Чи можна оскаржити договір довічного утримання? (22.07.2010)
НЕСТЕРЕНКО В.Д.
(м. Одеса):
Мені 84 роки, я - пенсіонер та інвалід (не встаю з ліжка, майже сліпа). З онуком у мене укладено договір про довічне утримання. Він мені дуже допомагає, і я хочу, щоб після моєї смерті квартира та все моє майно перейшло до нього. Але у мене є інші родичі. Чи можуть вони оскаржити цей договір? І що потрібно зробити, щоб цього не трапилось?
У наш час люди часто змушені вдаватися до таких способів забезпечення гідної старості як укладення договору довічного утримання. Завдяки такому договору особа, що потребує постійної допомоги, може віддячити доглядачеві, передавши йому своє майно.
Щоб відповісти на питання про можливість оскарження договору довічного утримання, варто спершу зупинитися на його визначенні. Отже, згідно з Цивільним кодексом України (далі - ЦК), за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. У договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Що ж стосується оскарження такого договору зацікавленими особами (у даному випадку вашими родичами), слід зазначити, що спроба оскаржити його може мати місце. Тобто ніщо не забороняє вашим родичам звернутися до суду із відповідним позовом. Проте для того, щоб суд задовольнив такий позов, ваші родичі мають довести обґрунтованість своїх вимог шляхом надання відповідних доказів.
Отже, договір довічного утримання за рішенням суду може бути розірваний1. З вимогою про розірвання такого договору може звернутися особа, за якою здійснюється догляд (відчужувач), особа, що такий догляд здійснює (набувач), або третя особа, на користь якої такий договір був укладений (наприклад, доглядає вас онук, а ви за взаємною згодою вирішили передати своє майно його сестрі). Такі позови подаються у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. Слід підкреслити, що всі інші особи, не перелічені вище, в тому числі родичі (якщо на користь такої особи не передається майно за договором), з позовом про розірвання договору довічного утримання звернутися не можуть. Проте вони можуть звернутися до суду із позовом про визнання такого договору недійсним. В такому випадку підставами для задоволення судом позову про визнання договору довічного утримання недійсним можуть бути:
недотримання встановленої законом форми договору (договір довічного утримання укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо у власність набувачеві передається нерухоме майно, такий договір підлягає державній реєстрації);
якщо договір укладено під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин;
якщо договір укладено особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності та деякі інші підстави.
Слід також враховувати позовну давність. Так, із позовом про розірвання договору довічного утримання особа може звернутися протягом трьох років після укладення договору, а про визнання його недійсним у зв'язку з укладенням його під впливом насильства або обману - протягом п'яти років.
У будь-якому випадку особи, що звертатимуться до суду із таким позовом, повинні будуть надати суду докази на підтвердження обґрунтованості своїх вимог.
Судова практика свідчить, що зазвичай особи, які мають намір оскаржити договори довічного утримання, надають суду у якості доказів чеки, квитанції, інші документи на підтвердження того, що саме вони здійснювали фактичний догляд за особою (купували продукти харчування, одяг, ліки тощо). До розгляду справи можуть залучатися свідки, які підтверджують або спростовують надання належного утримання набувачем (наприклад, сусіди, які добре знайомі з особою, що здійснює догляд, або навпаки, зазначеної особи жодного разу не бачили). Невідповідність волевиявлення особи її внутрішній волі, що має місце у разі укладення догвору під впливом помилки, обману тощо, може бути підтверджена, наприклад, листами, іншими записами, що свідчили б про намір передати своє майно на користь іншої особи.
Отже, як підсумок можна порадити наступне. Щоб мінімізувати ризик успішного оскарження договору довічного утримання, слід враховувати зазначене вище, дотримуватися вимог законодавства при укладенні такого договору, а також зберігати всі фактичні докази належного виконання обов'язків за договором.
Останні новини
Версія для друку
