Архів: 04.05.2006 – 07.08.2006
Віце-президент Європарламенту Марек Сівець: "Партія Мороза дуже впливова, і вона відображає європейські тенденції" (05.02.2007)
- Пане Сівець, Рада міністрів закордонних справ країн ЄС вирішила, що угода з Україною не передбачатиме конкретного розвитку двосторонніх відносин з приводу членства України в ЄС. Тобто, фактично, нас вивели за рамки євроінтеграційного процесу. Які наслідки це може мати для України ?
- Чомусь заява від 22 січня викликала справжній ажіотаж: дехто вирішив, що йдеться про якісь "заслони", які Євросоюз ставить на українському євроінтеграційному шляху. Але насправді нова посилена угода між ЄС та Україною повинна замінити Угоду про партнерство і співпрацю, термін якої закінчується у березні 2007-го року. Не треба лякати, що буде Путін в Україні. Адже в Посиленій угоді немає положення про неможливість членства України в ЄС. Мандат, затверджений 22 січня Радою міністрів - це хороший стимул для підписання нового договору між Україною та Євросоюзом. Так, наразі ніхто не говорить про перспективи членства України в ЄС - це довга дорога, але напрям цього шляху позначений дуже конкретно.
Найголовніше в процесі зближення України і Європи - це час. На початку лютого почнуться конкретні переговори між Україною і "трійкою" ЄС про поглиблену співпрацю Києва і Брюсселя, будуть обговорюватися взаємовигідні питання створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС. Надзвичайно важливо, щоб Україна в цих переговорах не втратила темп, показала результати детермінації. Я думаю, тоді протягом 2007 року можна буде повернути втрачений час, особливо, якщо в новому договорі чітко зафіксувати, що й коли буде вами зроблено всередині країни. Що було - то було, треба йти вперед. Якщо вам це вдасться, то Україна може добитися виходу на "вузлову точку" інтеграції.
- Ви не вважаєте, що процес "євроінтеграційного гальмування" пов'язаний з невизначеною зовнішньою і внутрішньою політикою України?
- Цілком ясно, що ті конституційні проблеми, які зараз є в України, ніяк не допомагають зміцненню її іміджу в Євросоюзі. Але все ж таки процес негоціації (перемовин), який зараз йде з Росією, Європа почне і з Україною - на початку лютого. Рішення таке прийнято твердо.
- Ви були главою делегації по зв'язках з Україною, а зараз ваш статус змінився - віце-президент Європарламенту. Як Ви вважаєте, нова посада дасть Вам і Вашим колегам можливість активізувати співпрацю з Україною? Або навпаки, Ви будете зайняті більш важливими справами, а відносини з Україною посядуть другорядне місце?
- Я б хотів координувати східноєвропейський напрям, політику країн Східної Європи. І думаю, мої нові позиції тільки допоможуть мені у цьому. Ви знаєте, що мої зв'язки з Україною не є формальними: яку б посаду я не займав, питання України, процеси, що відбуваються у вас, для мене дуже важливі й цікаві. Так було і так, упевнений, буде надалі.
- Чи Україна сьогодні здатна проводити чітку зовнішню політику, зрозумілу Європі? І хто сьогодні для неї є авторитетом: Президент, глава МЗС, Прем'єр, Голова парламенту? На кого Європа орієнтується?
- Питання складне, і відповідь на нього теж буде непростою. І для ЄС, і для всього світу після "помаранчевої революції" Президент України Віктор Ющенко є обличчям вашої країни. Але, разом з тим, всі знають, що після конституційних перетворень, які пройшли в Україні з 1 січня 2006 року, частина владних повноважень "відішли" парламенту та уряду. Перехід на нову модель управління - не трагедія. Це було і в Польщі, і у Франції... Іншими словами, немає проблем у принципах, у підходах, але є проблеми в реалізації положень конституційної реформи. Тому що процес конституційних змін тільки стартував, не всі ще знають, хто і що може, на що має право. Це питання скоріше політичних традицій, і в Україні зараз вони напрацьовуються. Але я думаю, що в даному випадку Президент Ющенко - це тренд, а Віктор Янукович - це глава виконавчої влади, керівник уряду. Я бачив "реакцію" на нього в Давосі: на зустріч з Прем'єром України прийшли 350 чоловік. За стандартами Давоса це дуже багато, і це означає, що Янукович цікавий Європі, на нього покладаються певні сподівання. Не менш очевидна і опозиційність Юлії Тимошенко: саме вона і її блок репрезентують офіційну опозицію в Україні. Особливо хочу відзначити роль Олександра Мороза в нових українських політичних процесах: лідер СПУ був активним учасником "помаранчевої революції", а зараз - його політична сила входить у коаліцію, соціалісти обіймають важливі посади в уряді. Партія Мороза дуже впливова, і вона відображає європейські тенденції. Таким чином, позиція цих чотирьох лідерів - Ющенка, Януковича, Мороза, Тимошенко - є для Європи своєрідною вітриною.
- Тоді як швидко СПУ може поповнити лави Партії європейських соціалістів?
- Щоб бути членом ПЄС, необхідне членство України в Євросоюзі. Ми вже говорили про те, що поки Україна тільки стала на цей шлях, але співпраця є. Зокрема, ми дуже ефективно працювали з СПУ під час виборів. Я вважаю, що найголовніше - це програма Соцпартії, її послідовна реалізація. І у соціалістів сьогодні для цього можливостей більше, ніж будь-коли: адже її представники входять в уряд. А крім того, необхідно розвивати саму партію, робити її більшою і сильнішою, "вливати" свіжі ідеї. У СПУ сьогодні є добрий політичний, соціальний резерв, здорові амбіції, і для реалізації цього потенціалу їй необхідне збільшення парламентського представництва, яке сьогодні налічує 33 депутати. Гадаю, щодо цього Партія європейських соціалістів може істотно допомогти нашим українським колегам.
Ще дуже важливо збудувати реґіональні комунікації в рамках Соцінтерну. Дуже продуктивний діалог може бути між Україною, Польщею, Румунією, Словаччиною. Реґіональна підтримка в цьому випадку не менш ефективна, ніж пряма співпраця з Соцінтерном.
- У грудні минулого року сьомий конгрес Партії європейських соціалістів резюмував, що Євросоюз в перспективі бачить СПУ у складі ПЄС, а саму Україну - в ЄС. Це чіткий сигнал з приводу європейських перспектив України чи аванс?
- Європерспективи України, як ми вже сказали, залежать від вас самих, від твердого додержання вибраного курсу. Але чим більше буде в Україні сил, що відстоюють пріоритети соціальної політики на всіх рівнях, в тому числі й на рівні Європарламенту, тим більше буде у вас шансів наблизитися до ЄС. Думаю, СПУ є найпослідовнішою в реалізації курсу соціалізації суспільного життя, захисті інтересів людей праці. Сама участь в конгресі партії з країни, що не входить до Євросоюзу, говорить про те, що позиція СПУ викликає інтерес і пошану в Європі. До речі, хочу зазначити, у Президента Соцінтерну пана Папандреу є польське коріння, і він добре знає ситуацію у вашому реґіоні. Вважаю, він міг би стати добрим партнером для Соціалістичної партії України, заслуги якої було визнано цією організацією. Недарма ж Генеральна рада Соцінтерну рекомендувала прийняти СПУ в члени Соціалістичного Інтернаціоналу на наступному конгресі.
- Чи є у Соціалістичної партії України політичні конкуренти в боротьбі за представництво в Соцінтерні? Наприклад, лідер БЮТ заявила, що її партія теж серйозно дивиться у бік Соцінтерну як серйозної і могутньої політичної організації в Європі?
- Конкуренция - це частина життя. Я особисто від Юлії Тимошенко такої заяви не чув: лідер БЮТ кілька місяців тому була в Брюсселі, але нічого подібного не говорила. Та якщо такі пропозиції будуть - розглянемо. Знову ж таки, справа не в деклараціях, а у внутрішньому змісті. Ми знаємо, що Блок Тимошенко дуже неоднорідний за своїм складом: там можна знайти і націоналістів, і жорстких прагматиків. І програма БЮТ, з моєї точки зору, дуже неконкретна, розпливчаста...
- Ваше ставлення до скандалу з туркменською опозицією, який розгорівся в Україні. Все ж таки, в Європі з паном Оразовим зустрічалися серйозні представники істеблішменту, зокрема, віце-президент Європарламенту зі співпраці з країнами Азії. І ані в кого це не викликало ніякої негативної реакції. Чому в Україні це призвело до такого масштабного конфлікту?
- Не знаю, як таке могло трапитись. Для мене всі, хто хоче підтримувати демократію, вільні вибори в Туркменістані - це люди, які роблять хорошу, правильну роботу. Я в своїй статті з приводу виборів в Туркменістані написав, що ЄС та інші країни повиннні допомагати побудові демократії в цій азіатській країні - так трапилося, що це стає можливим. І цю можливість, ці вибори необхідно використовувати для кращої презентації Туркменістану. І якщо є підтримка з боку України, з боку деяких українських політичних партій процесу демократичних перетворень в Туркменістані, то це треба тільки вітати.
- Чому політики, які ще вчора були в опозиції, що називають себе демократами, закривають двері "перед носом" туркменської опозиції? Чи не призведе такий підхід до того, що Європа розчарується в Україні, в її нових лідерах і її демократичних прагненнях?
- Знаєте, з Брюсселя цей українсько-туркменський скандал не виглядає так драматично. Він, швидше, віддзеркалення ваших внутрішніх конституційних суперечностей, ніж серйозний міжнародний прецедент. Тому я не хотів би давати коментарі з цього приводу: подивимося, як відбудуться вибори в Туркменістані.
Розмову вела Ольга ЗАВ'ЯЛОВА.
Архив за 04.05.2006 – 07.08.2006
Версія для друку
