Офіційні заяви
Народ не повинен бути заручником у газовій війні. Заява Політвиконкому Соціалістичної партії України (14 января 2009 г.)
Так звана газова війна, в яку знову втягнута Україна, вкотре ставить питання про ефективність вітчизняної влади. Адже йдеться не просто про імідж України на міжнародній арені, не тільки про забезпечення десятків мільйонів українців теплом, а й загалом про майбутнє нашої держави. Сьогоднішні дії влади переконують лише в одному - високопосадовці найменше думають про те, що в Україні замерзають пологові будинки й дитячі садочки, залишаються без тепла школи й лікарні, а заводи простоюють без роботи. Слова "немає газу" - звучать, як банальне виправдання, особливо у відповідь на запитання: "А хто ж у цьому винен?". Президент показує на Тимошенко, а та, в свою чергу, на Ющенка. Скажемо відверто - винні обоє! І за свої помилки треба відповідати! Причому, робити це слід саме зараз, поки ще є шанс не допустити в Україні тотального "Холодомору".
Звичайно, в будівлях Секретаріату Президента і Кабінету Міністрів, або в маєтках українських "господарів життя" на Канарських островах чи Сардинії холод навряд чи відчувається. Та й багатомільйонні навари на газових оборудках, які осідають в кишенях можновладців "гріють" їм душу. Прикро, що український народ опинився заручником у газовій війні, мета якої - надприбутки кланів. Ще більш прикро від того, що в заручники його взяли свої ж чиновники.
На жаль, від самого початку незалежності газова тема була непрозорою для суспільства - замість об'єктивної інформації до людей доходили лише суперечливі дані. Адже чи не кожен уряд розглядав цю сферу виключно як джерело доходу для окремих осіб. Сумнозвісні історії тандему Тимошенко-Лазаренко, Ігоря Бакая, Олексія Івченка, суперечки щодо складу "РосУкрЕнерго"... - список зацікавлених можна продовжувати... Тож коли сьогодні влада говорить про інтереси держави, треба чітко розуміти, що насправді вона має на увазі інтереси лише окремих осіб, а не своїх громадян. Між тим, очевидно, що і Європа, і Росія відстоюють свої національні пріоритети. Можна не погоджуватись із деякими їхніми формами і методами, але суті це не змінює. Українські ж чиновники (вони ж найбільші українські олігархи) звикли лише до скажених газових надприбутків, котрі через тіньові потоки осідають в їхніх кишенях - і саме ці непрозорі схеми вони відстоюють під час газових переговорів!
Безумовно, відносини між Україною та Російською Федерацію - питання, яке слід розглядати в комплексі. І кожна необґрунтована політична заява тягне за собою економічні наслідки. Розуміючи це, влада водночас нагнітає ситуацію - то засуджуючи міжнародну політику Росії, то заявляючи про необхідність допитати прем'єр-міністра Володимира Путіна в українській прокуратурі. Чи можна, таким чином будуючи відносини з сусідом, розраховувати на знижки при купівлі газу?
Очевидно, що для вирішення складних міжнародних питань, і газової проблеми у тому числі, потрібно, перш за все, навести лад всередині країни. Це стосується і корумпованої енергетичної сфери.
Відсторонення "ділків" від газових перемовин і встановлення прозорої схеми постачання газу вже само по собі знизить ціну газу для українських споживачів. Влада повинна серйозно зайнятися питаннями диверсифікації джерел надходження газу і впровадженням енергозберігаючих технологій, розмова про які ведеться вже не один рік, але так і залишається на папері. Окреме питання - розробка Причорноморського шельфу під контролем держави, а не бізнесових структур, що дасть Україні змогу впевненіше почуватися в енергетичному плані.
Щоправда, нинішня влада не зацікавлена в жодному із цих кроків, бо тоді клани втратять свої надприбутки, привласнюючи ренту від природних ресурсів. Це ще раз підтверджують події останніх тижнів - над Україною нависла реальна загроза холоду, а керівництво держави не надто цим переймається. Між тим, саме в таких кризових умовах будь-яка влада складає іспит на свою професійну придатність. В українському варіанті - вона вже давно цей іспит провалила, а тому має піти.
Єдиний шлях до зміни ситуації - поворот до соціально орієнтованої політики, коли на першому місці буде людина та її нагальні потреби. Такий поворот не можуть здійснити олігархічні партії, зав'язані на газовій корупції. Як показує європейський досвід, побудувати економіку, яка вирішує ці завдання, можуть лише соціально-орієнтовані політичні сили!
Архів за 09.02.2007 – 24.11.2009
24 ноября 2009 г.
До ювілею Майдана (День свободи, 22.11.2009). ЗАЯВА Голови Соціалістичної партії України, кандидата в президенти України Олександра МОРОЗА
4 марта 2009 г.
"Умови отримання другого траншу від МВФ ставлять Україну на коліна". ЗАЯВА СЕКРЕТАРІАТУ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ
28 января 2009 г.
Справа Георгія Гонгадзе - це тест на дієздатність української демократії. Заява Олександра МОРОЗА
14 января 2009 г.
Народ не повинен бути заручником у газовій війні. Заява Політвиконкому Соціалістичної партії України
12 января 2009 г.
"Вирішувати газові проблеми, а не спекулювати на них". Заява секретаріату Соціалістичної партії України
3 сентября 2008 г.
Заява Соціалістичної партії України. "Про політичну кризу"
23 мая 2008 г.
Не дамо уряду Тимошенко знищити село! Заява Секретаріату Соціалістичної партії України
5 февраля 2008 г.
Українська влада забула про ювілей Сталінградської битви. Заява Політвиконкому Соціалістичної партії України
26 января 2008 г.
Повернути заощадження, а не принижувати людей! Заява Політвиконкому Соціалістичної партії України
12 октября 2007 г.
Постанова Політвиконкому Соціалістичної партії України від 11 жовтня 2007 р. Про заяву Голови СПУ Мороза О.О.
Архів
