Офіційні заяви
До ювілею Майдана (День свободи, 22.11.2009). ЗАЯВА Голови Соціалістичної партії України, кандидата в президенти України Олександра МОРОЗА (24 ноября 2009 г.)
Майдан був уособленням суспільних настроїв. Люди хотіли свободи, хотіли правди. Після 10-річного правління Л. Кучми - це найприродніше бажання.
Сьогодні багато хто говорить, що Майдан виник "раптом" - як миттєва громадянська консолідація. Ні. Передумовою Майдану були акції опозиції в 2000-2001-му - "Україна без Кучми" і "Вставай, Україно!", що пробудили суспільну свідомість. На чолі цих акцій йшли соціалісти. Тому вийти на Майдан у 2004-му для нас було цілком природно і чесно.
Ми стояли на Майдані не за Ющенка, а за право українців на свободу, за право жити в європейській країні. Нашою спільною метою було зламати систему під назвою "кучмізм". І побудувати вільну, демократичну і правову державу. Без корупції. З чесними судами. З розділенням повноважень гілок влади. З сильним місцевим самоврядуванням.
Для СПУ Майдан - це й можливість реалізувати політичну реформу, "збудувати Європу в Україні". На цих умовах ми підписали угоду з кандидатом в президенти Віктором Ющенком. Він відмовився від своїх обіцянок так само легко, як потім відмовився від ідей і цілей Майдану. Зрада була здійснена вже тоді - через кілька місяців після "помаранчевої революції". А точніше, ще до її завершення. Ющенко не здолав Кучму, він став Кучмою-2, гіршим його варіантом.
Його оточення боролося не за перспективи України, а за право посісти "теплі" місця. За право використовувати ті ж самі корупційні схеми, незаконні приватизаційні механізми, за можливість "сісти" на бюджетні потоки. Боротьба за ідеали демократії обернулася боротьбою мільйонерів з мільярдерами, в якій "згоріли" люди зі всіх кінців України - справжні герої Майдану. Команда переможців виявилася командою мародерів, що розікрали національні багатства України, привласнили собі право торгувати газом, землею, енергетикою. В цій справі вони були однакові, а гризня за владні можливості стала суттю внутрішньої політики. Її кульмінацію ми бачимо у відносинах між "помаранчевими" - В. Ющенком і Ю.Тимошенко. Такими вони були після Майдану, в скандалах 2005 року, при формуванні влади в 2006 році, в авантюрних діях 2007 року. Такими вони залишаються й зараз.
Нормою стало порушення Конституції, цілковите ігнорування законів, політичний авантюризм можновладців. Державна політика стала синонімом понять "дерибан" і рейдерство, брехня - її інструментом.
Цього можна було б уникнути, а гарантією мала стати політична реформа, на завершенні якої наполягав я особисто і Соціалістична партія. Реформа унеможливлювала війну між прем'єром і президентом, посилювала парламент, зміцнювала владу на місцях. Але найголовніше, політична реформа ставила заслін політиканству, авантюризму і хаосу у владі, використанню її для особистого збагачення.
Саме тому лідери Майдану виявилися такими запеклими противниками зміни системи управління. І безжальними душителями тих, хто насправді хотів і міг забезпечити зміни в суспільній свідомості, в розвитку держави, в зовнішній політиці. В хід пішло все - від навішування ярликів зрадників до спроб використання силових структур. Через два роки після "помаранчевої революції" президент Ющенко спробував "демократично" зупинити народ за допомогою внутрішніх військ.
Шельмуючи інших, легше за все приховати свої злочини, безвільність, непрофесіоналізм. Пошук і викриття ворогів став головним способом зберегти неподільну владу в тих, хто на Майдані говорив про перспективи розвитку України, дотримання законів, ефективну економічну політику. Проте життя все розставило на свої місця. Суспільне розчарування досягло свого апогею: сьогодні недовіра до влади є сильною не менше, ніж вчорашня віра в ідеали Майдану.
Я ніколи не шкодував і не шкодую, що був на Майдані: таким був рух народу, ми були з ним. Шкодувати потрібно про те, що ідеали Майдану зраджені та продані, виявилися в забутті.
Ще гірше і небезпечніше те, що через п'ять років "помаранчеві кумири" знов спекулюють на вірі та почуттях тих, хто щиро вірить у зміни, які ще можуть відбутися в Україні.
Переконаний, псевдокумирам не повірять люди. Народ збереже вірність ідеалам Майдану, тому що він - ідеал свободи. Сьогодні таке почуття притлумлене розчаруваннями. Але воно спалахне знову, коли люди зрозуміють - відступати нікуди, надія тільки на народ, тобто на кожного з нас.
Олександр МОРОЗ
Архів за 09.02.2007 – 24.11.2009
24 ноября 2009 г.
До ювілею Майдана (День свободи, 22.11.2009). ЗАЯВА Голови Соціалістичної партії України, кандидата в президенти України Олександра МОРОЗА
4 марта 2009 г.
"Умови отримання другого траншу від МВФ ставлять Україну на коліна". ЗАЯВА СЕКРЕТАРІАТУ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ
28 января 2009 г.
Справа Георгія Гонгадзе - це тест на дієздатність української демократії. Заява Олександра МОРОЗА
14 января 2009 г.
Народ не повинен бути заручником у газовій війні. Заява Політвиконкому Соціалістичної партії України
12 января 2009 г.
"Вирішувати газові проблеми, а не спекулювати на них". Заява секретаріату Соціалістичної партії України
3 сентября 2008 г.
Заява Соціалістичної партії України. "Про політичну кризу"
23 мая 2008 г.
Не дамо уряду Тимошенко знищити село! Заява Секретаріату Соціалістичної партії України
5 февраля 2008 г.
Українська влада забула про ювілей Сталінградської битви. Заява Політвиконкому Соціалістичної партії України
26 января 2008 г.
Повернути заощадження, а не принижувати людей! Заява Політвиконкому Соціалістичної партії України
12 октября 2007 г.
Постанова Політвиконкому Соціалістичної партії України від 11 жовтня 2007 р. Про заяву Голови СПУ Мороза О.О.
Архів
