Архів: 04.05.2006 – 07.08.2006
Чилі: коли демократія не абстрактна (20.11.2006)
6-7 листопада 2006 року в столиці Чилі, Сантьяго, відбулося засідання Ради Соціалістичного Інтернаціоналу. Обговорювалася тема "Від національного до всесвітнього управління: пріоритети для стійкого майбутнього".
У Чилі - весна. У горах квітнуть двометрові кактуси, край дороги - настурції, поруч - цикорій. Одні родом з американського континенту, інші занесені переселенцями з Європи, можливо, Африки. Флора Чилі відображає історію її народу. Корінні жителі - індіанці - в XVI столітті були підкорені іспанськими конкістадорами, предки яких у 1810 - 1818 рр. вели війну за незалежність проти іспанського колоніального ярма. Згодом, у роки незалежності, країна пережила кілька путчів. Останній із них - 11 вересня 1973 року, коли було розстріляно уряд соціаліста Сальвадора Альєнде. Зараз, після Аугусто Піночета, при владі знову соціалістичний президент Мішель Бачелет.
Хоча режим і повалено, це не означає, що в країні не лишилося прихильників Аугусто Піночета. У спілкуванні вони уникають слова "путч" і вважають, що за часів правління диктатора було порушено "лише права людини", "утискали демократичні принципи". Але для економіки його правління було часом розквіту, комендантська година сприяла зміцненню моралі, дисципліни, наведенню ладу. Як правило, таку точку зору висловлювали люди бізнесу. Один, з яким мені довелося розмовляти, займався туризмом, інший - виноробством. Останнє становить основу ВВП Чилі, за якістю чилійські вина - одні з найкращих на світовому ринку.
Звісно, пощастило зустрітись і з людьми, які згадують про роки диктатури Аугусто Піночета, здригаючись, із повним неприйняттям усякого насильства у владі. Серед них дочка Сальвадора Альєнде - Ісабель, яка разом із сестрою Беатрис у день штурму президентського палацу Ла Монеда після наполегливих прохань батька залишила палац. Їй вдалося вижити. Серед них і ті, хто 1988 р. на референдумі висловили недовіру Аугусто Піночету. Для них слово демократія не є чимось абстрактним. Воно сповнене змістом, за яким стояли ті, кого допитували, застосовуючи зварювальний апарат, ті, кого розстріляли без суду і слідства, та ті, що зникли безвісти. Серед них і індіанці, яких путчисти спалювали цілими селищами на півдні Чилі.
Вони палили книги. І пам'ять. З нею виявилося складніше. У вересні 2006 року по центральному каналу чилійського телебачення проводився відкритий загальнонаціональний конкурс на звання найулюбленішого співака Чилі. З 10 кандидатів переміг Віктор Хара, страчений під час путчу. Потрібно зрозуміти особливість цієї події. Вона трапилась уперше за 18 років повернення до демократії. Телебачення вперше показало Віктора Хара і транслювало його пісні. А весь цей час?
Тут слід сказати про тих, хто становить основу чилійського суспільства, про тих, кого називають "середнім класом". Сьогодні вони становлять близько 40% населення Чилі. Якщо до 1973 р. основними рисами цього класу були висока суспільна культура, соціальна активність і презирство до матеріальних цінностей, то після Аугусто Піночета вважається, що він став найконсервативнішою, найпрагматичнішою та найрутиннішою частиною населення. Залишаючись трудоголіками, що працюють по 10-12 годин на день, і, в більшості своїй, висловивши недовіру режимові тероризму, представники середнього класу все ж таки зуміли передати цінності демократії та свободи своїм дітям. І це немало. Свідчення тому - виступ 2006 р. за реформу освіти старшокласників, середній вік яких дорівнює віку чилійської демократії.
До військового перевороту в Чилі існувала одна з найкращих у Південній Америці система державної шкільної освіти. Відмінностей між державною та приватною школою майже не існувало. За Аугусто Піночета освіта перетворилася на неконтрольований державою приватний бізнес. Виникли тисячі "приватних субсидованих шкіл", де держава втратила можливість контролю над навчальним процесом та якістю освіти, а господарю навчального закладу було надане право виключити з нього будь-якого учня або викладача.
Зараз онуки допіночетівських чилійців нагадали демократичним урядом і про Віктора Хара, і про те, що демократія важлива не тільки за формою свого правління. Важлива її суть. І пам'ять. Як заявив на засіданні Ради Соціалістичного Інтернаціоналу її президент Георгіос Папандреу: "Для мене перебування в Чилі дуже важливе з погляду спільного в історії наших народів". Йшлося про військовий переворот у 1967 р. у Греції, внаслідок якого нинішньому президентові СІ довелося надовго емігрувати з країни. Народи обох країн "пережили, такі схожі один на одного, як темний період репресій і диктатури, так і яскравий момент боротьби за свободу і демократію".
Доповідь президента СІ задала тон дискусії, лейтмотивом якої послужив пошук відповідей на запитання: "Що соціалісти вносять сьогодні в політику?".
Всі учасники дискусії були єдині в думці, що пріоритетною для міжнародної родини соціалістів є демократизація глобалізації, посилення реґіональної співпраці, зробити все можливе, щоб соціалістичний, соціал-демократичний і робітничий рух ставав все ближчим до людей.
Члени Соціалістичного Інтернаціоналу, оцінюючи процес глобалізації, на своєму форумі заявили, що вона для них не є якоюсь загрозою. Глобалізація може створювати і умови для досягнення спільних цілей - таких як мир, процвітання і солідарність. Тому треба діяти. Діючи, глобалізувати рівність і справедливість, права людини і право на гідну роботу, життя, демократію і солідарність.
Як найважливіший крок у демократизації глобалізації, учасники засідання вказували на реформу ООН. На їх думку, події останніх років продемонстрували, що ООН повинна стати більш авторитетною організацією. Передусім необхідно реформувати Раду Безпеки (РБ) ООН, яка могла б чинити більший вплив на різні реґіональні інститути і ухвалювати рішення демократичним шляхом. Стосовно ж Генеральної Асамблеї ООН, то вона з часом могла б перетворитися на всесвітній парламент. Тоді створення соціальної, економічної і природоохоронної РБ могли б послужити ефективним інструментом для посилення і демократизації ООН в цілому.
Не менше важливими для учасників засідання були теми економіки і соціальної сфери. Для цього, на їхню думку, "демократичне всесвітнє політичне правління повинне поєднуватися із таким, що заслуговує довір'я перетворенням його у всесвітнє демократичне стійке правління". Для цього члени СІ повинні зробити все можливе, щоб не замовчувалася тема справедливості в економіці і пропонувати політичні реформи, прийнятні для національних інтересів. Це стосується перш за все аграрного сектора. Він повинен перейти від кількісних показників до якісних, значно знижуючи субсидії для виробництва сільгосптоварів у розвинутих країнах, і тим самим, відкрити ринок для країн, що розвиваються і менш розвинених. Що, в свою чергу, вимагає реформування міжнародних економічних і фінансових інститутів у бік демократизації і відвертості. Відома формула: "Один долар, один виборчий голос", на думку соціалістів не є найсправедливішою, адже соціалісти не є прихильниками ринкового фундаменталізму і виступають проти явищ, капітал являє собою загрозу для дотримання норм і законів. Навіть умови членства у СОТ повинні бути різними і окремими для країн-учасниць, які відносяться до тих, що розвиваються.
Для практичної реалізації принципів демократичного соціалізму і забезпечення їхнього впливу учасники засідання висловили свою думку щодо економічної політики та її ролі у досягненні стійкого миру, де одним з найважливіших інструментів є Кіотський протокол. Його мають підписати всі країни і, передусім, розвинені. Вони вносять велику частину забруднень у довкілля.
Учасники засідання визнали нонсенсом ті умови, коли багатства не знижують, а збільшують прірву між бідними та багатими, коли в умовах досягнень медицини близько 15 млн. молодих людей віком до 20 років заражені ВІЛ/СНІД.
Як висновок, на засіданні були дані оцінки політичним течіям, їхній ролі у сучасному світі. Найнебезпечнішим із них було названо популізм, що призводить до деградації демократичного соціалізму через нереальні і нереалізовані обіцянки, до корупції, до нових явищ авторитаризму.
Віталій ШИБКО,
міжнародний секретар СПУ. Сантьяго - Київ.
Архив за 04.05.2006 – 07.08.2006
Версія для друку
