М. ЯРОШЕНКО: "В партії немає дискусій, хоча ви повинні бути їх ініціатором" (21.05.2009)

Шановний Олександре Олександровичу!

Події останніх місяців тривожать мене і наших однопартійців, отож висловлю кілька власних думок стосовно їх.

Хто винен?

Останнім часом Ви перестали твердити, що в програші останніх виборів винні не низові партосередки, не райкоми партії. Обережно так говорите, в тому числі і в "Інтерв'ю для Вас". Почали говорити, що мало уваги передвиборній агітації надавала і Політрада, і пропагандистська робота велась слабувато.

Я б сказав так: "Ви і київська партноменклатура самозаспокоїлись". До Вас усіх не доходили, мабуть, настрої і думки виборців. Вам не говорили, мабуть, про це в низових партосередках, або Ви не прислухались до них, Вам було досить запевнень і обіцянок частини перших секретарів обкомів.

Мені пригадується другий етап з'їзду у вересні 2007 року. На ньому у всій красі був "одобрямс" часів КПРС. На з'їзді секретарі обкомів один перед одного обіцяли, що область дасть голосів: Київська - 110000, Дніпропетровська 120000, Полтавська - 130000 і т.д. М.Мельничук твердо сказав: "У мене немає сумніву, що ми будемо представлені у Верховній Раді". Він ще, як керівник передвиборчого штабу, пообіцяв, якщо програємо вибори, то подасть у відставку і піде з керівництва.

З'їзд прийняв рішення. Але активізації у роботі Політради, Політвиконкому не спостерігалось. З преси видно було, що Ви, С.Ніколаєнко, В.Семенюк зустрічалися з виборцями. А де ж інші були з номенклатури, кандидати в депутати? А на низи спускались циркуляри активізувати, посилити. Одна справа - я чи наш активіст говорили з людьми, інша - коли кандидат у депутати, якому і аудиторію широку приготують.

Агітматеріали

Пригадую, С.Ніколаєнко говорив: "Готуватись до наступних виборів треба по завершенню нинішніх". А наша партія чогось вичікувала. Інші вже два місяці працювали з виборцями, а ми лише спостерігали за цією роботою. Ви заявляли: "Виборів не буде". Люди тоді запитували, чому ж ви не ставите свою палатку? Так, палатка Соцпартії є, а що туди покласти? Портрет головного штабіста виставити - М.Мельничука, чи власний? Ні тобі листівок, ні газет.

Є банер: "Наш будинок голосує за Мороза!". Де його розгорнути? Лише на приватному будинку. Чи можна таке повісити на багатоповерхівці? Це ж абсурд, бо в будинку живуть виборці, які підтримують різні партії. Якщо цей банер оприлюднити, то він стане посміховиськом. Принесе більше шкоди, ніж користі. Чи думали про це автори витвору? "Побудуємо Європу в Україні" - хороший ніби заклик, але він далекий і від нинішньої реальності, його виборці не розуміють, і хто нас у ту Європу пустить. Він не дійшов до свідомості виборців, бо його зміст незрозумілий. Неозначені і не завжди переконливі публікації в "Товариші" до них не доходили, бо ця газета не користується серед безпартійної маси популярністю. На місцях ми, соціалісти, інформацію про цю ідею доносили далеко не всім виборцям. Цей лозунг виборці не сприймали навіть після бесід.

Якось так виходило, що на Соцпартію всі інші партії нападають зі всією силою, принижують, зубоскалять, а Соцпартія не реагує на такі випади. Зрозуміло, не маючи дієвих, переконливих агітматеріалів, ми не могли доказово переконати, чому соціалісти й комуністи та інші ліві не разом? А ще стільки "чому", "чому"?

Складалося враження, що про партійців керівництво партії не тільки не дбає, а й забуло. Бо якби готувались до виборів, мали б не лише план дій від верхів до низів, а й могутню, переконливу агітаційну базу, яка б кликала до конкретної мети, так як ленінське "заводи - робітникам, землю - селянам, мир - народам".

Передплата газет "Товариш" та "Селянська правда" в передвиборний період виборцями - справа хороша, але вона не вирішує того, що можна було б зробити в живому спілкуванні з керівниками партії, кандидатами в депутати до ВР.

Газети

Я Вам, Олександре Олександровичу, ще коли Ви були головою ВР (копію адресував і обкому партії) висловлював свої думки щодо газети "Товариш". Практично в газеті нічого не змінилось на краще. Хіба що замінили редактора. Газету "Товариш" передплачую, здається, з 1996 року. Вона, як Ви знаєте, виходила форматом "Правди". Добре газета версталась, колись подавались хороші матеріали науковців, велася в газеті дискусія. Подобались аналітичні матеріали.

З досвіду журналіста партійної преси і, відповідно до існуючих у той час (до 1991 р.) документів, газетою в переважній більшості керував перший секретар райкому. З огляду на це у мене склалося враження, що Ви керування "Товаришем" передоручили іншим. Вона не йде в ногу з життям, програє в інформаційному плані.

Замість того, щоб Ви особисто запропонували інтерв'ю з того чи іншого питання журналістам "Товариша", а потім іншим ЗМІ, Ви робите навпаки. А у "Товариші" дається не завжди цікавий і компетентний переказ уже висловленого Вами на стороні. Пишуть те, що Ви говорите, а інші? Наприклад, про що йде мова на засіданнях Політради? Хто яку точку зору має? Чому так?

Складається думка, що газету роблять не члени СПУ, а апатичні люди за гроші. Вони не є борцями й розповсюджувачами соціалістичних ідей, а фіксаторами того, що вже відбулося, і не розуміють, що таке партійна преса. А чому не так: та чи інша інформація найперше з'являється в "Товариші", а потім у інших виданнях?

Зрозуміло, "Товариш" нібито партійна газета. Але вчитайтесь у неї і визначте, що там партійного. Загальні розмірковування, критика того чи іншого керівника, а що партія пропонує, де вона там, де первинні парторганізації? Членам СПУ потрібно щось почитати і для душі, щось повчальне, взяти до уваги для збагачення досвіду з того чи іншого питання, виступ науковця, прочитати публіцистичний задум редактора. Де ці матеріали? Поради лікарів, юристів - це добре. А що газета пише для селянина, робітника, вчителя, інженера? Що їм робити, що їм пропонує первинна парторганізація, центральні органи? Партійна робота - про що газета пише, не влаштовує людину.

Беремо приклад, порівняємо газети "Товариш" і "Селянська правда". У лютому перша мала наклад в 246000, друга - 206000, у березні, коли закінчилась пільгова передплата газет, наклад першої становить 43000, а другої - далеко за 100 тисяч. До речі, якби ще в період передвиборної боротьби мали назву газети "Селянська правда", а не "Сільські вісті", то, впевнений, трьохвідсотковий бар'єр СПУ у ВР був би забезпечений.

Дивує мене й те, що газета, не без Вашої вказівки, широко не висвітлює матеріали з'їздів, доповідь голови партії. А що говорили виступаючі на з'їзді, яка була дискусія з того чи іншого питання? Не хочеться виносити сміття з хати? А чи приносить це користь нам усім? Хто, як не "Товариш", має бути активним пропагандистом (не без участі секретарів та членів Політради) програми "Справедлива Україна"? Про презентацію брошури прокукурікали, а далі...

Отож моя думка: газетою треба грамотно керувати, щоб вона була на вістрі політичної боротьби партій, була не лише доступною для людей економічно, а й була всебічно цікавою для них. Комунікації - це добре, а що робити соціалісту у період кризи?

Фінанси

Вважаю, що в цей нелегкий період боротьби за входження партії до Верховної Ради економити немає сенсу, бо ж знаєте, Олександре Олександровичу, приказку: скупий два рази платить.

Кадри

За 26 років роботи редактором районної газети в кадровому питанні райкому спостерігав таке: як тільки ставало ясно, що другий секретар райкому виявляє здібності, компетентніше вирішує чи надає ідеї вирішення того чи іншого питання, ніж перший секретар, йому довго в районі не працювати. Або пошлють на навчання у ВПШ, або першим секретарем чи головою райвиконкому в інший район. Хто від цього вигравав, давало відповідь життя.

Ця асоціація у мене виникла не лише у зв'язку з подіями останнього часу в СПУ.

Вам, Олександре Олександровичу, краще знати, чому від нас пішли Н.Вітренко, О.Божко, С.Кияшко, І.Чиж, В.Волга, Г.Гармаш, Ю.Луценко, Й.Вінський, В.Цушко. Гроза нависла над Баранівським, Ніколаєнком, яких називають розкольниками. Багато змінилось і перших секретарів.

У партії немає дискусії, хоча Ви мали б бути їх ініціатором з усіх питань, що хвилюють.

Чесність

Знаєте вислів, що ложка дьогтю може зіпсувати бочку меду. Цих ложок уже було багато. Такою ложкою дьогтю була в передачі "Свобода слова" Ваша відповідь на запитання: "На які кошти утримується партія?". Ваша відповідь: "На партійних внесках". Чому Ви сказали неправду? Чому це питання офіційно не вирішить з'їзд? Хіба люди нічого не розуміють?

Партія дітей війни

Який тукмак Вам, Олександре Олександровичу, порадив це питання втілити в життя? А якщо інші партії своїх прихильників тягтимуть до себе? У нас у районній парторганізації більше 30% дітей війни, в тому числі і я. То нам виходити з партії?

Вважаю, що Ви це питання належно не вивчили і, не питаючи броду, полізли у воду.

Тактика, стратегія

Перипетії останніх місяців свідчать, що роботу партії треба активізувати кардинально, позбутись тих товстосумів, які допомагають їй не з ідейних переконань, а з вигоди. Вони й залишають партію, коли вона їм нічого не може пообіцяти чи дати.

Останнім часом Ви, Олександре Олександровичу, виступаєте у пресі, як поет. Вітаю Вас! Отже через це, можливо, Вас менше чути як Голову партії, як першого секретаря партії! Чому не віддали Ви посаду першого секретаря В. Цушку, який проявив активність на цій посаді, вболівав душею за нашу спільну справу, наводив лад у діяльності парторганізацій тощо? Якщо не В.Цушку, то іншому достойному претендентові.

У нашій партії є члени партії, які чогось очікують. Є багачі, яким доля народу, рядового партійця не пече. Чи не пора позбутись таких і приступити до предметної роботи в масах, без пустослів'я і зайвого популізму.

Нас, членів бюро, здивувало рішення висунути від СПУ кандидатом у президенти В.Семенюк. Наші товариші впевнені, що В.Семенюк у боротьбі з Ю.Тимошенко програє. Якби рекомендувати від СПУ Бойка, це була б надійніша кандидатура. Він зумів багато зробити доброго для людей у Донецькій області і не лише, переклав би своє вміння та здібності і в межах України. У нього є переконливий матеріал. Чув, що В.Бойко схиляється до "регіонів". Отже, Донецьк на наступних виборах не дасть нам тих голосів, які ми мали завдяки роботі директора. Який стратег цього не помітив? Він дбає не лише про себе, а й про людей. Чи багато у нас таких?

Не всі думки, що хвилюють мене, викладено в листі, та й цього досить. Вважаю за потрібне висловити їх Вам.

З повагою

М.ЯРОШЕНКО
перший секретар
Олександрівського
райкому СПУ України,
член Національної спілки журналістів України, пенсіонер

http://www.tovarish.com.ua/news/Partyinaia_zhyz/21-05-2009/M__YaROShE.html

Перейти на сайт