Архів: 04.05.2006 – 07.08.2006
Франція: логічний лівий поворот, або Чому президентом стане соціаліст (23.11.2006)
Франція знову в очікуванні змін. У квітні наступного року вже не вуличні барикади, а голосування на виборчих дільницях вирішить долю країни, від якої чекають зміни політичного курсу. І хоча вибори президента Франції відбудуться тільки через кілька місяців, а передвиборна кампанія тільки-но починається, вже зараз очевидно: французи віддають перевагу соціалістам.
Кілька днів тому 220 тисяч членів Соціалістичної партії Франції голосували за кандидата в президенти від соціалістів. Ним стала Сеголен РуаЯль. Її головний суперник - кандидат від правлячої партії правоцентристів Николя Саркозі, міністр внутрішніх справ. Останні соціологічні опитування підтверджують, що у Сеголен Руаяль є всі шанси стати першою в історії Франції жінкою-президентом .
Договір про перший найм: фатальна помилка
Кожний четвертий молодий француз - безробітний. Щоб впоратися з проблемою, на початку цього року правоцентристський уряд на чолі з Домініком де Вільпеном ініціював ухвалення закону про перший трудовий найм. Влада сподівалася, що закон полегшить працевлаштування випускникам вузів, оскільки роботодавці почнуть наймати більше нових працівників. Але положення закону, що дозволяє звільняти молодь віком до 26 років протягом перших двох років без пояснення причин, мало прямо протилежний ефект. Роботодавці отримали можливість легко позбавлятися від молодих співробітників, і договір про перший найм мимоволі викликав величезну соціальну напруженість у французькому суспільстві.
Навесні відбулися загальнонаціональні страйки проти нового трудового кодексу, які вивели на вулиці французьких міст рекордну кількість маніфестантів - від 2 до 3 млн. осіб. "Розрулювати" ситуацію довелося популярному політику правого табору, главі МВС Франції Ніколя Саркозі. До трудового законодавства було внесено поправки, які дозволили укласти перемир'я з профспілками і студентськими організаціями, але репутація правих була фатальним чином зіпсована. Саме безпрецедентним студентським заворушенням навесні 2006 року приписують вирішальний вплив на політичні симпатії французів на користь лівих напередодні президентських виборів у країні.
Передвиборний крен праворуч
Готувати фундамент під президентські вибори праві почали вже влітку. Усвідомлюючи свій провал у соціальній сфері, вони скористалися традиційним "імміграційним" коником, якраз дуже актуальним для французів, що пережили повстання "кольорових" околиць Парижа восени 2005 року. Ніколя Саркозі, лідер правлячої партії Союз в підтримку народного руху, особисто підготував проект закону про імміграцію та інтеграцію, що ускладнює іноземцям в'їзд і перебування на території Франції. Скажімо, посвідку на проживання тепер одержують лише кваліфіковані робітники, а іноземці можуть приїздити до країни тільки на роботу. Крім того, було скасовано право на отримання громадянства через 10 років перебування у Франції.
Закон викликав запеклу критику з боку як французьких лівих партій і правозахисних організацій, так і лідерів деяких держав. Депутат від Соціалістичної партії Серж Бліско навіть заявив, що закон рівносильний "грабежу мізків".
Альтернатива від соціалістів
Сьогодні Сеголен Руаяль протиставляє правим стратегію "атакуючого економічного патріотизму" і суспільство соціальної захищеності із зниженням рівня безробіття. Кандидатка від соціалістів вважає, що розв'язання цілого спектру повсякденних проблем простих французів, головним чином фінансових, здатне подолати і міжнаціональні конфлікти. У програмі Руаяль - "наближати владу до громадян", перерозподілити повноваження між її різними гілками, сприяти економічному зростанню і гнучкому трудовому кодексу, знизити рівень злочинності. Вона навіть запропонувала створити в країні "громадські журі" для оцінки роботи депутатів, сенаторів й інших народних обранців.
Більшу частину 1980-х Сеголен Руаяль пропрацювала у Єлісейському палаці як радник президента Франсуа Міттерана. Від 1988 року неодноразово переобиралася депутатом Національних зборів (нижньої палати французького парламенту), двічі була міністром - навколишнього середовища та освіти і досліджень й технологій. Сьогодні 53-річна Сеголен Руаяль керує південно-західним французьким реґіоном Пуату-Шарант. Тому в її здатності вирішувати державні проблеми ніхто не сумнівається. А проблем цих більш ніж достатньо, адже Франція знаходиться у своєрідному політичному застої, з яким багато хто пов'язує неприйняття Європейської конституції, економічну стагнацію, постійне зростання безробіття і падіння авторитету країни на світовій арені.
Напередодні кінця ери Жака Ширака особливо страждає саме міжнародна політика Франції. Буквально напередодні Туреччина припинила з нею всі військово-торговельні відносини після того, як Франція визнала актом геноциду вбивства вірмен у Туреччині в XX столітті. Цей законопроект уже засудили Євросоюз та США: на їхню думку, ухвалення подібного закону суперечить принципам свободи волевиявлення і призведе до ускладнення відносин ЄС із Туреччиною. Аналітики відзначають, що новим президентом Франції буде той, хто народжений уже після Другої світової війни, а це означає неминуче впровадження кардинально нових, динамічних політичних стандартів. Яких так не вистачає зараз "серцю старої Європи".
Ганна Ільницька.
Архив за 04.05.2006 – 07.08.2006
Версія для друку
