"Такого страхіття бачити ще не доводилося". Трагедія на Гаїті очима лікаря Марка Ремптона, що родом з Корваліса - міста-побратима Ужгорода (09.03.2010)
Сімейний лікар Марк Ремптон з Корваліса (штат Орегон) разом із дружиною Еліс приїжджають до України майже щороку, починаючи з 1990-го. Вони неодноразово привозили до обласного центру Закарпаття вагому гуманітарну допомогу. Крім того, Марк уже тривалий час є почесним громадянином Ужгорода. Під час свого нещодавнього візиту американський лікар поділився з журналістами враженнями від побаченого після землетрусу на Гаїті.
Марк Ремптон поїхав на місце катастрофи майже відразу після землетрусу. Зібравши медичний матеріал для потерпілих та гроші, він з командою лікарів вирушив до столиці цієї країни Порт-о-Пренс. Пробув там десять днів, працюючи з 9.00 до 19.30 безупинно. Оглядав від 80 до100 людей щодня.
Аби хоч приблизно дати уявлення, що ж відбувалося на острові, Марк погодився розповісти про один день із життя на Гаїті.
- На острів я потрапив 21 січня 2010 року, - каже доктор Ремптон. - Моєю першою пацієнткою була 12-річна дівчинка. Вона мала опіки голови, обличчя і шиї ІІІ ступеня. У неї була стара пов'язка, яку довелося знімати разом зі шкірою. Їй необхідна була пересадка шкіри (як стало відомо, уже домовлено про лікування, і дівчинку відвезли до Флориди). Навколо стільки горя, що я не хотів би такого бачити за усе своє життя. 42-річний симпатичний гаїтянин прийшов з набряклою ногою, він її уже не відчував. Людина потребувала негайної допомоги, я зайнявся нею. І тут же хтось заглянув і сказав, що жінка народжує в коридорі. Зробивши все необхідне чоловіку, я побіг до жінки. Вона щасливо народила, і це було найкраще, що сталося за цілий день.
Щоб зателефонувати дружині й розповісти про справи, Маркові потрібно було 5-6 разів пробувати додзвонитися за допомогою супутникового телефону вночі. Розповідаючи Еліс про трагедії, чоловік зупинявся, щоб заспокоїтися. Він міг працювати безперервно цілий день, переходячи від однієї трагедії до іншої, але вночі емоції та почуття загострювалися.
- Я бачив маленького хлопчика з двома зламаними ногами, - продовжує лікар. - Медичну допомогу йому надали лише за десять днів. Але хлопчик тримався мужньо. Незважаючи навіть на те, що батьки його загинули і дому вже немає...
У процесі своєї місії Ремптон та інші лікарі привезли до шпиталю 13 потерпілих зі зламаними суглобами. Тепер найнебезпечнішими для тих людей, за словами Марка, є внутрішні й зовнішні інфекції. Американський лікар каже, що місто й люди мають такий вигляд, ніби на кожній вулиці вибухнула бомба. Він згадує дівчину, яка тепер допомагає їм. У день катастрофи вона була хвора, залишилася вдома, а не пішла до університету. Усі 80 її однокурсників і викладач загинули. Дівчина не знає, як вчитиметься далі. Марк уже думає про те, як можна допомогти таким людям продовжити навчання у США.
Коли стався ще один поштовх, лікареві здалося, що його будять. Але це тряслася земля. Він спав у наметі і спочатку вважав, що не має права мати кращі, ніж у місцевих, умови. Але після того, як без перерви оглянув понад 80 пацієнтів, зрозумів, що мусить якось відновити фізичні та емоційні сили на наступний тяжкий день. Таких днів Марк Ремптон провів на Гаїті десять. Американець каже, що такої трагедії йому на своєму віку бачити ще не доводилося.
Павло БІЛЕЦЬКИЙ
м. Ужгород
Останні новини
Версія для друку
