не прийдуть ті, які будуть справді допомагати людям. Приходиш - і ніхто тобою не займатиметься, поки не принесеш хабар.
Трапляються й чесні люди на цій роботі. Але погоди вони не роблять, тому що система давно працює за іншими законами, ніж ті, які говорять, що пересічним громадянам у їхніх законних проханнях треба допомагати без подарунків.
Наші державні службовці, особливо вище керівництво, можуть хоч і взагалі відмовитися від своєї зарплати. Ніхто в країні вже не повірить, що вони на неї живуть. Чини і посади є розмінною монетою у політичних торгах на найвищому рівні. Сама Державна служба звітує, що подаючи Декларації про доходи, фінансові зобов'язання та майновий стан за 2008 рік (їх подали 367 тисяч держслужбовців та атестованих працівників ДПА і Держмитслужби України), більше 70 відсотків з них подали неправдиву інформацію. Брехали найбільше щодо декларування доходів і відомостей про перебування на керівних посадах у суб'єктах господарювання.
От і виходить, що, якщо брати нашу країну, чиновники проти корупції і кумівства - це все одно що бджоли проти меду.
Марія Баррадос, президент комісії державної служби Канади, даючи інтерв'ю українським журналістам, зізналася, що звільнила працівницю, яка найняла на державну службу дочку, потім друга дочки і друзів друга дочки. Для нас це звучить майже як утопія: у нас на хлібні посади беруть тільки своїх. А мав би бути конкурс для державних службовців. Тоді, можливо, більше ладу було б у державі.
Марія КУЛЕБА
ЗАКОНИ ПАРКІНСОНААнглійський історик Сіріл Норткот Паркінсон першим помітив, що загальна кількість зайнятих у бюрократії зростала на 5-7% за рік безвідносно до яких-небудь змін в обсязі необхідної роботи (якщо такі були взагалі).
Він протягом тривалого часу досліджував роботу британських державних установ. Наприклад, урядовий відділ, який займався колоніальною політикою, неухильно розростався, незважаючи на те, що Британія поступово втрачала свої колонії.
Спершу Паркінсон надрукував закони бюрократії у журналі "Економіст" в 1955 році, у вигляді сатиричної статті. Виявилося, не до сміху, ці закони - сувора правда життя.
Отже, закони бюрократії:
1. Розширення означає ускладнення, а ускладнення - розкладання.
2. Кількість працівників у групі має тенденцію до зростання, незалежно від обсягу роботи, яку треба виконати.
3. Якщо існує спосіб відкласти ухвалення важливого рішення, щирий бюрократ обов'язково його знайде.
4. Відстрочка - найнадійніша форма відмови.
5. Установа, в якій працює більше тисячі співробітників, стає "вічною" імперією, котра створює настільки багато внутрішньої роботи, що більше не має потреби в контактах із зовнішнім світом.
Аксіоми Паркінсона:
1. Чиновник прагне збільшувати число підлеглих, але не суперників.
2. Чиновники створюють роботу один для одного.
Останні новини
Версія для друку
