Архів: 09.01.2007 – 12.02.2007
СПУ допоможе виконати рішення Конституційного Суду України (26.05.2009)
Питання соціального захисту й гарантій громадян у нашій країні було актуальним завжди, та особливої гостроти ці проблеми набули в часи розгортання економічної та фінансової кризи. На превеликий жаль, політики, які перебувають при владі, намагаються вирішувати проблеми, пов'язані з кризовими явищами, через урізання соціальних гарантій громадян. Прикладом такого підходу слугує ухвалений Верховною Радою 25 грудня 2008 року Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення". Згідно з ним, допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або ж за угодою сторін, виплачуватиметься з 91-го календарного дня. Нагадаємо, що до ухвалення вищезазначеного Закону діяла норма, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року. Згідно з нею, працівник, що звільнився за угодою сторін, отримував допомогу по безробіттю з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості.
Таким чином законодавець звузив зміст права громадян, які звільнилися з останнього місця роботи за угодою сторін, на одержання допомоги в перші три місяці періоду, що триває після розірвання трудового договору (контракту) за угодою сторін. І цим порушив вимоги ст. 22 Конституції України, за змістом якої при ухваленні нових законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод, що вже є. Ці зміни також обмежують право громадян на соціальний захист, яке включає право на забезпечення їх, зокрема в разі безробіття з незалежних від них обставин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ст. 46 Конституції України).
Зважаючи на гостроту проблем, що були породжені ухваленням зазначеного Закону, питання конституційності його норм стало предметом розгляду Конституційного Суду. Рішенням КСУ від 28 квітня 2009 року ці зміни до законодавства визнані неконституційними. У своєму рішенні Конституційний Суд постановив, що внаслідок таких змін громадяни України, звільнені з останнього місця роботи за угодою сторін, втратили право на виплату допомоги по безробіттю з восьмого дня після їхньої реєстрації в установленому порядку в Державній службі зайнятості, а отже - і право на допомогу по безробіттю упродовж 90 календарних днів після звільнення. При цьому у своєму рішенні КСУ чітко визначив, що право на соціальний захист є невід'ємним конституційним правом громадян, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом ухвалення нових законів чи внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
З дати ухвалення рішення Конституційного Суду працівники беззаперечно можуть звільнятися з роботи за угодою сторін. І Державна служба зайнятості при зверненні громадянина за поставленням на облік як безробітного не вправі йому відмовити, а зобов'язана його зареєструвати й виплачувати державну соціальну допомогу по безробіттю з восьмого дня після реєстрації.
Проблемним залишається питання соціального захисту для тих, кого звільнили під час дії норм Закону, яким обмежувалося право на отримання допомоги по безробіттю з восьмого дня після реєстрації в центрі зайнятості.
Аналіз норм згаданого Закону, а також інших норм чинного законодавства України, і зокрема Конституції України як Закону прямої дії, дозволяє дійти правового висновку про наявність законних підстав отримання відповідної компенсації і цією категорією громадян. Адже з ухваленням вищезазначеного рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року з'явилися додаткові підстави для отримання відповідної компенсації цією категорією громадян, а тому є можливість її отримання.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема в разі безробіття з незалежних від них обставин (ч. 1); це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Утверджуючи й забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації й гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Згідно із ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. При ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Рішенням КСУ від 28 квітня 2009 року було чітко й однозначно констатовано, що з ухваленням норм згаданого Закону ці права були порушені й обмежені.
Таким чином, невиплата допомоги по безробіттю, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Водночас зважаючи на економічну ситуацію в країні та реальні попередні дії й рішення органів влади, можна припустити, що державні служби зайнятості будуть зорієнтовані на відмову у виплаті всіх належних сум. У такій ситуації єдиним шляхом для захисту й відновлення своїх порушених прав буде звернення до суду, оскільки звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод є порушенням вимог ст. 22 Конституції України як норми прямої дії, і може бути оскаржене в судовому порядку.
У зв'язку з цим юридичним департаментом опрацьовано форму звернення до Державної служби зайнятості та зразок позовної заяви для захисту громадянами своїх прав в разі відмови служб зайнятості у виплаті належних сум компенсації, що додаються.
Зауважимо, що за обрахунком розміру цієї компенсації варто звертатися до відповідного фахівця, оскільки розмір допомоги по безробіттю обраховується в залежності від вашого офіційного стажу роботи, розміру офіційної заробітної плати й інших даних, що не завжди легко зробити пересічному громадянинові...
При виникненні додаткових питань з цього приводу та для отримання персональної правової допомоги ви можете звертатися до обласних комітетів СПУ.
Керівник юридичного департаменту СПУ
Я.В. РОМАНЧУК
zayava_ukr.pdf Заява (PDF, 48 кб)
Архив за 09.01.2007 – 12.02.2007
Версія для друку
