Архів: 09.01.2007 – 12.02.2007
Коли відмова у прийнятті на роботу законна? (18.05.2009)
Читачка просить не публікувати її ім'я (Київська обл.):
Минулого місяця я влаштовувалася на роботу. Пройшла співбесіду з керівником, надала всі необхідні документи, в тому числі копії диплома, характеристики тощо. Проте на роботу мене так і не прийняли, а взяли іншу людину. Не розумію чому, адже я відповідаю всім поставленим вимогам, маю необхідну освіту та досвід. В яких випадках роботодавець може відмовити у прийнятті на роботу?
ВІДПОВІДЬ ЮРИСТА:
Безумовно, що при прийнятті працівника на вакантну посаду роботодавець має право обирати з кандидатів та в решті укласти трудовий договір з тим, хто найбільше відповідає його вимогам. Проте законодавством встановлено низку умов, які певним чином обмежують волю роботодавця і мають на меті захист прав працівника.
Статтею 22 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) відповідно до Конституції України визначено, що не допускається будь-яке обмеження прав або встановлення переваг при укладенні, зміні або припиненні трудового договору залежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у профспілці або іншому об'єднанні громадян, роду занять, місця проживання. Отже, закон забороняє необгрунтовану відмову в прийнятті на роботу.
Разом з тим, частиною 3 тієї ж статті 22 КЗпП передбачено, що вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
Отже, у разі, якщо законодавством України встановлено вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я кандидата тощо, роботодавець може посилатися на такі обмеження при відмові кандидату. В укладенні трудового договору цілком обгрунтовано відмовляють кандидату, який не досяг встановленого законодавством віку, з якого дозволяється працювати взагалі або на певних посадах.
У деяких випадках нормативно-правовими актами встановлюються обмеження щодо прийняття на роботу певних категорій осіб. Так, відповідно до статті 251 КЗпП власник має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному підприємстві осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні одне одному.
Існують також обмеження, пов'язані з громадянством кандидатів. Так, виключно громадяни України можуть бути державними службовцями.
У разі, якщо претендент має непогашену судимість, він не може обіймати певні посади, наприклад керівні посади в банках, деяких інших фінансових установах, у деяких випадках - бути державним службовцем. Власник не лише має право, а й повинен відмовити кандидатові в разі, якщо йому відомо, що за вироком суду той не має права обіймати певні посади.
Забороняється використовувати працю жінок та неповнолітніх на роботах, включених до переліку важких робіт та робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, роботах, пов'язаних з підійманням та переміщенням речей, маса яких перевищує встановлені для цих категорій працівників граничні норми.
Не можна приймати на роботу працівника, якому така робота протипоказана відповідно до медичного висновку. У разі, якщо прийняття на роботу пов'язане з проходженням медичного огляду (медичні, торговельні заклади тощо), власник має право відмовити особі, яка згідно з результатами такого огляду не може виконувати відповідну роботу. Обгрунтованою буде й відмова у прийнятті на роботу особі, яка відмовилася проходити огляд.
Інвалід може бути прийнятий на роботу тільки з урахуванням його індивідуальної програми реабілітації.
Законодавчо встановлено вимоги до рівня освіти осіб, які бажають працювати лікарями, фармацевтами, суддями, нотаріусами, педагогами тощо.
Національним банком України встановлено вимоги для багатьох банківських посад щодо стажу роботи, бездоганності ділової репутації, освіти. Так, підставою для відмови в прийнятті на роботу може бути непогашена судимість або робота на керівній посаді в банку, який став банкрутом у період роботи там кандидата.
Заміщення певних посад здійснюється виключно шляхом виборів.
Прийняття на роботу керівника державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснюється міністерством, відомством або іншим органом, уповноваженим управляти цим підприємством, шляхом підписання контракту і призначення обраного кандидата на посаду.
Разом з тим, для деяких категорій населення встановлено додаткові гарантії при прийнятті на роботу.
Так, статтею 184 КЗпП заборонено відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник зобов'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі.
У випадку необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу кандидат має право оскаржити незаконні дії роботодавця у судовому порядку.
Рубрику веде юрист юридичного департаменту газети "Товариш" Галина Литвинова
Запитання до юриста можна надсилати: "Товариш", "Запитай у юриста", а/с 266, м. Київ-21, 01021; електронною поштою: jurporada@ukr.net
У листах чітко формулюйте 1-2 запитання, вказуйте повну адресу, прізвище, ім'я та по батькові (за потреби ми не будемо їх друкувати). Юридична допомога на шпальтах газети є виключно дорадчою.
Архив за 09.01.2007 – 12.02.2007
Версія для друку
