Друк сторінки... Можна ще запровадити податок на дурість (02.09.2010)
Депутати Тернопільської обласної ради пропонують запровадити податок для чоловіків, що досягли 25-річного віку і не мають дітей. За цією неоднозначною ініціативою криється велика, навіть можна сказати найбільша проблема сучасної України - катастрофічні темпи зменшення населення. Якщо нове життя молода держава Україна починала з населенням у 52 млн осіб, то на травень поточного року ця цифра становить вже 45,9 млн. Тривожніше те, що, за оцінками міжнародних експертів, такими темпами до 2050 року українців стане ще на 10 млн менше.
Але чи зможе податок на бездітність стати в цій ситуації панацеєю? З високою вірогідністю можна сказати, що ні. Так, ідея не нова, свого часу реалізована в Радянському Союзі. Але не можна забувати, що багато з того, що працювало в СРСР, нині часто зі суб'єктивних причин не зможе функціонувати успішно. У Радянському Союзі молода людина в 25 років вже зазвичай твердо стояла на ногах, маючи професію, стабільну роботу й достатньо осяжне майбутнє. Зараз про це часто можна тільки мріяти.
Сучасна молодь не зацікавлена в народженні дітей з багатьох причин. Технічний прогрес, який подарував широкий доступ до Інтернету, соціальних мереж, різних аксесуарів сприяє тому, що з юних років формується покоління індивідуалістів, егоїстів і гедоністів. Така зацикленість на власній персоні геть вибиває з голови думки про майбутнє. Це одна грань. Але є і ще одна, не менш серйозна. Річ у тім, що економічні умови, в яких розвивається Україна, нині не дозволяють багатьом молодим людям не те що народжувати, але навіть планувати нащадків. Дитина - це велика відповідальність. Чи багато знайдеться охочих дати нове життя людині, не маючи при цьому змоги нормально забезпечити їй існування і не маючи чіткої упевненості в майбутньому? У країні, де молодіжна політика ніколи не була пріоритетною для держави, зменшується народжуваність. І це не має дивувати. Тому що немає нормальних умов для повсюдного формування повноцінних сімей. Так, багато хто наважується, але та сама статистика неухильно веде до того, що ще більша кількість молодих людей відмовляються від народження дитини. І річ тут не тільки в егоїзмі.
Де безплатне житло або хоча б доступні державні кредити під нього? Де нові робочі місця? Де нормальна оплата праці для молодих фахівців? Що зробила держава для того, щоб зацікавити нові покоління проблемою продовження роду? Запровадження виплат на дитину, здавалося, допомогло зрушити справу з мертвої точки. Але, як показав час, це лише превентивний захід, перший з низки очікуваних від держави. На тлі зростання цін на продукти харчування, комунальні послуги та інше-інше-інше ці гроші досить швидко знецінюються.
Так склалося, що більшість моїх друзів, товаришів, однокласників і просто знайомих на кілька років старші від названого тернопільськими депутатами терміну. Ті молоді щасливці з них, що за цей час встигли стати батьками, викликають справжнє захоплення і гордість за наше покоління, як би голосно це не звучало. Проте всупереч всьому їх меншість. Озираючись на людей, яких знаєш з дитинства або юності і яким вже трохи за 25, бачиш, що багато мають професії, багато поміняли вже не один десяток робіт, хтось навіть встиг неодноразово одружитися. І як мало серед них молодих татусів і мам...
Не потрібно податків на бездітність, запровадьте податок на дурість. А ще краще, просто дайте змогу нормально жити молодим сім'ям. Ця єдина умова вирішення демографічної проблеми в нас у країні.
Данило КРАВЧЕНКО,
оглядач
http://www.tovarish.com.ua/news/Ukrayna_polytyc/02-09-2010/____Mozhna.html
